Перед початком телетрансляції упіймав себе на думці, що це моя перша церемонія відкриття, яку зможу подивитися в повному обсязі за чотири останні Олімпіади. В Пхенчхані ми просто не встигли отримати спеціальні запрошення на найважливіші події. В Пекіні мене на півтори доби посадили під арешт у готельному номері через позитивний тест на ковід в аеропорту, який, на щастя, виявився помилковим. Та на відкриття я знову не потрапив і знову дивився фрагментарно в головному прес-центрі. А в Парижі ми вимушені були втекли від шаленої зливи й намокли так, що із середини яскравої церемонії вже думали, як би не захворіти.
Так що тепер удома, хоча знову без світла, певну перевагу отримав. І церемонія мені, чесно кажучи, сподобалася, хоча й була розкидана між двома, а часом між чотирма кластерами цієї Олімпіади.
Та якщо ви захотіли б потрапити на легендарний «Сан-Сіро», який, до речі, незабаром знесуть й збудують нову арену, то ціни були немаленькими. Квитки на церемонію відкриття коштували від 260 до 2026 євро, залежно від сектора на стадіоні «Джузепе Меацца». Кажуть, через низький попит організатори пропонували акцію «два квитки за ціною одного». Хоча колеги стверджують, що вільних місць на арені особливо помітно не було.
Автором шоу став Марко Баліч, якого називають ветераном олімпійських церемоній. За плечима художнього керівника – 16 олімпійських церемоній та 13 на регіональних іграх. Саме він створював свято на зимових Олімпійських іграх у Турині 2006 року, літніх Олімпійських іграх 2016 року в Ріо та урочисту церемонію Кубку світу з футболу 2022 року в Катарі.
Головними зірками церемонії в Мілані стали всесвітньовідомий тенор Андреа Бочеллі, співачки Мерая Кері та Лаура Паузіні, піаніст Ланг Ланг, оперна співачка Чечилія Бартолі, акторки Сабріна Імпаччіаторе та Матильда Де Анджеліс. Символічно, що частина шоу була присвячена неповторному модельєру Джорджо Армані, який пішов із життя минулого року. А те, що президента Італії Серджо Маттареллу до арени на трамваї підвозив один із найвеличніших італійських чемпіонів, мотогонщик Валентино Россі, виглядало як родзинка початку цього дійства.
Приємно було побачити дійовими особами великих творців італійської опери Джакомо Пуччіні, Джоаккіно Россіні та Джузеппе Верді, які наприкінці своєї частини ще й гімн Олімпіади заспівали. А ще доволі зрозуміло та компактно творці шоу показали італійську історію від стародавнього Риму до сучасності, виділивши епоху Відродження, а ще не забули про венеціанський карнавал та відомі традиції Італії в різних сферах, таких, як кухня, мода та література.
Американська співачка Мерая Кері виконала всесвітньо відому італійську пісню Nel blu dipinto di blu (Volare). Її написав та вперше виконав на фестивалі в Сан-Ремо Доменіко Модуньйо. Композиція представляла Італію на «Євробаченні 1958», де посіла третє місце. А згодом ця пісня отримала дві премії «Ґреммі», й її неодноразово переспівували, зокрема Френк Сінатра та Адріано Челентано.
Цікавою була танцювальна композиція – своєрідне поєднання минулого та майбутнього, спорту та мистецтва.
Ідея полягала в тому, що речі, які, здавалося б, не поєднуються між собою або ж утворюють напругу, створювали б гармонійний простір. Так, і чотири локації – Мілан, Кортіна, Лівіньо та Предаццо – розгорталися як єдиний простір у реальному часі.
Ну до дуже тривалого параду країн-учасниць ми вже звикли. Але це не літня Олімпіада, де під час виходу спортсменів у Ріо на «Маракані» я встиг тричі заснути й прокинутися. А тут здивувало, що організатори зберегли синхронність виходу команд на різних локаціях. Найбільш потужна українська делегація виходила в Кортіно. Як розповів Максим Чеберяка, вони йшли по невеличкій вуличці, й всі мешканці палко вітали українців із вікон та балконів власних будинків. Хоча саму церемонію в Мілані побачити було складно.
А там вразили дівчатка в якомусь космічному вбранні, які несли льодові брили з назвами країн-учасниць Олімпіади.
Кумедно було бачити представників деяких зовсім екзотичних для зимових Ігор країн. Але це вже також традиція.
Стосовно вбрання команд. Було декілька цікавих дизайнерських рішень. Зокрема, великі шарфи британців, сомбреро та яскраві куртки колумбійців, щось схоже на пледи – в німців.
Українців, вдягнутих в наші традиційні синьо-жовті кольори, усюди зустрічали дуже тепло. Прапор України під час церемонії відкриття в кластері Кортіни проніс скелетоніст Владислав Гераскевич, для якого це вже третя Олімпіада в кар’єрі.
