Ще одна «Лісова пісня»

«Лісова пісня» у виконанні артистів Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. М. Садовського була однією з найочікуваніших постановок цьогорічних «Вересневих самоцвітів». І, мабуть, найеротичнішою.

Виставу, прем’єра якої відбулася ще 2008 року, представила головний режисер вінницького театру Таїсія Славінська. Вона, між іншим, є режисером-постановником спектаклю, який у 2010 році став лауреатом премії Кабінету Міністрів України. Цієї вистави кропивничани чекали – і через режисерський талант самої Славінської, і через музику від гурту «ДахаБраха», і через еротичний ореол, яким оповита драма-феєрія Лесі Українки про надзвичайне й смертельне кохання мавки до звичайного чоловіка. Зала театру ім. Кропивницького була повною, глядачі чекали на магічне дійство. І чекали недарма. Те, що відбувалося на сцені, насправді було магічним – яким, власне, і має бути світ, населений водяниками, мавками, русалками, чортами й безліччю інших міфічних істот. Одні – беззахисні – й падають разом з маковим цвітом під ударами серпа, інші позбавляють людину розуму. Багато чудової автентичної музики, багато танцю, подекуди вистава перетворювалася на справжнісіньку містерію. Вражаючі світлові спецефекти. Красива та щира гра акторів. Моторошна постать Того, Що У Скалі Сидить. Акробатичні трюки. Коротше – тут було все, але нічого не було занадто. На сцені було в повній мірі відтворено магію й трагедію лісового світу, який захоплює людина. Лісовий цар здатний перетворити зрадника Лукаша на вовкулаку, але спинити наступ людей на своє царство не може. Верба не встоїть перед сокирою.

У короткому інтерв’ю для «УЦ» після вистави Таїсія Славінська повідала про свою акторську мрію:

– Ідея поставити «Лісову пісню» в мене зріла давно. Коли я була юною акторкою, мріяла зіграти Мавку. Хоча маю сказати вам по секрету – кожна українська актриса мріє зіграти Мавку. Але моїй юнацькій мрії не судилося стати реальністю. А коли я почала працювати як режисер, то вирішила, що як зіграти не вдалося, то створю власну «Лісову пісню».

– «Лісову пісню» ставили безліч разів. Не боялися, що ваша вистава стане лише однією з багатьох?

– Я хотіла створити дещо особливе та висловити таким чином свою любов до геніального твору Лесі Українки. Я довго виношувала ідею, думала над концепцією, стилістикою спектаклю. І довго не могла її оформити. Але коли десять років тому мені до рук потрапив диск групи «ДахаБраха», ідея отримала поштовх. Це було воно – музика якнайкраще розкривала творчий замисел. При цьому «ДахаБраха» тоді були мало кому відомі.

– А тепер музику «ДахаБраха» взяли за основу до мультфільму «Мавка». Не завдяки вашій пораді часом?

– До мультфільму, що створюється за мотивами «Лісової пісні» зараз, ми відношення не маємо. Але ми створили художній фільм, у якому грають актори вінницького музично-драматичного театру. Він повністю знятий, майже повністю змонтований, озвучений. Лишилося одне – комп’ютерна графіка. Створення гідної картинки коштує грошей, і поки ми їх не знайшли. Але обов’язково знайдемо й завершимо цей фільм.