Яка приємна несподіванка!

У наш час приємні новини – велика рідкість. Тим більше, якщо вони стосуються успіхів нашої культури за кордоном. А коли ці новини безпосередньо стосуються земляків, то вони стають справжньою подією. Навіть якщо не обходяться без прикрих казусів. Як приклад – пост з Фейсбуку літератора і кінорежисера Олександра Жовни.

«Новини з Великої Британії стали приємними, але дещо дивними. Власне, дивність не в самих новинах, а в тому яким чином дізнаєшся про них. А саме – абсолютно випадково.

Виявляється, що в Лондоні на кінофестивалі українського кіно PTAKH-Ukraine International Film Festival ПТАХ (Український Кінофестиваль у Великій Британії, що відбувся ще майже два місяці тому), мої обидва фільми: «Сашенька» та «Істрія Лізи» були увінчані нагородами (спеціальною відзнакою за значущі художні досягнення у створенні фільму на глибоку соціальну тему та порушення глибоких соціальних проблем людяності і інклюзивності).

Так само не знали про це й актори, які знялися в цих картинах: Дмитро Нежельський, що переміг у номінації кращий актор повнометражного ігрового фільму за головну роль у фільмі «САШЕНЬКА» та Влад Погрібний, як кращий актор другого плану у фільмі «ІСТОРІЯ ЛІЗИ». Чому переможці дізналися про це лише сьогодні й абсолютно випадково, особисто у мене пояснень немає. Але, менше з тим.

Втім, раз так сталося, то кілька слів про ці дві картини. Мене постійно запитують, чому не можна подивитися ці фільми в кінотеатрах України. Не знаю. Можливо вони не варті українського глядача. Можливо так вважають чиновники від кіно.

А між тим, «Історія Лізи» став першим фільмом в історії України, який придбала всесвітньовідома компанія НВО і показала в чотирнадцяти країнах Європи, що стало на той час сенсацією. Тогочасне Держкіно тоді цього не помітило. Чи зробило вигляд, що не помітило.

Фільм «Сашенька» після численних міжнародних кінофестивалів в країнах Америки, Азії та Європи, в тому числі й фестивалі класу А, тепер придбала AMAZON! Зрозуміло, що український фільм наразі дивляться по всьому світу. Хоча ні. За винятком України.

Можливо, не на часі…»

Ось така хороша історія з легким, але неприємним післясмаком. Втім, пост Олександра Жовни так і не відповів на логічне запитання, як могло таке статися, що автор фільму нічого не знав про успішний показ своїх фільмів на фестивалі у Великій Британії? Прояснила все відповідь Олександра Юрійовича на, так би мовити, уточнююче запитання:

– А все через те, що до цього свої ж брати-українці руку приклали.

Ну ось тепер все ясно-зрозуміло. Залишається тільки привітати з продовженням міжнародних визнань фільмів Олександра Жовну та всіх, хто доклав зусиль, майстерності, душі до їх створення.