Село сильне хазяїном

13:57
1825
views

Без сумнівів, Микола Макодзеба – господарник, відомий у всій області, не тільки в своєму Новоукраїнському районі. Та й в Україні теж відома особистість. Ще в 1988 році він став головою колгоспу «Рассвєт» з правлінням в селі Рівне. А в 1992 році він першим в Україні (!) реформував колгосп, створивши на його базі підприємство «Лан». До першого указу про фермерство було ще три роки!

«Це був експеримент, початок якому поклали ми, – розповідає Микола Гаврилович. – Земельних актів ще не було, люди укладали договори за сертифікатами». У нього самого був сертифікат під номером один в області. Нові взаємини зажадали нових знань, за якими доводилося їздити за кордон. Але й законодавство всередині країни не стояло на місці. Якщо спочатку на кожен сертифікат в Новоукраїнському районі доводилося по 4,2 га землі й була зрівнялівка, то потім ввели кадастрові книги, зробили оцінку землі по регіонах і, відповідно, вже визначили – у кого більше пай, у кого менше, з’явилися паї та пайовики. А тоді, отримавши зерно за роздані безкоштовно «папірці» від держави, люди відчували шок. Такого ж при колгоспах не було!

Усе, за що брався Макодзеба, приносило успіх. У дев’яності роки він чи не єдиний на всю Кіровоградську область примудрявся без збитку вирощувати цукрові буряки, тоді, якщо пам’ятаєте, майже усі заводи в області поставали…

В 1994 році Микола Гаврилович став головою Новоукраїнської рай­онної ради. Потім був головою райдержадміністрації, керівником обласного управління сільського господарства. Але вирішив повернутися до роботи на землі. І трьох синів привчив до цієї праці, усі вони зараз успішні аграрії. Напередодні Дня працівника сільського господарства України з ким ще варто було б поспілкуватись, як не з Миколою Гавриловичем?

Села, навколо яких господарює Макодзеба з синами, ні з якими іншими не сплутаєш. Обабіч головної дороги у Рівному та Приюті – ліхтарі на сонячних батареях, це заслуга Макодзеби. Побудував він також і окрему потужну електростанцію на сонячній енергії. Тому чи варто дивуватися, коли біля правління «Рассвєту» бачиш потужний англійський позашляховик, від капоту якого тягнеться електричний дріт до зарядного пристрою? Мабуть, це найсучасніша машина в області.

– Сонячна енергетика для України поки що не пріоритет, однак ви одним з перших почали облаштовувати сонячні панелі на селі.

– Дивіться, у цьому році чотири місяці поспіль не було дощу. Світило сонце. Вже це саме по собі виправдовує будівництво сонячних електростанцій. Закриваємо власні потреби в енергії, і не тільки.

– Що зараз сієте на своїх землях?

– Пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, соняшник – основні українські культури. Вчора завершили збирання всього клина (розмова відбувалася 7 листопада. – Авт.), сьогодні на бригаді підвели підсумки, готовимось до наступного сезону.

– Опубліковані цифри, що Кіровоградщина вперше за всю історію цьогоріч зібрала 4 мільйони тонн зернових культур. На вашу думку, що цьому сприяло, що змінилося, може, у кліматі чи агротехнологіях?

– Порівняно з минулими роками в нас врожай, як зазвичай. Соняшник 35 центнерів з гектара насипав (в радянські часи було 15-17), кукурудза 76 центнерів, нормальний врожай. Ярова пшениця трохи менше дала, біля 37 центнерів, озима – 62 центнери.

Біда, що ціни немає. Може, справа й у тому, що такий великий врожай. У минулому році була майже вдвічі більша ціна. Кукурудза була за 5 тисяч, ячмінь – 7 тисяч. А зараз ячмінь до 4-х. Це ж суттєво. Ну трохи долар посунувся, але ж не настільки, щоб ціна так впала.

Це притому, що ми рівняємося на європейську культуру ведення сільського господарства, наприклад, на Польщу. У нас є свої свині, так на фермі в нас все комп’ютеризовано, обліковано, налагоджено на вищому рівні. Корма підібрані по білках, вже за 6 місяців порося йде на здачу.

– Кажуть, що зараз тваринництво в нас геть у занепаді.

– У нас поголів’я свиней 3 тисячі, плануємо вийти на 6 тисяч, уже побудували нове приміщення. Тобто якщо розумно господарювати, то розведення свиней виправдане. Хоча ціни все одно…

Взагалі, аби нормально господарювати на землі, треба йти в ногу з часом. У нас уся техніка сучасна, сівалки точного висіву, гербіциди новітні, добрива вносимо за наукою. Якби ще кредитні ставки зменшили, то українське село можна було б підняти дуже потужно.

– А як з глобальним потеп­лінням і з наступом степу на Кіровоградщину?

– Думаємо, що з цим робити. Відмовилися від поливу, а колись 500 гектарів поливних земель було. З колодязів вода уходить. Вологи поменшало суттєво. Підбираємо пізньостиглі гібриди тієї ж кукурудзи, що потребують менше вологи.

– Ваша думка стосовно можливого запровадження вільного ринку землі?

– Курку, яка несе золоті яйця, ніхто ніколи не заріже. Земля – це й є та курка, яка несе яйця! Я в сільському господарстві вже більше п’ятидесяти років. Ті цифри, що ви назвали про обсяги зібраного врожаю, вони самі за себе кажуть. Село піднялось. Той же соняшник, та ж кукурудза зараз дають вдвічі-втричі більше, ніж за радянських часів. Тодішня наука слабо працювала. Сьогодні всі перейшли на насіння, сорти, гібриди західного виробництва, не дивлячись на високі ціни. Чотири місяці не було дощів у нас, а врожай 80 центнерів з гектара взяли кукурудзи! 35 соняшника. А я пам’ятаю часи, коли й по 6 центнерів було з гектара.

Зараз дайте селу дешеві кредити, і ми самі все зробимо. Вже всі навчилися вирощувати непогані врожаї.

Про землю. Я тільки-но повернувся з Франції. Були у фермера, у якого корови дають по 9 тисяч літрів молока на рік. І там землею ніхто не торгує, хоча це дозволено. У фермера 50 власних гектарів, ще 100 він орендує. І цьому господарству 1700 років! Сотні поколінь господарюють. А орендна плата у Франції нижча, ніж у нас! 100 євро гектар. У нас уже більше! На питання «не хочеш продати землю?» він здивовано посміхнувся, та й усе.

Я вважаю, що і в нас є люди, здатні господарювати, гарна земля. І гроші вже на землі можна заробити. У нас механізатори в сезон заробляють до 30 тисяч гривень на місяць. А середня по господарству в нас приблизно 14 тисяч на місяць.

– Що побажаєте колегам у переддень Дня працівника сільського господарства?

– Найголовніше – здоров’я. І багатих врожаїв.

Геннадій Рибченков, «УЦ».