Центральный сквер города Кропивницкий, требующий срочной перезагрузки или переформатирования из-за неудовлетворительного санитарного состояния, потери функционального назначения, устаревшей концепции использования и критического возраста деревьев, превращается в арену борьбы… за сохранение вышеперечисленных качеств. 8-го марта здесь состоялась акция в защиту больных и старых деревьев.
Очевидно, толчком к проведению немногочисленного флешмоба стало предложение мэра Кропивницкого Андрея Райковича о необходимости наведения порядка в сквере и принятия решения по возможной замене дендрария, в том числе и в плане обеспечения безопасности: «По Центральному скверу ставлю завдання всім комунальним службам по напрямкам – обрізка й формування крон, обстеження дерев, кореневої системи з урахуванням віку дерев, оскільки в сквері буває багато людей. Управлінню архітектури потрібно мати професійне бачення, що повинно бути в Центральному сквері. Ми не погоджуємося з баченням вільного використання території скверу арендаторами, але власної думки ми до цих пір не сформулювали, її немає. Ті криві дерева не мають історичної цінності, і їх потрібно замінити на такі, які відповідають естетичним вимогам парку культури».
Следует добавить, что «УЦ» неоднократно поднимала эту тему и настойчиво предлагала изменить концепцию использования территории сквера, причем не только собственно зеленой зоны или зоны отдыха. Специалисты считают, что с ростом транспортной нагрузки на урбанистическое пространство города, особенно в центре и на прилегающих улицах, борьба за территории должна перемещаться под землю за счет создания парковочной инфраструктуры ниже нулевого уровня. Современная архитектура уже немыслима без проектировки зданий с подземным паркингом. В нашем случае его можно спроектировать как раз под Центральным сквером, где существуют огромные подвальные помещения, сохранившиеся с конца позапрошлого столетия, – читайте материал «Дом с Барского плеча», «УЦ» от 24.01.2019 года. Предположительно они занимают всю подземную территорию сквера, а состояние тех, которые удалось обследовать начальнику Городского управления по вопросам чрезвычайных ситуаций и гражданской обороны города Сергею Коваленко, заставляют всерьез задуматься о безопасности горожан.
Дело в том, что над подвальными сводами насыпан слой земли толщиной всего около полуметра, который и обеспечивает устойчивость деревьев возрастом 60–70 лет. Такой толщины грунта явно недостаточно для удержания корневой системы старых и больших деревьев. В нашем случае корни деревьев вынуждены распространяться над подвальными сводами, что создает еще одну проблему – недостаточное снабжение деревьев водой из тонкого слоя паркового грунта. Проще говоря, большая часть дождевой влаги дренирует в подвалы, и некоторые корни в поисках воды смогли пробиться в подвальные помещения, где просто висят в воздухе, что тоже не добавляет деревьям устойчивости. Опять же, в парке нередки падения старых веток, что иногда становится темой для сообщений в местных СМИ, а если о буреломе (как во время последнего снегопада) не пишут, то о нем долго напоминают кучи веток, которые арендатор парка убирать не торопится. К слову, лет десять тому назад во время сильного ветра были повалены большие ели, растущие возле входа в здание областной государственной администрации.
Мэр Кропивницкого уже неоднократно высказывал мысль о необходимости расширения парковой зоны за счет ликвидации так называемых мест отдыха, проще говоря – питейных заведений, что помогло бы наконец исправить и криминогенную ситуацию в парке – за ним давно и прочно укрепилась дурная слава. Над новым проектом должны серьезно поработать и ландшафтные дизайнеры, потому что имеющиеся деревья практически уничтожили растительность первого или второго уровней – на территории Центрального сквера практически не растут трава и кустарники!
В общем, Андрей Райкович сказал как бы всем понятные вещи – исследуйте, оцените, замените старые деревья, сформулируйте идею или хотя бы разберитесь с эстетическим состоянием сквера. Специалисты «взяли под козырек», но похоже, что начинать выполнять распоряжение мэра никто не будет – на арене появляется общественность, которую далекое будущее Центрального сквера не волнует. Гроза городских озеленителей, возглавляющая ОО «Озеленення Кропивницький» Надежда Паливода объявила крестовый поход за сохранение этих зеленых насаждений. Правда, в этот раз она не приковывала себя цепями к деревьям, не забивала в стволы металлические шипы, не развешивала наглядную агитацию, призывающую «руки прочь», а просто организовала флешмоб: «Райкович, не знищуй дерева», во время которого все желающие могли сфотографироваться в сквере.
У нас как-то не принято критиковать действия общественных активистов, но в нашем случае логичнее было бы требовать от властей развития садово-парковой культуры города, иначе любому скверу и парку в городе грозит вырождение, как и деревьям Центрального сквера. Поэтому мы решили больше узнать о точке зрения Надежды Паливоды не только на Центральный сквер, но и на «Озеленення Кропивницького» вообще.
– Надіє Леонтієвно, а чому ви виступаєте проти концепції оздоровлення, зміни іміджу скверу?
– Дивлячись, що ви маєте на увазі під зміною іміджу. Якщо вирубати дерева й поставити кіоски, то це не зміна іміджу.
– А у вас є така інформація, що там планують кіоски?
– У мене є досвід за ці три роки правління нового мера, коли воно так відбувається. Наше діло – принаймні припинити ці маніпулювання, що в цьому сквері дерева старі, погані, криві. Ми пофотографуємося, а там, знаєте, допоможе воно чи не допоможе – принаймні в нас будуть фото, і в нас буде розуміння людей, що це сквер, і він реально нормальний, хороший, красивий. Те, що там дві криві ялинки, та господи, ці ялинки були й при всіх попередніх мерах!
