Далі – гірше

– А бога нема?

– Нема, друже. Звісно, ​​нема. Якби він був, хіба допустив би те, що я бачив на власні очі?

Ернест Гемінґвей.

Давайте дивитися правді у вічі: війна стає жорстокішою, страшнішою і безжальнішою. Можете називати це ескалацією, а можете – «отвєткой» за Курську область. Суть від цього не змінюється, підсумок один – кількість жертв серед мирного населення різко зросла.

Навіть у диванних чи кухонних розмовах про загострення ситуації на російсько-українській війні дуже важливо не спрощувати аналіз, не зводити його до одного-двох чинників. Все набагато складніше.

Почнемо з того, що війна має свої закони. Найзнаковіший з них стверджує, що всі війни колись закінчуються. А інший, менш відомий, каже, що війна неминуче має дійти свого піку, апогею. Здається, ми нині десь поблизу цього піку. Не треба впадати в ступор чи істерику, але по суті путіну залишилося лише віддати команду про застосування тактичної ядерної зброї або вдарити по АЕС. Все інше він уже спробував. Повірте, сказати про це вголос зовсім не означає накаркати, що путін обов’язково натисне червону кнопку. Чи може війна вийти на пік і піти на спад без застосування ядерки? Цілком.

Усі експерти сходяться на тому, що на хід війни цієї осені вплинуть вибори президента США, які відбудуться на початку листопада. Зауважте, колосальне значення для України матиме не лише результат виборів, а й сам перебіг передвиборчої кампанії. Більше того, наші й противника дії, в свою чергу, також можуть вплинути на результат американських виборів, оскільки саме позиції, які займуть Гарріс і Трамп щодо російсько-української війни, будуть козирними картами їхніх кампаній. Хоча й не головними.

Таким чином, ще до прогнозовано важкої зими на нас чекає дуже напружена осінь. Йдеться насамперед про бомбардування українських міст. Масовані ракетні обстріли й атаки дронових роїв у цей період будуть все більш нищівними. Якщо мої слова видаються вам перебільшенням, лише пригадайте низку останніх подій – Київ, Харків, Одеса, Суми, Запоріжжя, Полтава, Львів, Кривий Ріг, Павлоград… Список цей поповнюється практично щодня.

14-річна дівчинка, мама з двома дітьми, маленькі та дорослі жертви «Охматдиту», 83-річна бабуся, ціла сім’я – мати, батько, діти, ще одна сім’я та ще… Кожна втрата по-своєму трагічна, але Полтава… – тут до болю втрати додається гіркота досади. Хіба не можна було уникнути таких величезних жертв?

Не вперше прилітає в казарми, навчальні центри, полігони, шикування на плацу. В Яворові, Миколаєві, Десні… Ось і в Полтаві деякі ЗМІ повідомили про шикування курсантів, хоча офіційно цю інформацію не підтвердили. Проте повідомлення про 60 загиблих і майже 300 поранених побічно підтверджує інформацію, що в момент удару на заняттях одночасно перебувало близько 600 майбутніх офіцерів української армії. Чиїхось дітей та онуків.

Це що – ціль напоказ? Чи в Полтаві нема де розосередити курсантів? Чи просто тупа бездумність їхніх командирів? Так, кожен з нас, дорослих, має право не бігти по п’ять разів на день в укриття, сподіваючись на Бога та математичну ймовірність – можливо, пронесе! Але для 600 військових шанс загинути одночасно збільшується у геометричній прогресії.

По суті, ці хлопці були приречені невипадковим збігом багатьох обставин: військовою спрямованістю навчального закладу, діяльністю шпигунської мережі, роботою ворожих дронів-розвідників, швидкістю, потужністю й точністю балістичної ракети та неготовністю командирів до такого розвитку подій.

Навіщо це пишу? А до того, що пора припиняти будь-які масові заходи по всій країні. Усі ці форуми за участю президента та без нього, з’їзди, зльоти й всеукраїнські наради проводьте онлайн. Усі ходи, забіги, акції, мітинги, в яких беруть участь переважно підневільні бюджетники, – завтра чи навіть сьогодні стануть «законними цілями» для путінських ракетників. Вони вже впритул наблизилися до такого звірства. І коли ми стоїмо у сумному прощанні з черговою жертвою війни, ніхто навіть не згадує, скільки разів на війнах нинішнього та минулого століть обстрілювалися похоронні процесії. Гадаєте, цих убивць зупинять хрести й вінки із жалобними стрічками? Не обманюйте себе…