Екстремальний шанс для Шарана

Перед паузою на матчі збірних в УПЛ сталося, на думку багатьох фахівців та вболівальників, очікуване. Після домашнього розгрому від київського «Динамо» з рахунком 0:5 керівництво ФК «Олександрія» звільнило головного тренера команди Кирила Нестеренка. Цього разу ставка на молодість та нові ідеї, що вдалося з РусланомРотанем, не спрацювала. Якщо в Ротаня були запас міцності та можливість для експериментів, навіть у двох не дуже вдалих сезонах перед срібним злетом, то в його наступника проблеми виявилися значно більшими.

Повноцінно компенсувати втрату групи провідних виконавців не вдалося. Та й досвіду роботи, коли все залежить від тебе, наймолодшому головному тренерові УПЛ, який до цього був лише асистентом та непоганим футбольним аналітиком, просто не вистачило. Після першого кола керівництво клубу ше мало надію, що після повноцінних зимових зборів та точкового підсилення тренерському штабу Нестеренка вдасться стабілізувати ситуацію та поліпшити результати. Та цього не сталося.

Олександрійцям так і не вдалося віднайти власну гру та здобути бодай нічийний результат. А головне, що в чотирьох останніх матчах не забито жодного м’яча. Як наслідок відставання від рятівної зони перехідних поєдинків склало вісім очок. Кардинальні рішення напрошувалися, й Нестеренка замінив на посаді головного тренера досвідчений Володимир Шаран, який на той момент вже працював наставником «Олександрії-2».

Володимир Богданович (це вже третє його пришестя в олександрійську команду) в інтерв’ю підкреслював, що йому комфортно працювати з молоддю, він вдячний керівництву клубу за те, що повернуло його до активної роботи й що він допомагає колегам із першої команди чим тільки може. Але потім президент клубу Сергій Кузьменко таки зробив наставнику пропозицію, від якої Володимир Богданович не зміг відмовитися. При цьому Шаран дійсно ризикував, погоджуючись знову повернутися на цей «електричний стілець», і оцінював усі ризики. Йому поставили надскладне завдання – залишити «Олександрію» в УПЛ. І в офіційних клубних джерелах інформації про майбутнє не було.

Можливо, хтось не знає, але саме з головним тренером Володимиром Шараном, який був чудовим півзахисником львівських «Карпат», дніпропетровського «Дніпра» та київського «Динамо», а завершував ігрову кар’єру в олександрійській «Поліграфтехниці», до минулого сезону були пов’язані найбільші успіхи олександрійського клубу. До речі, ще до олександрійського періоду тренерської кар’єри молодий наставник 2005 року очолював ще й кіровоградську «Зірку». А в сезоні 2012 – 2013 років Володимир Богданович вивів ПФК «Олександрія» з першого місця до елітного дивізіону. А потім, після невдалого експерименту із запрошенням Леоніда Буряка, з яким олександрійці понизилися в класі,  Шаран знову повернувся до вже своєї команди для того, щоб вдруге виграти золото Першої ліги й знову повернути «Олександрію» тепер вже до УПЛ.

Потім були перші виступи в євро кубках, й нарешті в сезоні 2018 – 19 років вдалося здобути історичну бронзу в Українській Прем’єр-Лізі. Виступ в груповому раунді Ліги Європи, де суперниками були бельгійський «Гент», французький «Сент-Етьєн» та німецький «Вольфсбург», попри невихід із групи, українські фахівці та вболівальники визнали гідним.

Та вже 2021 року за  домовленістю с президентом клубу Сергієм Кузьменком Володимир Шаран залишив посаду головного тренера. Мені довелося бути на тій пресконференції. Тоді Володимир Богданович зазначив, що «Олександрія» – назавжди в його серці, й не виключав свого повернення до клубу. І ось, попрацювавши сезон в «Минаї», а потім витримавши невеличку паузу, Шаран знову прийшов в ФК «Олександрія» – спочатку в другу команду, а тепер в головну. До його штабу увійшли Вадим Чернишенко, Євген Білоконь, Сергій Локтіонов, Максим Білий, Роман Чуприна та Дмитро Леонов.

