«Лікарняні» проблеми нашої медицини

Днями лікар-онколог з Кіровоградського онкологічного центру Андрій Гардашніков на своїй сторінці у Фейсбуці розмістив емоційний пост, який стосується проблем з так званими електронними лікарняними. Ми як пацієнти і не здогадуємось, що, окрім купи подвійної-потрійної писанини одного й того самого, існують і окремі негаразди з МВТН – медичними висновками про тимчасову непрацездатність. І тому звернулись до лікаря Гардашнікова із запитаннями.

– Андрію Леонідовичу, поясніть, будь ласка, ситуацію з електронними листками непрацездатності, про яку ви написали пост у Фейсбуці. Про які компенсації мова?

– Якщо спростити, це можна обізвати штрафом. Наша держава не знайшла нічого кращого, щоб відповідальність за оплату тимчасової непрацездатності повісити на лікаря. Якщо лікар помилиться в оформленні медичного висновку тимчасової непрацездатності (МВТН, цей висновок часто називають лікарняним, але це не офіційний термін) – тоді вимога від Пенсійного фонду України про «компенсацію» оплати надійде на лікувальний заклад. А вже заклад може стягувати (і стягує) це з лікаря. Пощастить – компенсуєш близько 500 гривень, не пощастить – кілька тисяч.

Особисто мене це обурює ще з тої причини, що якість лікувального процесу державу не цікавить, доля, наприклад, людей з хронічним болем (хто хоч раз хоча би штраф сплатив за муки пацієнта, якому відмовляють у повноцінному знеболенні?), яку ми не можемо поліпшити вже більше десяти років, – не цікавить, умови для надання якісної медичної допомоги – не цікавлять. А от завантажити лікаря зовсім немедичною роботою та карати лікаря гривнею – ось це держава робить ефективно. Не порахував, скільки днів пацієнт до тебе був на лікарняних, або порахував не точно – плати. Забув «закрити» МВТН при виписці – плати. Виписав для переводу в інше відділення та не створив під цей процес кілька МВТН (при тому, що пацієнт реально лікується в стаціонарі та реально є непрацездатним!) – плати!

Просто ганебна організація, як на мою оцінку, системи охорони здоров’я! Це система охорони бабла, а не здоров’я…

– У багатьох, мабуть, бувало, що в паперовому лікарняному робилися помилки, наприклад, з датами. Їх виправляли, ставили печатку – і жодного зайвого питання не виникало. А як зараз, якщо ти ненавмисне помилився в числі чи місяць не той написав? Можна виправити?

– Тільки протягом семи днів. І тільки таким методом: створений МВТН (медичний висновок тимчасової непрацездатності) слід позначити як введений помилково. І – створити новий. Якщо пройшло більше семи днів – неможливо ані створити МВТН, ані його позначити введеним помилково. І це привід для здивування крайнього ступеня. Ну от лежить людина в стаціонарі, лікується, має хворобу. Хіба через сім днів та хвороба скасувалась? Як можна було вигадати таке обмеження? І чим його можна виправдати? Чому саме сім днів? Як це часове обмеження може гарантувати обґрунтованість?

Поки що залишається «лазейка» – можна видати листок непрацездатності (саме така офіційна назва лікарняного) старого зразка, паперового. Якщо його взагалі скасують – у нас буде купа пацієнтів-прогульщиків. Бо лікарю, як не дивно, не тільки треба фіксувати різні висновки, але й інколи, ну хоч трошки – пацієнтів лікувати…

– Вражає фото, яке ви розмістили, з купою історій хвороби. Усі ці роки, як з’явилась електронна система, багатьох дивує необхідність лікарю двічі писати одне й те саме – на папері й у комп’ютері. Це добре, що, наприклад, будь-який лікар може зайти в електронну картку хворого й побачити все, що йому потрібно. Але навіщо ще й від руки писати паперову історію хвороби? Невже не можна просто роздрукувати за необхідності? Це ж зайві витрати часу лікарів, пацієнтів, паперу!

– А медична сестра, яка має у приймальному відділенні купу інформації про пацієнта ввести в електронну систему, а потім все це ще раз вписати ручкою в паперову копію історії хвороби?! Я сам роками повторюю ті самі питання, які ставите ви! І не знаходжу на них відповіді!

Мені кажуть: «Паперову історію хвороби ніхто не відміняв!» Можливо, і правильно, що не скасовували. Якщо є лікарі та заклади, які не ведуть електронну медичну документацію, не користуються медичною інформаційною системою (МІС) – тоді для них буде єдиним можливим варіантом ведення паперового формату історії хвороби. Але в наказах МОЗу, які регламентують ведення медичної документації, у тому числі форму медичної документації №003/о – «Медична карта стаціонарного хворого», яку ми називаємо історією хвороби, я не зустрічав можливості дублювання медичної документації одного й того самого пацієнта! Це вкрай нераціональне, на мій погляд, використання кваліфікованого часу лікаря, це перевантажує, забирає купу часу, відриває цей час від лікування пацієнтів! Це дуже небезпечна, порочна та шкідлива тактика, як мені здається!

Один приклад. Якщо лікар призначив консультацію пацієнта, потім він має перевірити кілька джерел, де може бути висновок фахівця. Хтось з лікарів пише свій висновок від руки в паперову історію. Хтось – в амбулаторну карту. Хтось – в електронну версію історії хвороби. Просто для того, щоб ознайомитися з висновком консультанта, потрібно провести «слідчі дії», які забирають купу часу. А якщо цей висновок написаний від руки – інколи ще й пів години робота відділення заблокована: лікарі та сестри намагаються здогадатися, що саме написав лікар (дивуюсь тому, що немає вимоги щодо розбірливості настільки важливих записів!).

Чи можна назвати такий менеджмент надання медичної допомоги якісним, ефективним, сучасним? Залишу можливість відповісти на це запитання читачу.

– Яким ви бачите полегшення паперової роботи для лікаря? І чому чиновники від медицини не беруть до уваги зауваження практикуючих лікарів?

– Будемо чесними, далеко не всі лікарі хочуть змін інструментів на сучасні. Є велика кількість лікарів, які би хотіли продовжувати писати ручкою й не міняти нічого. У тому числі в підходах до роботи.

Але мені дуже сумно, що сучасні інструменти, які би мали полегшувати роботу медичного працівника, вводяться саме так. Взагалі медицина дуже важко сприймає сучасні інструменти. У нас онлайн-конференції та вебінари в великій кількості з’явилися тільки завдяки коронавірусній інфекції! До того це були вкрай рідкі, поодинокі випадки. Майже не було.

Що заважає уніфікувати процес саме електронного документообігу в медицині (звісно, із забезпеченням резервних копій важливих документів на випадок різних несприятливих подій)? Що заважає впроваджувати та вдосконалювати саме електронні форми медичної документації? Як на мене, причина в низькій якості менеджмента в медицині (починаючи з самого центру, із центральних керівних органів) та у відсутності бажання.

Полегшення роботи лікаря я бачу в уніфікації ведення медичної документації, переводі процесу виключно в електронний документообіг. Жодного підпису ручкою, тільки електронний підпис! А для резервних копій – роздруківки зберігати в архиві (без рукописного їхнього підписання!). Чисто на випадок електронного колапсу, якого всі так бояться.