Соляники потребують допомоги!

Про цю родину із захватом писали журналісти, до них приїздили чиновники, привозили туди високоповажних гостей, аби показати, як на Кіровоградщині розвиваються сімейні форми виховання дітей. Мова про дитячий будинок сімейного типу Соляників, що у Созонівці Кропивницького району. Родина потребує допомоги.

Нагадаємо історію Соляників. Батьки Ольги були вихователями дитячого будинку сімейного типу. Три роки тому мама захворіла на рак. Вже почалася війна, вся сім’я виїхала до Німеччини, щоб пролікувати маму. Але хвороба прогресувала так, що мами не стало. Батько був у розпачі, шестеро дітей (один з них рідний) також. Ольга, якій тоді було 27 років, її чоловік Олександр, на шість років старший, і їхні троє біологічних дітей стали прийомною родиною для шістьох осиротілих. У подружжя стало дев’ятеро дітей.

З Німеччини родина повернулася до України. Деякий час жили на Житомирщині, бо старший брат Ольги здавав батьківський будинок людям, які зупинялися в Кропивницькому дорогою на захід. Коли брат пішов воювати, Ольга, Олександр і вже десять дітей переїхали в Созонівку. Десять, тому що в Житомирі до подружжя звернулися соціальні служби з пропозицією взяти до себе дівчинку Аню. Її маму відправляли на примусове лікування, і вона дуже просила влаштувати дочку в родину Соляників, яку знала із соцмереж. Рішення треба було прийняти негайно, навіть не познайомившись з дівчинкою. Ані тоді було 13 років.

Це ще не всі діти. Рік тому Ольга завагітніла. А соціальні служби пропонують взяти чудову шестирічну Вероніку. Порадилися з усією родиною і прийняли сестричку. Невдовзі Оля народила донечку. Зараз у Соляників одинадцять дітей: Віка – 17 років, Ілля – 16, Аня – 16, Вітя – 15, Вероніка – 10, Каріна – 9, Вероніка – 6, Даня – 9, Нікіта – 9, Матвій – 4, Сара – 4 місяці.

Всі чудові, зараз засмаглі, бо здебільшого перебувають у дворі, де для їхнього активного відпочинку є велосипеди, самокати, гірка, гойдалки, батут, басейн. Живуть дружно, допомагають батькам. До речі, навіть найстарші називають Олю мамою, Олександра – татом. Родина тримає бройлерів – на м’ясо, курей – на яйця. Мають город, сад. Жити б і радіти, але шістнадцятирічна Аня має серйозне захворювання. Без допомоги родина не впорається.

Раптово у Ані почалися напади, схожі на епілептичні. Звернулися до невролога, зробили енцефалограму. За результатами рекомендували зробити МРТ. Там вже побачили, що в мозку дівчинки чи то пухлина, чи кіста. Щоб знати точно, зробили МРТ з контрастом. Сумніви залишалися, тому направили в Київський інститут нейрохірургії. Ще обстеження, і лікарка сказала Ользі, що Аня – «дуже складна дитина». Підтвердилося, що це таки пухлина, знаходиться так глибоко, що видалити її без наслідків неможливо. Визначили, що у дівчинки нейрофіброматоз – складне спадкове захворювання, яке викликає утворювання пухлин по всьому тілу. Аню поклали на стаціонар в обласній дитячій лікарні, де зробили МРТ спинного мозку. Там також виявили пухлину. Кажуть, що лікування немає. Треба спостерігати. Родина збирає документи для оформлення інвалідності дівчинки.

Зараз щодня Аню возять до лікарні. Возили до Києва і повезуть ще не раз. Все це за свій рахунок. Плюс з маленькою Сарою, бо її не залишиш. Два рази в Кропивницькому МРТ Ані зробили безкоштовно, решта за гроші. В столиці платили. Оля каже, що у нас процедура коштує 3200-3500, в Києві – 8500. Пільг немає, не дивлячись на те, що дитина має статус позбавленої батьківського піклування. Навіть за консультацію довелося заплатити 700 гривень.

Подружжя зверталося до соціальних служб по допомогу. У відповідь почули: «Ви на дітей отримуєте кошти». Вони чомусь не розуміють, що кошти виділяються на вдягнути, взути, нагодувати, забезпечити необхідним до школи. Зараз на ліки для Ані витрачається більше половини того, що на неї виділяється. А скільки попереду консультацій, обстежень, пігулок! Ользі порадили звертатися по допомогу до будь-кого.

Поки що лише друзі родини перерахували певні суми, але вони символічні. Чому державні установи беруть гроші за обстеження «державних» дітей? Адже передбачено «у разі потреби здійснюються взяття дітей на диспансерний облік, постійний медичний нагляд за ними і своєчасне лікування». Однозначно Соляникам треба допомогти. Не можна не сказати ще про один момент: щоб відвідати спеціаліста за попереднім записом, треба чекати до двох місяців. Коли це необхідно зробити терміново, родина звертається до приватних, де про пільги годі й говорити.

Аня (на фото з Ольгою) красива, ввічлива, славна дівчинка. Прийомні батьки кажуть, що тримається. Можливо, не розуміє складності ситуації, а може, не подає виду. А раптом її можна вилікувати! Соляникам порадили звернутися до відомої столичної професорки, яка вивчає хворобу, що діагностували у дівчинки. А це знову немалі кошти. Допоможемо не впасти у відчай цим чудовим людям і врятувати Аню! Телефон Ольги Соляник: 0981070079. Карта Приват: 5168 7451 9356 8448.

Редакція «УЦ» офіційно звертається до начальника Кіровоградської ОВА А.Райковича та голови Кіровоградської обласної ради Ю.Дрозда, а також до керівників профільних департаментів ОВА та постійних депутатських комісій облради з проханням не залишатись осторонь, допомогти сім’ї Соляників.