«Можливості навчатися зараз безмежні»

Вчителька Новоєгорівської школи Новоукраїнського району отримала престижну нагороду міжнародного конкурсу для вчителів Global Teacher Award. Серед викладачів із 110 країн світу Людмила Талашкевич була єдиною представницею України.

Про участь у конкурсі та можливості сучасного навчання для дітей з викладачкою спілкувалася журналістка «України-Центр».

– Мене сповнює гордістю те, що ім’я моєї країни пролунало на весь світ. Мета цього конкурсу – відзначити вчителів із різних куточків Землі, які зробили внесок у розвиток освіти не тільки у власній країні, а й за кордоном. Оскільки я є Microsoft-експертом та тренером і часто використовую в роботі з дітьми різні технічні платформи, наприклад, Skype in the Classroom («Скайп у класі»), і ми з учнями провели вже чимало скайп-уроків, я вирішила подати свою аплікаційну форму на цей конкурс. Особливістю цієї форми є те, що, окрім заповнення інформації про себе, про те, де й над чим працюєш, потрібно ще й отримати рекомендації від своїх колег з інших країн. Мені надали свої рекомендації викладачі з Індії, Бангладеш, Пакистану та інших країн. Організатори й журі конкурсу оцінили наш з учнями внесок в освіту, і я дуже щаслива з цього, – розповідає пані Людмила.

На платформі Skype in the Classroom, окрім скайп-уроків, Людмила Талашкевич також проводила віртуальні подорожі Україною, знайомила іноземних учнів із столицею, розповідала про невеличке село, в якому мешкає, та школу, в якій працює. Цікавим напрямком роботи, за її словами, був «таємничий скайп», коли учні з України загадували якусь тварину, а діти з Індії мали відгадати її, ставлячи питання. Це був один із найулюбленіших видів зв’язку серед дітей, який дав їм можливість подолати комунікаційний бар’єр і сумніви у власних знаннях іноземної мови.

– Учні доволі вільно себе почували, ставлячи запитання англійською мовою й відповідаючи на них, і найціннішим було те, що вони й справді розуміли одне одного, – зазначає Людмила. – З дітьми ми подолали майже півтори тисячі скайп-миль. За кожну віртуальну подорож та зустріч програма виставляла кількість подоланих миль, і це було дуже цікаво. Минулого року ми проводили свято Різдва в режимі онлайн, співали колядки, щедрівки й пишалися тим, що українська пісня звучить у всьому світі. Було дуже приємно бачити реакцію закордонних колег і учнів. Індійським діткам і вчителям надзвичайно сподобалися наші традиційні костюми й мелодійна мова.

Окрім цього, ми брали участь у проєктах, організованих освітянами з інших країн. Цікавим був крає­знавчий проєкт вчительки з Португалії, яка показувала різні місця та краєвиди своєї країни онлайн. Усі ці заходи виховували в учнів відчуття того, що вони є громадянами світу. Незважаючи на величезні відстані, діти ніби на килиму-літаку в реальності відвідали ті чи інші далекі країни земної кулі. Особливо запам’яталися скайп-уроки з учителем, який переміг цього року в Global Teacher Award і отримав головну нагороду – 1 мільйон доларів. Один із уроків був присвячений темі динозаврів, після якого діти створювали малюнки в якості фідбеку (зворотного зв’язку. – Авт.). Майже завжди після якихось скайп-уроків чи віртуальних подорожей діти закріплювали отриманий матеріал подібним чином: робили малюнки, вигадували власні вікторини тощо.

Людмила з учнями у віртуальному режимі відвідала музеї Греції та Австралії, побувала у заповідниках США та Південної Африки.

– Протягом двох років ми були активними учасниками платформи Encounteredu, основним напрямком роботи якої є різні наукові дослідження, зокрема з вивчення кліматичних змін. Нам пощастило мати онлайн-зв’язок із британськими вченими, які й проводять ці дослідження на одному з островів Північного моря. Заздалегідь до зустрічі ми з дітьми підготували питання й передали їх ученим. І наскільки приємно було чути, коли під час конференції лунали слова: «А от учні з Новоєгорівської школи запитують…»! Для дітей це був серйозний стимул до подальшого вивчення мови й науки. Під час зустрічі порушувалося багато питань, пов’язаних із рослинним і тваринним світом, проблемою глобального потепління тощо. Можливостей для освіти зараз дуже багато, – акцентує Людмила Талашкевич. – Особливо у зв’язку з пандемією та переходом на дистанційне навчання, багато платформ стали доступними за чисто «символічну» ціну або ж взагалі безкоштовними. Тож для дітей зараз можливості навчатися – безмежні. Було б тільки бажання.

На питання, яка освіта потрібна сучасним дітям, пані Людмила відповідає:

– Сучасні діти потребують в першу чергу різносторонньої освіти. Це і математика, без якої ніяк, тому що вона є основою логіки та мислення, це й інформатика, тому що весь світ переходить у цифрові межі, це і, звичайно, володіння іноземними мовами. Але варто пам’ятати, що без знання рідної мови іноземну опанувати дуже важко. Тож усе має бути в комплексі. У сучасному світі не можна сидіти й чекати, поки хтось щось зробить за тебе. Тому я завжди вчу своїх дітей не що думати, а як думати.

Я бачу, як швидко змінюється світ. Чи могли б ми, наприклад, ще 5 років тому уявити, що в нас буде дистанційне навчання, і ми будемо настільки залежати від технічних засобів, як ми залежимо від них зараз? Звісно, що ні. Тож я завжди наголошую своїм учням на тому, що світ змінюється дуже стрімко і, якщо вони хочуть йти в ногу з часом, то мають постійно вчитися, вміти думати та вибирати. Діти мають бачити перспективу, куди та як рухається світ, а я намагаюся допомагати їм у цьому. Авжеж, завжди є ті, кому цікаво й хто хоче вчитися, а є ті, кого потрібно мотивувати.

Якби не карантин, то на церемонію нагородження Людмила Талашкевич поїхала б у Делі. Але в зв’язку з пандемією на заході були присутні тільки викладачі та гості з Індії, а учасники з-за кордону спостерігали за церемонією онлайн.

– Звичайно, хотілося б поїхати, відчути атмосферу цього свята, але, на жаль, такі реалії. Пряма трансляція заходу тривала три години. Дивилася її від початку до кінця. Було неймовірно цікаво, а відчуття такі, ніби за спиною виросли крила.