Дівчинка на кулі

У соціальних мережах є одна незаперечна перевага – тут з’являється безліч давніх фото, серед яких трапляються дійсно унікальні. Вони нагадують миті історії або рятують від забуття зовнішній вигляд людей і населених пунктів. Деякі фото претендують на справжні відкриття.

Так було, коли Юлія Лебедєва виставила знайдене нею архівне фото старовинної башти на території Олександрійської центральної міської лікарні, яка виявилась силовою вітровою установкою початку ХХ сторіччя. Ми не те що забули, а навіть не знали про існування електричного вітряка, «УЦ» про це писала. Але ми забуваємо й набагато ближчі часи. Нещодавно Олександр Шандан виставив у Фейсбуці фото фонтанної мідної скульптурної групи «Дівчинка на кулі з дельфінами», яка стояла в тій же Олександрії – сквер біля плавального басейну «Дельфін». Навіть фото показує, якою гарною була композиція, можна сказати, що дякуючи скульптурі це був найкрасивіший фонтан Кіровоградської області, але в кінці 90-х років скульптура несподівано зникла, і про неї з часом забули. Але не зовсім, про що свідчить реакція користувачів соцмереж, втім, нічого конкретного про об’єкт та про причини його зникнення ніхто не сказав.

Висловлювалися різні припущення, наприклад, що фігуру прибрали, а фонтан засипали землею по наказу «Цапюка і Давиденко» (тодішній мер і чиновниця) або через скарги, що «женщина гола», або «щоб не травмувались діти». Пишуть і про те, що фігуру вкрали металісти, або вона перекочувала на чиєсь приватне подвір’я. Як завжди, істина десь посередині, бо є допис, що фонтан був дуже гарний, але щодня дуже потерпав від вандалів, які розбивали ліхтарі. Діставалося дівчинці й від металістів, бо спочатку зник м’ячик, який вона тримала в руці. А ще біля фонтану вночі було галасливо – збиралася молодь, яка вела себе неадекватно. До цього додам свій спогад, я навіть колись писав, що це місце стало справжнім Клондайком для навколишніх збирачів порожніх пляшок.

Цілком вірогідно, що тодішній владі набридли скарги й повідомлення про черговий випадок вандалізму, але розуму чи терпіння навести лад не вистачило, тому вони вирішили проблему кардинально – розпорядилися фігуру демонтувати, а басейн засипати й розбити на цьому місці клумбу.

Потрібно зазначити, що басейн в Олександрії розташований неправильно – фасадом він виходить не на центральну площу міста, а на іншу вулицю, ось там, між двома п’ятиповерхівками, басейном і вулицею Братською (колишня Калініна), і розташований парк, в якому працював фонтан, а задньою, глухою стіною, басейн виходить на площу. Щоб перевірити версії, ми зателефонували Миколі Йосиповичу Олефірову, 1935 року народження, директору плавального басейну з 1977 по 1998 рік. У минулому році на ювілей міста йому було вручено відзнаку «За заслуги перед Олександрією». «Україна-Центр» опублікувала інтерв’ю з Миколою Йосиповичем, який, попри вік, займається активною суспільно-корисною громадською та спортивною діяльністю й добре знає історію життя й загибелі «Дівчинки з дельфінами»:

– Коли фонтан зник, директором басейну був вже покійний Дмитро Бабій, тому я зателефонував йому: що це ви робите? Цю фігуру поставив я, причому безплатно, у мене зберігся затверджений директором по кадрах і побуту ВО «Олександріявугілля» Олександром Олександровичем Цешковським «Перспективний план покращення майданчика перед басейном “Дельфін” на 1989-1995 роки» (басейн належав колективу фізкультури розрізу «Бандурівський» підрозділу ВО «Олександріявугілля». – Авт.). Згідно генплану, перед басейном мали бути три корти для великого тенісу, але, оскільки перед басейном (з виходом на площу) були майданчики для баскетболу і хокею, який майже ніколи не заливався на зиму, я подумав і вирішив розбити замість кортів парк відпочинку. Тоді ж мене викликав технічний директор об’єднання Едуард Кривашов і за моє самоуправство запропонував написати заяву на звільнення, бо корти важливіші.

– Ого, як серйозно.

– Так, я від нього пішов до Цешковського, який тоді був парторгом, і він мене підтримав, мовляв, як директор і хазяїн басейну вважає, нехай так і буде. Ось тоді я й розробив план зони відпочинку, у тому числі й зробити фонтан і майданчик для духового оркестру. Пізніше я замовив туди скульптурну групу «Три дельфіна й дівчинка з м’ячем», домовився з місцевим художником, здається, він жив у районі пожежної частини, прізвище ніби Рациборський, Олександр звати, молодий такий хлопець. Вони почали робить, я поїхав на Бандуровській розріз, домовився, щоб кошти оплатив не профком, а розріз, здається, 16 тисяч карбованців, але банк не міг пропустити все зразу, лише двома платіжками, а тоді вийшло, що гроші взагалі не перерахували, і так ці дельфіни залишилися у мене безплатно.

Пройшов час, я написав заяву на звільнення. Пізніше дивлюсь, новий директор знімає цих дельфінів, я телефоную й запитую: для чого знімаєш? Каже, що узгодили питання з мером. Потім ці фігури довго лежали під басейном, на них була тоненька мідна фольга, її обідрали, а куди поділися фігури, я не знаю.

– Ціла історія.

– Да, можливо, фігури забрали додому ті, у кого є фонтан, була й така чутка.

– А коли точно встановили фігури?

– У 1978-79-му я посадив парк, за саджанцями їздили в Кременчук, бо тут таких не було, тоді ж поставили й фігури, це 1979-1980 роки. Чим мотивували зняття – не знаю. А чим мотивували зняття важких ланцюгів, які були в якості огорожі навколо скверу – зняли й здали на металобрухт. А чому зняли й продали двигун з автомобіля для перевозки хлору? Ще одне: після установки алюмінієвих рам на вітражах залишилося близько півтори тисячі обрізків алюмінієвого профілю по 1,5 метри кожний і вагою по 10 кг – де воно поділося? Поздавали все.

А де поділося 300 шаф на три відділення для одягу? Жодної немає! До речі, я хотів з боку площі прибудувати два «лягушатники», тобто літні басейни для дітей, метрів по 60 довжиною, але так і завмерло, тоді б на площу був гарний вигляд, а не стіна з вікнами.

Скарг на фонтан, ніби про голу женщину, не було, це дурниці, вона була в трусиках. Я ніколи не чекав, що з басейном так обійдуться, у нас була справжня машина по підготовці розрядників, лише юнацьких більше тисячі, 2-3 майстра спорту та 5-6 КМС щорічно! І взяти й зупинити таку машину – це злочин…

Ось така історія про один з колишніх найкращих рекреаційних куточків Олександрії, але його можна відновити, адже ідея й художнє втілення того варті!