Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Керівниця філії Ukrainian Fashion Association в Кіровоградській області Олена Рудковська:

– В такий важкий час я все одно із задоволенням працюю над різними проєктами для своїх вихованців, постійно шукаю нові творчі ідеї для втілення їх у життя.

Наприкінці квітня група дітей нашого колективу безкоштовно поїде до Чорногорії. Я домовилась з благодійною організацією про спільний проєкт «Поспати в тиші». Сенс – спокійний сон без сирен та вибухів і безкоштовне перебування та харчування дітей в цій чудовій країні. А вже в травні з великою групою дітей та батьків нашого колективу, учасницями проєкту Fashion Вік, поїдемо на запрошення української асоціації в Іспанії «Берегиня» на фестиваль «Вишиванка – Берегиня» в Барселону, в якому будуть брати участь колективи українських діаспор з Польщі, Великобританії, Ірландії, Словакії, Португалії, Німеччини,Чехії тощо.

Нині готую з хореографом концепцію перформанса «Не мовчи!» про знищення ворогом пам’яток української культури, який і презентуємо на фестивалі. Також моїх красунь з проєкту Fashion Вік запросили продемонструвати на фестивалі автентичний одяг української дизайнерки, яка мешкає в Мадриді.

За останній час втілила у життя соціальний проєкт для жінок старшого віку. Підготувала разом з керівником Фундації осіб старшого віку «Вік щастя» Наталією Бондаренко модний показ колекцій одягу та аксесуарів для жінок 40+ (найдорослішій учасниці було 82 роки).

Нещодавно також організувала соціальний проєкт Krop Fashion Day, де свої колекції представили місцеві дизайнери та відомі бренди Кропивницького. На кожному нашому заході завжди проводимо благодійні аукціони на підтримку ЗСУ.

Мрію, як і всі українці, про нашу Перемогу, закінчення війни, щоб повернулися з фронту до своїх дітей їх татусі. Мрію, щоб всі українські дітлахи повернулися у свої домівки, а в нашій школі весело лунав дитячий гомін. Мрію, щоб повернулися додому всі наші вихованці, яких ми чекаємо. А ще втілити в життя ще один проєкт, який буде присвячений моїй мамі.

Художник Вадим Медяник:

– Остання робота, яку я завершив, це «Житіє Святого Луки».

Своє призначення бачу тільки в роботі. В ній прагну бути відвертим, постійно працювати. Це – як невиліковна хвороба. Мій стан – пристрасне мовчання. Мої роботи – мої думки, мої емоції. Найголовніше – не втратити їх для глядача. Пошук своєї мови, своєї техніки. Я її назвав  граттографія.

Художник, голова обласної організації НСХУ Андрій Хворост:

– За останній час мені вдалося відновити вікна в Будинку художника, які були пошкоджені влітку 2022 року. Попри все весна надихає на життя… Отже і роботи зараз присвячені відродженню природи, просякнуті надією на світле.

Під час війни планувати щось важко. Заходи в плані проведень акцій або виставок будуть відбуватися по можливості за ситуацією. Але відомо, що в Кропивницькому незабаром відкриється виставка одеських художників, а згодом персональні виставки Федора Лагна, Анатолія Шаповалова та Валерія Давидова.

Мрію про Перемогу та Мир в наших оселях.

Фотографиня Мирослава Липа:

– Наразі не маю фотопроєктів, які планувала б втілити, оскільки лише нещодавно відкрила виставку світлин, створених в експедиціях етнолабораторії «Баба Єлька». Ця виставка присвячена фольклорним та етнографічним знахідкам засновниць етнолабораторії у громадах Кіровоградщини, часто унікальним. З етнолабораторією співпрацюємо близько трьох років, тож оприлюднення фотоматеріалів у формі виставки в Музеї мистецтв стало логічним результатом такої роботи.

На початку повномасштабного вторгнення думала про те, що не хотіла б фотографувати щось на тему війни, але зрештою є й репортажі з територій, які постраждали від бойових дій та окупації. Тому мрія – робити кадри лише про красу України та українців, а не про наслідки російського терору.

Керівник хореографічного ансамблю «Світанок» Максим Печененко:

– На сьогодні наш колектив працює над новою програмою «Весна переможе», яку вже цього літа плануємо презентувати в Кропивницькому. Це театралізовано-хореографічне дійство, яке ми готуємо до 20-ої річниці нашого колективу.

Нині, як на мене, всі творчі колективи мають працювати на одне – на розвиток і пропагування українського мистецтва і на допомогу ЗСУ. Цим і займаємось. За два роки повномасштабного вторгнення провели близько 40 благодійних концертів, вистав, майстер-класів та інших заходів. Провели творчі зустрічі з високопосадовцями і дипломатами з Польщі, Словаччини, Австрії, Угорщини, Чехії, Литви, Фінляндії та Болгарії, а також дали концерти для українців, які знайшли прихисток в цих країнах.

Маю дві мрії. Хочу закінчення війни, переможного закінчення, і мрію, щоб за допомогою влади нам добудували балетну студію.