І хоча в нових тренерів перед надважливою грою з ФК «Полтава» було два тижні, але вирішити всі проблеми за такий період виявилося надзвичайно важко. Деякі легіонери вирушили до своїх збірних, а ще була ціла група травмованих та дискваліфікованих виконавців : Жота, Артур Голарт, Яніс Амаш,  Денис Шостак і Жоселен Беіратче. Певну інформацію про стан гравців тренери отримали в спарингу з криворізьким «Кривбасом», який завершився внічию – 1:1. Та тут результат був не таким важливим. На відміну від вже першого офіційного матчу нового-старого головного тренера, 3 квітня, в Кропивницькому із СК «Полтава».

У першому таймі відчувалося, що тренери гостей віднайшли потрібні слова та налаштування для своїх підопічних. Вже на сьомій хвилині форвард Кастільо завершив награну комбінацію після розіграшу кутового. Згодом олександрійці упіймали суперників на стрімкій контратаці. Теді Цара промчав правим флангом і вивів на порожні ворота Матеуса, якого Володимир Шаран залучив із другої команди. А за шість хвилин той таки Матеус із-за меж штрафної закинув м’яч чи то ударом, чи то передачею, «за комірець» голкіперу полтавчан Микиті Мінчеву – 0:3. Здавалося б, справу зроблено.

Та гравцям «Полтави» також вже зовсім немає куди відступати. А тут їм ще наприкінці першого тайму суттєво допоміг гол Дорошенка, який просто зробив акцентовану передачу в штрафну з лівого флангу. М’яч, як і випадку з Матеусом, по непередбачуваній воротарем траєкторії опинився в сітці – 1:3. До речі, й до цього номінальні господарі мали декілька більш гарних шансів пробити Віктора Долгого. Тоді воротар свою команду врятував, але проблеми в захисній ланці олександрійців все ж були помітними.

І це далося взнаки в другому таймі, який став просто суцільним розчаруванням для всіх шанувальників ФК «Олександрія». Не можна сказати, що гості грали на утримання рахунку й не мали шансів забити. Та реалізувати свої моменти підопічним Володимира Шарана не судилося. А ось наставникам полтавчан за рахунок вдалої подвійної заміни та підвищення інтенсивності гри вдалося зробити камбек. Вийшовши на поле, Богдан Кобзар після метушні в штрафному майданчику з близької відстані скоротив відставання до мінімуму. А за 12 хвилин інший номінальний резервіст Дмитро Плахтир з лету поклав м’яч у ворота Довгого 20-метровим неймовірним ударом – 3:3. За 20 хвилин, які залишалися, гості могли вирвати перемогу. Особливо в компенсований час після удару Теді Цари. Та фортуна в цей день була на боці полтавчан.

Звісно, що на післяматчевій пресконференції Володимир Шаран був засмучений, але на питання спортивного оглядача «УЦ» відповідав щиро та змістовно.

– Володимире Богдановичу, ваш аналіз того, що відбулося в цьому важливому протиборстві?

– Можу впевнено сказати, що для нас цей нічийний результат все одно як поразка. Команда вийшла налаштована. Хлопці намагалася грати у той футбол, що ми вимагали. Ми забили хороші три м’ячі. Та на превеликий жаль, в кінці першого тайму пропустили прикрий гол.  Я в перерві сказав, що саме головне зараз забити четвертий м’яч для того, щоб легше було потім захищатись.  Ми це розуміли. Чому? Бачили на тренуваннях і в контрольному матчі, що команда розбалансована в фізичному плані. І тому я знав, що ми підсядемо, будемо програвати верхові м’ячі. Ну тобто боротьбу будемо програвати. Так,  на жаль, сталося. Ну, і помилки деяких граців, я не хочу називати зараз прізвища, тому що зіграла внічию вся команда. Дуже прикра нічия. Та для мене це все одно, що ми програли. Тому, звісно, настрою немає ніякого.

– Володимире Богдановичу, а чи були в вашій кар’єрі такі  матчі, як сьогодні?

– Юрію, перший раз таке, повіриш? Я думав, думав. Було таке в «Карпатах», коли виграли  2:0 у «Таврії». Я зробив неправильну заміну, випустив Ксьонза. Треба було випускати гравця захисного плану. АлеКсьонз міг забити третій м’яч за рахунку 2:1.  У підсумку ми програли той поєдинок. Наприкінці поєдинку вони нам забили три м’ячі.  Оце для мене була теж така неприємна обставина.  Тому що це футбол, це не трагедія, це просто неприємні обставини. Оце те, що я згадав. Те, що ми програвали 3:0 і забивали 4, це було в кар’єрі теж, коли я працював в «Кривбасі-2».  А так– перший раз. В «Олександрії» це точно.

