«Кропивницький, дякуємо вам за любов! За щирі емоції, співи в унісон, оплески та за кожен ваш донат». Цей допис з’явився на Фейсбук-сторінці гурту «Друга Ріка» одразу після концерту в обласній філармонії. Кропивницький, в свою чергу, дякує музикантам за неймовірний вечір, який називався «Я є! 30 років».
Так, улюбленому гурту вже 30 років. Це було помітно по глядачеві: людей середнього віку було набагато більше, ніж молоді. Зал дійсно співав в унісон майже всі пісні. Виняток становили хіба що пісні з нового альбому, який гурт представляє під час свого туру Україною.
Це був не концерт, а шоу тривалістю три години. Подія почалася і закінчилася аукціоном. Глядачі були щедрими. Для прикладу: CD з першим альбомом гурту був проданий за 10 тисяч гривень. На катер для евакуаційних місій з порятунку військових донатили всі глядачі, передаючи по рядах спеціальні сумки.
Звук був якісним, що важливо для подібних концертів. Не вистачало освітлення на сцені, тому що не було видно облич музикантів. Проте вони не були статичними, рухалися, барабанщик навіть танцював.
Фронтмен «Другої Ріки» Валерій Харчишин прекрасно «звучав». Він має свій стиль співу, який можна назвати літературним. Чути кожне слово, вимова ідеальна, текст зрозумілий. А ще Валерій танцював, грав на трубі, диригував залом. Як це було ефектно!
В перервах між піснями Харчишин спілкувався із залом. Говорив серйозні, проникливі, правильні слова. В одній із промов він подякував Кіровоградщині за нашу землячку:
– Кропивницький, дякуємо вам за таких землячок, як Ірина Домбровська – українська важкоатлетка, триразова бронзова призерка чемпіонату Європи. Ірина відмовилася робити спільне фото з росіянкою, яка змагалася у «нейтральному» статусі.
Чітка позиція, як у Ірини, завжди має значення. Мовчання, «нейтральність» та толерування сьогодні мають свою надвисоку ціну, яку наша країна платить прямо зараз. І якщо для когось досі існує зручна формула «спорт/культура поза політикою», то варто пам’ятати: завтра на нашому місці можете опинитися ви.
Президент Європейської федерації важкої атлетики Хасані мав би не сварити Ірину, а зробити все, щоб представників країни-агресора не було на міжнародних майданчиках. Бо коли росіянам дають простір у спорті, культурі, мові, медіа – їм дають можливість знову ховатися за «нейтральністю». А російська «нейтральність» завжди закінчується війною. Спорт, культура, мова в руках вбивці – це інструмент вбивства.
Ірино, дякуємо за силу, гідність і чітку позицію. Це вчинок, який має значення для всіх українців (Інтерв’ю з Іриною читайте на стор. 6.)
Дуже приємний післясмак від концерту «Другої Ріки». Ще й тривог не було. Слідкуйте за афішами, ходіть до філармонії.
Весна на паузі