«Покоління, загартоване війною»

Так висловився про українську молодь міністр закордонних справ України Андрій Сибіга після зустрічі у МЗС з п’ятнадцятьма молодими людьми – членами Молодіжної ради при МЗС, студентських рад, активістами громадських організацій та ініціатив, аналітичних центрів.

«Це однозначно покоління війни. Але не втрачене і не зламане війною, а навпаки – загартоване нею. Це лідери, які будуватимуть Україну майбутнього, сильну та суб’єктну європейську державу. Ми будемо раді їм допомагати, робити класні проєкти разом і створювати для них можливості реалізації в МЗС», – зазначив міністр.

Серед запрошених на зустріч був кропивничанин, студент навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка (спеціальність «Міжнародне право») та ЦДУ імені Винниченка («Історія та право») Глєб Цуканов. Він потрапив на зустріч з міністром, маючи певний бекграунд: бере участь в наукових конференціях КІМВ, був волонтером на заході, що проводила Дипломатична академія Удовенка при МЗС, навчався в «Школі молодого українського дипломата» КНУ імені Шевченка.

Ми попросили Глєба поділитися враженнями від зустрічі. Не все, про що говорили у вузькому колі, можна оприлюднювати, і це зрозуміло. Як зрозуміло, що це, за словами Сибіги, була «одна з тих зустрічей, які збагачують, надихають та додають впевненості».

– Міністр з командою зустрівся з нами наприкінці робочого дня, спілкувалися більше двох годин. Говорили про молодіжну політику на міжнародному рівні, культуру, освітні проєкти, стажування молоді в центральному апараті МЗС, дипломатичних установах за кордоном, моменти залучення молоді до аналітичної роботи. МЗС сьогодні потребує молоді, її потенціалу, особливо в напрямках, які недостатньо освоєні. В міністерстві бракує кадрів, і про це йшла мова на зустрічі.

Кожному було надано слово. Я представив кейс, який містив мій досвід. Це участь в заході, який відбувся в Польщі, де я представляв Україну в контексті екологічних проблем, які пов’язані з російською агресією проти нашої країни. Плюс я розповів про проєкт, який ми з волонтеркою Настею Сокол реалізували в Канаді. Малюнки конкурсу «Щаслива дитина – квітуча Україна» експонувалися у канадських вищих навчальних закладах. А потім вони виставлялися на творчих фестивалях та культурних заходах провінції Альберта. Я говорив про те, що кожна молода людина, яка має певні зв’язки із закордоном, може просувати українські наративи в культурі, освіті, політичних процесах. Наприклад, після виставок в Канаді ми дали інтерв’ю The Lithuania Tribune – вийшла стаття про те, що культурна дипломатія є важливою в протидії російській дезінформації.

Теми кожного учасника зустрічі не повторювалися. Я говорив про культуру і наголошував на тому, що треба шукати регіональних культурних лідерів і поширювати їхні ідеї та надбання на міжнародній арені. Зараз багато молодих людей, які формують новий культурний істеблішмент. Ми маємо демонструвати, що Україна вже не пострадянська, що в ній формується нова плеяда культурних, наукових та політичних лідерів.

Ми обговорювали не лише молодіжну, а й загальноукраїнську політику. Завдяки Україні зараз вирішується доля всієї Європи. Сьогодні переписується міжнародний порядок. Нам потрібно гідно тримати удар і прагнути справедливого миру. Цієї тези дотримуються і міністр закордонних справ, і президент.

Пан міністр – людина освічена, це кадровий дипломат. Андрій Іванович має потужну школу: працював в посольстві України в Польщі, був послом України в Туреччині, заступником голови Офісу президента, першим заступником міністра закордонних справ. Те, що відбувається зараз на міжнародній арені, є гідним, на відміну від внутрішньої ситуації в Україні. Внутрішня політика залишає бажати кращого.

Що стосується особистості міністра, то Андрій Іванович – доволі стримана людина. І ця стриманість є професійною рисою, вона спостерігається у всіх кадрових дипломатів (я спілкувався і з Кулебою), і це вірна позиція.

Андрій Іванович говорив про те, що в світі почали забувати, що в Україні триває війна. Про це треба нагадувати, утримувати Україну в новинних топах світу. З цього випливає концепт, що молоді люди можуть в цьому допомогти. Як? Різноманітними засобами, які ми обговорювали.

Щодо наслідків зустрічі. Багато рішень було прийнято безпосередньо там, наприклад, щодо стажування молоді. Й щодо допомоги МЗС певним проєктам. Деякі пропозиції будуть опрацьовані. Я розумію, що це не остання наша зустріч у такому форматі, бо МЗС потребує нових рішень, нових ідей.