У Мілані ж державний стяг довірили дебютантці Ігор-2026, Єлизаветі Сидьорко, яка є першою представницею України у шорт-треку з 1998 року. Ну й батько, який нины боронить Україну від клятого ворога, дуже пишається своєю донечкою.
У кластерах Лівіньйо та Предаццо учасники Олімпіади-2026 йшли з написами назв країн-учасниць. З табличкою «Ukraine» крокували: Аннамарі Данча –сноубордистка, учасниця Олімпійських ігор 2010, 2014, 2018, 2022 років, срібна призерка чемпіонату світу-2019, та Євген Марусяк – стрибун з трампліна, учасник Олімпіади-2022.
А олімпійський прапор на арену, з якою була пов’язана майже вся їхня футбольна кар’єра, виносили легенди «Інтера» та «Мілана» Джузепе Бергомі та Франко Барезі.
Про важливість миру на планеті в той час, коли на Україну летіла чергова армада рашиських шахедів, говорила голівудська кінодіва Шарліз Терон.
А ще мене на таких церемоніях завжди турбувало питання: навіщо офіційні особи пишуть собі такі дуже довгі промови й мусолять по двадцять хвилин те, що можна сказати кількома реченнями. Це я – про голову оркомітету Олімпіади Джованні Малаго та нову президентку МОК Крісті Ковентрі. Керівницю міжнародного олімпійського руху, до речі, цього разу вдалося дотиснути стосовно неучасті держав-терористів. Але чи не перетворяться нинішні нечисленні нейтральні атлети вже в Лос-Анджелесі в повноцінних учасників – велике запитання.
Вогонь Ігор довірили запалити легендарному італійському гірськолижнику, триразовому олімпійському чемпіонові, одному з моїх улюбленців у цьому виді спорту – Альберто Томбі. Томба – Бомба, як прозвали італійця під час спортивної кар’єри, – зробив це в Мілані разом із не менш великою співвітчизницею, триразовою олімпійською чемпіонкою з гірськолижного спорту Деборою Компаньоні. А в Кортіно цю місію поручили також гірськолижниці, олімпійській чемпіонці Пхенчхану Софії Годжі, яка за два дні вийшла на старт даунхілу й здобула олімпійську бронзу.
До речі, кажуть, що чаші, в яких палає вогонь, зроблені чи не за кресленнями Леонардо да Вінчі. Ну й італійці не були б італійцями, якби в них олімпійські кільця з різнокольорових не перетворилися на золоті.
Перші сенсації та маленькі трагедії
А золоті нагороди, які роблять тебе майже безсмертним, адже екс-олімпійських чемпіонів не буває, почали виборювати вже наступного дня. І відразу почалися сенсації, коли взагалі без олімпійської медалі в швидкісному спуску в гірськолижників залишився титулований швейцарець Марко Одерматт. Срібло з відставанням в 0,20 секунди виборов італієць Джованні Францоні. Бронзу завоював ще один господар змагань, Домінік Паріс. Взагалі італійці відразу продемонстрували, що налаштовані рішуче. У рідкісному виді змагальної програми в ці дні не було господарів Олімпіади. Та нійбільш вражаючою стала перемога в ковзанярському спорті на дистанції 3000 метрів досвідченої Франчески Лоллобріджиди. До речі, вона якась родичка відомої актриси Джини Лоллобріджиди. Так що в Італії тепер дві легендарні Лоллобріджиди. А взагалі на момент підготовки цього матеріалу італійці вибороли медалі ще й в гірськолижному спорті, сноуборді та біатлоні. Та золото Франчески поки єдине.
А в перший день відразу вразили в лижному спорті вразили шведки, які в скіатлоні на 20 кілометрів ( на цій Олімпіаді чоловіки та жінки стартують на однакових дистанціях) зробили переможний дубль, коли Фріда Карлссон фінішувала першою, а Ебба Андерсон стала срібною призеркою. Хоча на цьому шведська команда поки й зупинилася.
А ось норвежці з самого початку виправдовують статус фаворитів. Тут потрібно відмітити фантастично впевнену перемогу в скіатлоні легендарного Йохана Клебо. Це вже шосте олімпійське золото неймовірного норвежця. А ось стрибунка з трампліну Анна Одін Стрьом створила сенсацію. Вона перемогла на звичайному трампліні беззаперечну фаворитку Ніку Превц зі Словенії. Ну й третє золото до командної скарбнички поклав Сандер Ейтрем, який з олімпійським рекордом виграв змагання в ковзанярському спорті на дистанції 5000 метрів. Але й тут італійці вибороли бронзу й за кількістю медалей (7) вийшли в лідери.
В норвезької збірної вже є срібло Рагне Віклунд в ковзанярському спорті та бронзові медалі Хейді Венг та Мартіна Нієнгета в лижному дуатлоні.
