Тепло прийняла минулого тижня Гайворонська громада сорокасемирічного Бориса Аксентійчука, визволеного з полону. Жителі Хащуватого, Гайворона, Долинівки, Вікнини зустрічали його з прапорами і квітами.
Кореспондент «УЦ» поспілкувався телефоном з Борисом і його дружиною Іриною. Борис розповів, що до мобілізації працював на Київщині, у компанії «Полісся», яка виготовляє продовольство. Призвали, воював у складі 151-ї механізованої бригади. Родина підтримувала як могла. У полон Бориса захопили на Донеччині. У неволі був 19 місяців.
За словами Ірини, інформації про чоловіка було небагато.
– Тільки й знали, що тримають його в тридцять третій колоні, Координаційний штаб повідомив. Та ще добрі люди скинули відео, де Боря інтерв’ю дає. Куди я тільки не зверталася, куди не добивалася за чоловіка! І в Координаційний штаб, і всюди. Лист від мами йому дали аж перед обміном. Як батьки Борині переживали! Батько помер, не дочекався. Шостого березня цього року мені зателефонували: з Координаційного штабу: «Ірино Євгенівно, вітаємо, вашого чоловіка визволено з полону». Я зателефонувала Бориній мамі, а вона вже знала, дзвонили з військкомату. Наступного дня зателефонував Боря: «Доброго ранку, що ти робиш?» Він завжди каже «доброго ранку» – і в обід, і увечері. Місяць був на реабілітації в іншій області. І ось приїхав додому, у Вікнину. Привезли його волонтери. Село зустріло як належить.
Ірина каже, що чоловік розчулився від зустрічі з нею, з матір’ю, з домашньою обстановкою.
– Уявіть: після дев’ятнадцяти місяців каторги побачити рідних, зайти в рідну хату, сісти на ліжко, на якому спав пів життя. Тішимося, що він удома. Наварила йому борщу, плову, олів’є зробила – усе, що Боря захотів. Провідали могилу його батька, кума. Боря – спокійний. Про полон не розпитуємо. Дякуємо Богові й добрим людям, які допомогли повернутися. Місяць буде вдома. Два – три дні відпочине, і будемо братися до господарства. Роботи багато, город треба садити, життя продовжується. Мирного неба вам, хай Бог береже.
Час змінювати пріоритети