Продовження минулого

Світло в кінці тунелю є. Тільки
тунель, сука, все не закінчується.

М.М. Жванецький.

Всього лише тридцять років тому і в гадці не мав, що в XXI столітті таке буде можливим. У столітті неймовірного науково-технічного прогресу, коли майже щотижня відбуваються наукові відкриття, створюються машини і механізми нових поколінь, світ стає крутішим, ніж у найфантастичніших романах, у цьому ж столітті люди в різних точках планети вбивають одне одного витонченими та варварськими способами. Цей неймовірний дисонанс викликає стійкі сумніви в розумності нашої цивілізації і наводить на думки про сумні її перспективи.

Радянсько-німецька війна, яку наше покоління багато років звично називало Великою Вітчизняною, тривала неймовірно довгі 1418 днів (з 22 червня 1941-го по 9 травня 1945-го), тобто три роки, десять місяців і вісімнадцять днів. Повномасштабна російсько-українська війна, яка почалася 24 лютого 2022 року, триває вже майже стільки ж. І це просто не вкладається в голові!

Вкотре вдивляюся в обличчя людей (утім, чи це – обличчя і чи це – люди?), які розпочали цю страшну війну (путін, лавров, герасимов, лукашенко), і в обличчя тих, хто не може (або не хоче?) її зупинити (Трамп, Сі, Моді, Лулу, Орбан), і розумію, що старість до них вже прийшла, а мудрість, людяність, гуманність – ні. І вже не прийдуть. Це і є ті самі «першопричини» війни, про які з наполегливістю дятла торочить цей плішивий старий з вигладженим ботоксом обличчям, любитель на сміх людям одягтися у військову форму.

Та, попередня, війна катком пройшла по трьох поколіннях українців, фактично вкравши майже чотири роки їхнього життя (мова тільки про тих, хто вижив), і ця, нинішня, теж вже пограбувала, скоротила життя українців – тих, хто живе сьогодні, – на ті ж чотири роки.

Не знаю, як вам, але мені цифра 1418 днів війни міцно прочистила мозок і позбавила ілюзій. Війна сама по собі не закінчиться. Немає надії ні на Всевишнього, ні на розум землян, ні на інопланетян. Немає надії на колективну Європу. Так, вони підтримують нас, і величезна подяка їм за це, але зупинити війну й вони не в силах. Немає більше надії на Трампа-миротворця. І це не тільки наші з вами емоції, цю думку висловлюють і самі американці.

«Сумніви в готовності пана Трампа виконати американські гарантії безпеки для України починаються з того, що, незважаючи на періодичні погрози зробити це, він ніколи не виявляв ані найменшого бажання прямо протистояти Росії», – пише New York Times.

Перспективи нерадісні, але вихід з тунелю до світла один: тільки вперед. Ми не перші, є країни, які десятиліттями живуть в умовах перманентних воєн. Хтось не витримує такого життя і виїжджає, хтось воює, захищаючи рідну землю, а хтось живе, працює і навіть розвиває свою країну.

А ще нам потрібно зробити висновки, скоригувати точку зору, не змінюючи принципів. Перших два роки наша газета дотримувалася суворого правила: не посилювати напругу в суспільстві критичними публікаціями. Перед обличчям смертельної небезпеки єдність суспільства здавалася важливішою, ніж критика окремих негативних явищ. На третьому році війни стало зрозуміло: в Україні є чимала група людей, яким плювати на закон і мораль, а наша дитяча турбота про єдність суспільства обертається безкарним мародерством. І ми підняли шлюзи газети.

На четвертий рік війни ми стали відверто називати явища своїми іменами і відверто називати імена, які прокуратура «соромилася» вимовити. Звичайно, не ми одні це робили, але влада заворушилася. І нещодавні призначення на ключові посади Буданова та Федорова дають надію на необхідні зміни.

Збережемо об’єктивність: навряд чи можливо вести міжнародні контакти активніше, ніж це робить команда Зеленського і, перш за все, він сам. Крім того, просто не маємо права і компетенції критикувати військові рішення командування ЗСУ, але надати слово перевіреним у боях людям завжди готові. А ось що стосується економіки, соціальної політики, управлінських і кадрових рішень – тут будемо піднімати градус публікацій до температури кипіння. Бо якщо навіть на п’ятий рік війни влада продовжить припускатися нових помилок і не визнавати попередніх, то ця війна ще не скоро закінчиться. А дуже хочеться, щоб 26-й рік став останнім.