– А те, що вони криві, вас не хвилює?
– Вони були там завжди, вони завжди там були! Ще коли я малою студенткою була, вони там завжди були. Вони нікого ніколи не хвилювали, тільки одного Райковича.
– Можливо, він думає, як зробити краще? Щоб там дійсно було…
– Знаєте, я це розумію, але там поруч із тими ялинками є, наприклад, пусте місце. Давайте там посадимо голубі ялини, ну, якщо хтось вважає, що це легко.
– Тобто ви хочете там посадити нові дерева?
– Якщо мова йде про заміну, то можна посадити поруч ці голубі ялини, вони ж невеликі на початку, і подивитися, скільки ці ялини протримаються. От витримають вони хоча б два, три роки, чи перед Новим роком їх, як завжди, не вирубають? Це нібито так просто. А пам’ятаєте випадок, як перед міською радою викопали кущі якоїсь красивої рослини?
– Ви боїтеся, що їх покрадуть?
– Та ми не боїмося, це відбувається постійно. Висадили дерева, нібито поставили галочку, ура, висаджено, ми замінили, а проходить рік – воно всохло, минають два – його вкрали. Ті самі туї на набережній, які садили минулої весни. Їх із десяток, мабуть, покрали, потім там щось замінювали. Те ж саме – маленький самшит, навіть його крадуть.
– Але ж ви протестуєте практично з будь-якого приводу, коли збираються замінити старе дерево? Але потім виявляється, що там зробили гарно.
– Де?
– Біля пологового, біля міськвиконкому…
– Біля пологового зробили красиво, гарно? Слухайте, що люди говорять, там влітку неможливо вийти з приміщення. Там вагітні жінки, вони ледве ходять. Вони виходять під палюче сонце, їм сховатись немає куди, і ті маленькі липки, які нам з вами по плечі, коли вони дадуть цей затінок? Через 20 років?
– А тополі, які там були і пух з них, – це нічого?
– Які тополі? Вони були обрізані, просто лише деякі гілки були залишені.
– Так ви ж виступаєте й проти обрізки. Так?
– Я не розумію. Ви хочете в мене взяти інтерв’ю, що конкретно?
– Я хочу дізнатися вашу позицію.
– І вам кажу, тополі біля пологового не розкидали пух, тому що вони були обрізані за рік перед цим. Ви… Я не розумію це… хочете в мене взяти коментар?
– Давайте по скверу. У мене інша позиція. Там потрібно дерева міняти, бо вони небезпечні, за сквером ніхто не доглядає.
– Які дерева небезпечні?
– А те, що там не прибирають, – це вас не турбує?
– Ви хочете, щоб я доглядала за сквером?
– Раз ви не дозволяєте там нічого робить, то хто повинен доглядати?
– Що саме ми не даємо там робить? Прибирати?
– Оновлювати дерева, там падають дерева, ви знаєте про це?
– Ні, ви скажіть, як саме ми не даємо в парку прибирати?
– Зараз потрібно оновлювати дерева.
– Що значить оновлювати?
– Обрізати, замінювати, садити нові.
– От нехай посадять нові спочатку, вони приживуться, а потім уже будуть обрізати, вирізати й заміняти. Розумієте? Вирубати багато розуму не треба, а от виростити – це більша проблема.
– Ви фахівців ображаєте, коли кажете, що ума багато не треба.
– Я фахівців ображаю?
– Ну аякже? Люди планують…
– Це не схоже на роботу журналіста, це схоже, знаєте, на розмову з управдомом, який говорить лише своє. Це не журналістська робота.
– У мене ж є своя позиція? А у вас своя. І ви мою не хочете зрозуміти.
– Журналіст – це не людина з позицією. Журналіст висвітлює факти.
– Журналіст – це не людина? Це ви гарно сказали.
– Це не журналістика називається, а це інше слово. Це аналітика чи якась інша робота. Це не журналістика. Я перепрошую. Якщо вас це цікавить – приєднуйтеся до нас 8-го брезня. Якщо ви вирішили просто, вирішили мене…
– Я вам задав просте запитання – чому ви проти оновлення дерев? Ви мені кажете – нехай виростуть нові, але ж для того, щоб виросли нові, їм потрібне місце, їм потрібно забезпечити простір? Це ж елементарні речі.
– Там є місце. Там є простір і місце, щоб поруч посадити нове. І коли воно виросте, от отоді можна буде зрубати старе. Приходьте і побачите, я вам покажу це місце.
– Я звернуся до фахівців, а вони скажуть, можна так робити, як ви пропонуєте, чи ні. Я вашого права на позицію не забираю. Я хочу знати, чим ви керуєтесь?
– Я вам сказала.
– Я вас почув. Дякую.
Вот такой разговор получился. Противоречивый и нелогичный – я специально дал его дословно. Не знаю, так ли происходит замена деревьев в садах, но нельзя отнять у активистки заряженность защищать свою позицию до конца, как нельзя не заметить и полное отсутствие желания услышать другую сторону. Как-то легко она сбивается на личности, и даже в этом разговоре отчетливо улавливается ее негативное отношение к нынешнему руководству мэрии. Мне кажется, что мы еще не научились использовать такой критический потенциал во благо. Может, стоит приглашать таких людей на работу и поручать какое-то направление или участок – скажем, озеленение Центрального сквера с обязательной ответственностью за конечный результат в виде действительно ухоженного сквера, с красивыми деревьями и зеленой травой? На быстрый позитивный результат рассчитывать сложно, но хотя бы на понимание – можно?
Оформити невитребувану земельну частку (пай) тепер можна до 2028 року