А ось те, що очікувалося як свято та диво стало особистою трагедією. Звісно, що всі з хвилюванням чекали на виступ однієї з королев гірських лиж – американки Ліндсі Вонн. Легендарна американка таки вийшла на старт попри те, що на останньому старті на Кубку світу ушкодила хрестоподібну зв’язку на коліні. Та й взагалі чи є на її тілі взагалі щось не ушкоджене? Але ж щось є таке в цьому спорті, що навіть спортсменки, які завершили кар’єри, вигравши все що тільки можна, знову повертаються на ці карколомны траси. А траса в Кортіно є однією з найулюбленіших для Ліндсі. Й саме тут вона палала бажанням довести, що здатна на неможливе.
Та вже на перших метрах дистанції Вонн зачепила прапорець і втратила рівновагу. Її політ та падіння виглядали жахливо (на фото). Знадобилася допомога лікарів на трасі та медичний гелікоптер для евакуації спортсменки для якісної медичної допомоги. Сподіваємося, що для американки все закінчиться більш-менш нормально. Єдиною втіхою для Вонн могло стати те, що золото в швидкісному спуску здобула її співвітчизниця, чинна чемпіонка світу Брізі Джонсон, яка 0, 04 секунди випередила срібну призерку Ему Айшер із Німеччини. Ну а про бронзу Софії Годжі ми вже повідомляли. Так що тут вболівальники побачили дуже інтригуючий тріумф і трагедію великої спортсменки.
Шанси були, але…
Мова про виступи українців, які на початку більше відповідають олімпійському принципу. Так було в гірських лижах, де Дмитро Шеп’юк програв чемпіону Алльмену 8,50 секунди та посів 34 місце – передостаннє з усіх, хто дістався фінішу. І приємно, що українка Анастасія Шепеленко також повністю подолала важку дистанцію швидкісного спуску. Правда, результат був 32-им, останнім із тих, хто таки дісталися фінішу.
У лижному дуатлоні чотири українки Анастасія Нікон, Дарина Мигаль, Софія Шкатула та Єлизавета Нопрієнко, на жаль, поступилися суперницям на коло й були зняті з дистанції, як колові. Олександр Лісогор і Дмитро Драгун тут посіли 53 і 59 і місця відповідно. Не пройшла кваліфікацію в сноуборді на своїй п’ятій Олімпіаді Аннамарі Данча. А ось наша дебютантка в слоупстайлі Катерина Коцар порадувала. Катя була дуже близька до того, щоб потрапити до дванадцятки найкращих. Цього разу українці трохи не пощастило. Та великий потенціал та неймовірне бажання бути кращою ми побачили. Та ще попереду в Катерини змагання в коронному біг-ейрі, де вона здатна здивувати.
Враховуючи останні результати в біатлоні, ми більше сподіваємося на диво. Хоча в стартовому виді програми – змішаній естафеті 4 по 6 кілометрів наша команда виступила гідно. І тут можна лише думати, що могло бути, якби Дмитро Підручний на стартовому етапі на стійці не використав три додаткові патрони, якби не захворіла Христина Дмитренко, яку в міру власних можливостей замінила не дуже досвідчена Олена Городна, якби трохи швидшою була Олександра Меркушина, якби здатна була тут стартувати Юлія Джима? Єдиний, до кого немає претензій, – Віталій Мандзин, який підняв нашу команду з одинадцятого на шосте місце. Дівчатка ж спромоглися здобути восьму позицію. І це виглядає доволі перспективно, враховуючи фізичні кондиції Підручного та Мандзина, гарну стрільбу Городної та Меркушиної та відпочинок Джими та Дмитренко. Будемо сподіватися, що в наступних гонках ми таки наблизимося до олімпійського п’єдесталу. А закономірно перемогли тут французи, які нині мають дуже збалансований склад. Знову порадували своїх вболівальників італійці. Ну й здивувала збірна Німеччини, яка випередила суперників із Норвегії.
А своє перше золото спортсмени Німеччини здобули в санному спорті, де тріумфував Макс Лангенхат, який за сумою чотирьох заїздів випередив австрійця Йонаса Мюллера та чергового італійського призера Домініка Фішналера. Ну й тут потрібно відзначити українців. Адже найкращого результату в цьому виді спорту на Олімпіадах в нашій історії в цьому виді спорту досягнув Андрій Мандзій, який посів 12-те місце. Антон Дукач завершив змагання на 16-ій позиції. І такий виступ за умов серйозної конкуренції можна вважати успішним.
Хлопці показали, що на Олімпіаді можна боротися й поліпшувати свої результати. Й нехай їхній приклад надихне інших українських спортсменів на подальші успіхи. Найкраще на цій унікальній в багатьох аспектах Олімпаді дійсно попереду.
Руйнівна сила брехні