Історія хвороби

Від хвороб, зокрема й душевних, не застрахований ніхто – ні багатий, ні бідний, ні фігурант справи про незаконне переправлення військовозобов’язаних за кордон.

У жовтні минулого року «УЦ», посилаючись на СБУ, повідомила про викриття в Кропивницькому злочинної групи, яка начебто допомагала ухилянтам у перетині державного кордону. Зазначалося, що в ході спецоперації, яку СБУ провела спільно з поліцією та прокуратурою, затримано двох представників криміналітету, раніше судимих за шахрайство. Один – житель Світловодська, інший – з Дніпропетровщини. Їх запідозрили у продажу фіктивних документів про інвалідність, яку нібито спричинила тяжка праця у шахті. Охочі записатися в потерпілі від «клятих рудників» мали заплатити по 20 тисяч доларів. Їм обіцялися «білі квитки» і можливість перетнути державний кордон. Злочинцям начебто допомагали члени (і, можливо, членкині) столичної МСЕК. Крім того, декому з клієнтів злочинної групи фальшива документація про роботу в шахті начебто допомогла збільшити пенсію.

Підтвердження цієї інформації «УЦ» знайшла в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

13 жовтня 2024 року у Ленінському районному суді Кропивницького розглядалося клопотання слідчого про взяття під варту жителя Світловодська Є. Було оприлюднено висунуту йому підозру. Ідеться про те, що «не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації», світловодець Є. і його товариш Г., житель села Приюта Нікопольського району Дніпропетровської області, взялися допомагати кропивничанину в оформленні інвалідності й виключенні з військового обліку, необхідних для виїзду за кордон. 11 жовтня 2024 року Є. та Г. зустрілися з клієнтом у кав’ярні в Кропивницькому й отримали від нього чотири фотокартки й копії паспорта та довідки присвоєння ідентифікаційного коду, а також 20 тисяч доларів. Того дня Є. і Г. й затримано.

Слідчий клопотав про те, щоб помістити Є. в ізолятор на 60 діб і дати йому вийти на волю за умови внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів (240 тисяч гривень). Прокурор запропонував збільшити заставу до 560 прожиткових мінімумів (1 695 680 гривень).

Ось як відреагував на це Є. Мовляв, в ізолятор йому не можна, бо він – інвалід третьої групи, потребує регулярних, через кожних два тижні, консультацій у лікаря-психіатра. Слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість висунутої Є. підозри, але не знайшов причин тримати його в холодній і визначив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Що цікаво, в судовій ухвалі Є. значиться як особа без судимостей.

Того ж дня, 13 жовтня 2024 року, у тому ж Ленінському райсуді Кропивницького визначали запобіжний захід іншому фігурантові справи про переправлення військовозобов’язаних за кордон. Слідчий пропонував зачинити Г. в ізоляторі на 60 діб і випустити тільки після внесення застави в розмірі 560 прожиткових мінімумів. Підозрюваний сказав на це, що таких грошей не має, і запевнив, що не збирається переховуватися від правосуддя. Адвокат, яка захищає Г., просила не відправляти його в буцегарню і звертала увагу суду на такі обставини: Г. раніше не притягували до кримінальної відповідальності, він має постійне місце проживання, обробляє землі хворих батьків, його брат служив у ЗСУ, загинув. Слідчий суддя визначив стосовно Г. такий самий запобіжний захід, як і стосовно Є, – домашній арешт. Обох невідкладно звільнили з-під варти.

Прокуратура не погодилася із цими рішеннями як надто м’якими, звернулася з апеляціями в Кропивницький апеляційний суд. 28 жовтня той скасував обидві постанови Ленінського районного суду і постановив тримати фігурантів в ізоляторі протягом 45 діб, давши можливість кожному вийти на волю після внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів.

В ухвалі стосовно світловодця Є. процитовано протоколи негласних слідчих дій – записи розмов підо­зрюваних. Якщо вірити одному із цих протоколів, Г. розповідав, що видачу довідок у нього поставлено «на потік», що він може залучити до цього працівників Одеської та Київської МСЕК, з якими уклав угоду на 800 мільйонів. А ще хвалився знайомством з кримінальними авторитетами, які стали мільйонерами і мешкають в Туреччині. За словами Г., вони спроможні розвалити діяльність українських ТЦК. Розказував про бойовиків з Харкова, які теж можуть нагрянути в Кропивницький і впливати на тутешній ТЦК.

Досліджувалося в апеляційній інстанції й питання про хворобу світловодця Є. В ухвалі зазначається, що в матеріалах справи є копія тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, де вказано про непридатність Є. до служби і виключення його з обліку. Та ознайомившись з розмовами, записаними правоохоронцями негласно, суддівська колегія не виявила в поведінці Є. яких-небудь психічних розладів.

Варто зазначити, ухвалу Кропивницького апеляційного суду стосовно світловодця Є. прийнято двома голосами з трьох. Третя членкиня колегії була проти того, щоб тримати Є. під вартою. Свою позицію суддя обгрунтувала в окремій думці (є такі процесуальні документи): «Коли підозрюваний, обвинувачений – тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід». Згадала й про електронне направлення на госпіталізацію в психіатричну лікарню, яке Є. отримав 25 жовтня 2024 року, за кілька днів до розгляду справи в апеляційній інстанції.

А в лютому 2025 року до Світловодського міськрайсуду надійшло затверджене прокурором клопотання про застосування до Є. заходів примусового медичного характеру. Очевидно, йдеться про примусову психіатричну допомогу. Уже відбулося підготовче судове засідання. Наступне призначили на 17 квітня нинішнього року.

Віктор Іваненко, «УЦ».