І знову харківські історії

10:58
957
views

Не з кращого приводу за останні місяці Кіровоградщина стала прихистком для тисяч родин з усієї України. А найбільше – з Харкова. Це попередні десятиліття від нас був відтік кадрів у бік другого за величиною міста України. Зараз іде (хоч і тимчасово) зворотній процес. Не раз ми писали про долі харків’ян у нас. Ось ще одна історія.

Олексій та Олена Іванови скоро місяць, як живуть у Кропивницькому. Житло винайняли недешеве, але мають на те кошти.

– Вибір спочатку був майже випадковий, – розповідає голова сімейства Олексій. – Коли остаточно прийняли рішення виїжджати, товариш запропонував Кропивницький, бо має тут родичів. Я за фахом системний програміст, не приймав рішення гарячково, обдумував пару днів. З картою України та вивченням регіону в Інтернеті.

Я не військовий, але розумів, що треба десь шукати притулок у центрі України і з іншого боку Дніпра. Бо здолати ворогу таку річку вкрай складно. По-друге, вибачте, але озвучені плани створення «Новоросії» були по лівому берегу Дніпра.

Також і з цих причин було очевидно, що найближча до нас Полтава не дуже підходить, хоча там спокійно. До Полтави від Харкова – пряма дорога. А ми самі живемо (жили) в Харкові на Олексіївці, це район, найближчий до Росії, там вже на ранок початку війни були танки. Адже пряма дорога з Росії через селище Дергачі – прямо на Олексіївку. І по нас стріляли просто по прямій. Ховалися у підвалі, я й там працював, сам для всіх створив умови для нормального зв’язку. Згадувати ці дні не хочеться…

Почитав місцеві сайти (вашу «Україну-Центр» також), зрозумів, що у вас спокійно. Вивчив стан ринку нерухомості, наскільки це було можливо по Інтернету. І з дружиною прийняли рішення їхати з друзями сюди. Купили мікроавтобус, це було на той момент дуже недорого, і бусом і двома машинами поїхали через Полтаву та Кременчук. Доїхали майже без пригод, окрім проблем з заправкою.

Бус був потрібен, аби загрузити три комп’ютери нашої родини та більше речей. Я працюю дистанційно на IT-компанію з Іспанії, мені все одно, де працювати. Але не хочеться їхати далеко від Харкова. Квартиру ми законсервували, наскільки можливо. На вікна повісили дуже щільні штори, які навіть осколки трохи затримають, телевізори та інше замотали чим можна, усе відсунули подалі від вікон, по максимуму, що можливо, склали у ванній та передпокої.

Наша донька дистанційно навчається у своїй харківській школі, ми поки не стали її переводити. Яка різниця, у якій школі навчатися дистанційно?..