Тайфун на ім’я Дональд

Великі країни поводяться як бандити, малі – як повії.

Стенлі Кубрик.

 У довгу новорічну ніч прийшов до несподіваного відкриття: улюблене діло українців – обманювати самих себе. У цій непростій справі ми досягли таких висот (чи глибин?), що навчилися вірити власній брехні – і в великому, і в малому. Ми брешемо, брешуть календарі, брешуть навіть словники. Є у нас такий словник неологізмів з красивою назвою «Мислово». Його редакція вже втринадцяте обирає Слово року, базуючись на його соціальній значущості та популярності. Так, словом 2024 року цілком логічно обрано «бусифікація».

А ось у 2025-му вибір прийшовся на «переговори». При тому, що конкуренти були цілком гідні: «Мідас», «картонки» і навіть «Don’t push the horses».

З вибором журі «Мислово» важко погодитися. Ну хіба що розглядаючи переговори як процес, який не передбачає результату. Але якщо точно дотримуватися критеріїв соціальної значущості, частоти вживання і популярності у користувачів, то переможцем має бути визнане слово «ТРАМП». У всіх варіаціях. Хоч з великої літери, хоч з малої.

«Трампізм», «трампономіка», «трампокаліпсіс», «що трампилось?», «остаточно трампанувся», «трамп-пам-пам», «трампусик», «трампіссімо» і навіть «повний трампець». Беріть, користуйтеся! Як казав один кіногерой: «Я собі ще намалюю».

Трампа можна ненавидіти, ним можна захоплюватися, можна чекати його нових реприз, але неможливо його наслідувати, намагатися стати другим Трампом. І в жодному разі не можна ним обманюватися! Не варто сподіватися, що дядечко Трамп врятує бідну Україну від сусіда-упиря. Одночасно не можна бути абсолютно впевненим, що президент Штатів геть позбавлений емпатії і йому байдуже до українців. Але ми ж так не вміємо? Нам треба або – або.

Іноді здається, що в його голові працює генератор випадкових слів і вчинків. Ось вчора він назвав президента Колумбії хворим на голову, а сьогодні заявив, що вважає за честь прийняти його в Білому домі. Так, окремі кроки Трампа справляють враження абсолютно несподіваних, але згодом виявляються глибоко продуманими. Як гадаєте, скільки тривали тренування «Дельти» із захоплення президента Мадуро з дружиною? Пів року як мінімум. А ви думали, що Дональд психонув і віддав команду?

Мені здається, Дональд Ф. Трамп живе і діє за принципом «Не розповідайте мені, чому не можна! Скажіть, як це зробити». А потім весь світ у відповідь: «А що так можна було?!». Авжеж, якщо ти Трамп.

Чи можливо використовувати це аномальне явище природи, так би мовити, з мирної метою? Дуже сумніваюся. Але хоч чимось стихійне лихо ДФТ може бути корисним Україні? Безумовно!

Практично всі країни, крім Ірану, вже зрозуміли, що зі Штатами епохи Дональда Трампа корисніше дружити. Особливо на економічній основі. Багатомільярдні проекти відновлення післявоєнної України далекоглядніше запропонувати (навіть без конкурсу) крутим забудовникам з Уолл-стріт, ніж віддавати «своїм» фірмам зі статутним капіталом 1000 грн з умовою 15% відкату.

Тільки один приклад. Минулого тижня Дональд Трамп підписав меморандум, згідно з яким Сполучені Штати припиняють участь у 66 міжнародних організаціях та їх фінансування.

Білий дім зазначив, що йдеться про 35 організацій, які не входять до ООН, і 31 – у структурі ООН, «які діють всупереч національним інтересам, безпеці, економічному процвітанню або суверенітету США і фактично розтринькують гроші платників податків».

Серед організацій, про вихід із яких прийняв рішення Трамп, – Коаліція за свободу в інтернеті, Глобальний контртерористичний форум, Міжнародний енергетичний форум, Партнерство з метою атлантичного співробітництва, Науково-технічний центр в Україні, Комісія з міжнародного права, Європейський центр з протидії гібридним загрозам, Комісія з питань екологічного співробітництва, Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики тощо.

Напевно, в усіх цих організаціях присутня Україна, страшно уявити, скільки наших делегацій щороку за бюджетні гроші відвідують ці структури у світових столицях, вибиваючи для вузького кола зацікавлених осіб гранти і проводячи показові презентації. Чудові годівниці для дітей і коханок нашої еліти. Штати вже позбулися цього баласту демократії, а ми?

Не будьте як Дональд – попереджають нас обережні європейці. Та і нам і не вдасться. Таким треба народитися. Але і бути нерухомою здобиччю, яку норовить проковтнути кожен хижак, теж не варто. Доведено російсько-українською війною.