Чесно кажучи, такого підсумку ніхто не очікував. Але я впевнений в тому, що ніхто не розслабився в цьому поєдинку.  Тому що в перерві ми на цьому акцентували увагу. Тобто ми намагалися їх втримати в тонусі. Деякі хлопці, може, про себе подумали, що це вже перемога. Але ми їх налаштовували грати далі, боротися. Тому що команда проста у «Полтави». І, на превеликий жаль, у деяких епізодах ми програли. В деяких епізодах, коли нам забивали м’ячі.  От і все.

– Ви казали про розбалансованість фізичну, але ще в першому таймі було помітно, що відчутні розриви між лініями і є помилки у захисті.  Чи не потрібно було можливо внести корективу в захисну лінію?

–Ні. Я був задоволений діями.  Чому? Зараз поясню. Тому що ми знали, що «Полтава» грає в простий футбол, грає довгими передачами. Якщо б захисники наші зіграли вище, то в суперників би залишилися вільні зони, коли вони могли забивати, коли Боль вибив із порожніх воріт.  У нас би було більше проблем. Вони б давали нам за спину, і тоді ми б не встигали за цими виходами сам на сам. Тому що вони налаштовані були грати тільки вперед довгими передачами. Так що я задоволений тим, як діяли ми в обороні.

І багато інших м’ячів, тобто підбір м’яча, ми вигравали в цьому поєдинку, в першому таймі. Та і в другому теж, але в другому вже менше. Це тому що Ващенко тільки вчора приїхав зі збірної. Фернандо Енріке зазнав травми вчора, а він планувався в складі.  Мауро Родрігеш тільки і Папа теж тільки вчора на тренуванні були. І тому вважаю, що вони фізично не готові однозначно. Папа, може, в деякій мірі більше, ніж Мауро.

А взагалом команда розбалансована в фізичному плані, ми намагалися їх збалансувати. І зробили крок вперед у цьому плані. Тому що в нас був час і були дворазові тренування, інтенсивні тренування. Ми над стандартами спеціально працювали. І перший гол – це наслідок саме такої цілеспрямованої роботи. Але на 90 хвилин жодного гравця не вистачає, жодного!

– Тобто вам не вистачило часу для того, щоб попрацювати з повноцінним складом?

– Не будемо про час. Тому щоможемо зараз говорити багато.  Навпаки, все це чудово, що ми працюємо. Єдине, що сьогодні зіграли внічию. Та кожен наступний матч для нас буде як фінал. Запевняю всіх, що  будемо боротися до кінця.

– Наскільки критична ця втрата очок для вас і наскільки це може вибити з колії?

– Все тільки одному Богу відомо, настільки критично. Час покаже. Звичайно, що всі розчаровані.  У мене – це таке діло, мені футбол не грати. Я завжди зберуся. Треба день, звичайно, відійти. Я хлопцям теж сказав, у вас один день, щоб ви відійшли, щоб знову психологічно були готові післязавтра для того, щоб працювати.  Якщо ми зараз будемо думати і переживати за через гру, тоді можна у Львів вже не їхати. Я так і сказав гравцям.

– А що думаєте про критичний тиск результату на вас і про власне майбутнє?

– Поживемо – побачимо. Треба жити сьогоднішнім днем.  Це трохи дивне запитання. Ти ж досвідчена людина. На майбутнє не знаємо, як воно буде. Важко сказати. Ми працюємо два місяці.  А потім будемо розглядати, що далі робити. Де ми залишаємося? Якщо залишаємося в УПЛ, то, звичайно, автоматично контракт продовжується ще на рік. А якщо  ні, будемо розмовляти з президентом, з керівництвом. Не будемо загадувати…

Після спілкування щиро побажав Володимиру Богдановичу удачі, щоб фортуна надалі не відверталася від команди. Але відчувалося, що Шаран просто палає бажанням працювати, що він хоче виконати поставлене завдання й зробить для цього все можливе. І як тут не згадати, що Ігор Костюк у своєму дебютному матчі на чолі київського «Динамо» взагалі програв в Києві саме СК «Полтава». А потім почалася виключно переможна серія, яка повернула киян в боротьбу за нагороди.

Cподіваємося, це відставання олександрійців у сім очок від рятівної зони – не таке критичне, як здається багатьом, і досвідченому Шарану таки вдасться зберегти команду з Кіровоградщини в Українській Прем’єр-Лізі.