– Кропивницький – найкраще місто у світі. Кіровоградщина – найкращий регіон в Галактиці. Коли Бог створював землю, почав з Кіровоградської області і нашого міста. Я в цьому переконаний, – емоційно висловився на початку нашого спілкування Дмитро Семенюк, колега, нині командир відділення інженерних НРК «Загін 2.2.3». 159-ї Окремої механізованої бригади.
Під час нашого попереднього інтерв’ю, а це було трохи більше року тому, Діма сказав, що має намір піти в армію. Пішов. Не у той спосіб, як планував, про це він особисто колись розповість на загал, але минув рік служби, довгоочікувана відпустка, обіцяне інтерв’ю для «УЦ».
– Дмитре, розкажи про ваш підрозділ.
– Триває технологічна війна. Наш підрозділ заснували піхотинці, які першими стали застосовувати підривні наземні роботизовані комплекси. Ці піхотинці не тільки утримували свої позиції, а й уражали ворожі. Вони замовили інженерам роботів, які спроможні доставити вибухівку на певну ворожу позицію. Це було зроблено.
Взагалі за роботами, за технологічними рішеннями майбутнє. Чим швидше війна стане на технологічні рейки з нашого боку, тим швидше ми перехопимо ініціативу і будемо її утримувати. Наші інженери кажуть, що сьогодні ми на крок попереду від ворога і зберігаємо цю першість.
Зараз велике значення має логістика. Через ворожі FPV-дрони автомобіль не може доїхати до певної позиції, а робот підвозить 500 і більше кілограмів провізії, боєприпасів туди, куди важко дістатися. Наші оператори дуже круті, вони виконують важливі завдання.
Наш підрозділ НРК набирає обертів, з кожним місяцем ми робимо все більше доставок, вогневих задач. Круто бачити, бути свідком того, як війна змінюється, а більше – бути дотичним до цього. Ворог сам не вмирає, йому треба допомагати, ми це робимо. А ви, коли донатите, допомагаєте нам.
– Як ти опинився саме там? Чим займаєшся зараз?
– Взагалі я навчався перед тим, як вдіти камуфляж. Вчився стріляти з арбалета. Отримані навички дали результат – в учебці я був одним з кращих стрільців вже з АК. Учебка була жорсткою, але нас багато чому навчили. Навіть правильно застеляти ліжко. До речі, там мені дали військове псевдо Режисер. Після учебки частина мене направила на сержантські курси, там я був командиром навчального відділення. Там були новачки і ті, які вже воювали. Мені було кайфово, що з усіма знайшов порозуміння.
В цей підрозділ мене привів друг, представив командирам. Сподобалося ставлення, сподобалося те, чим хлопці в цьому підрозділі займаються. Потім я копнув історію, дізнався, з чого все почалося, як ці люди підходять до своєї справи. Зрозуміло, що держава постачає роботів. А наші спеціалісти їх модернізують, щоб вони їхали далі, щоб зв’язок був якісним і тривалим.
Переконаний, що захищати країну доведеться всім. Раджу звертатися до рекрутингових центрів. Я на початку служби займався рекрутингом в нашому підрозділі. І зараз, користуючись нагодою, запрошую до нас. Нам потрібні інженери, техніки з обслуговування НРК. Люди, які вміють паяти, ремонтувати. Які мають власні розробки, ідеї у сфері робототехніки. Які мислять інженерно і прагнуть вдосконалення.
– Твоя розповідь про службу відрізняється від того, що доводиться чути від інших. Ти не романтизуєш?
– В жодному разі. Багато моїх друзів і побратимів, з якими проходив учебку, виборюють перемогу в бліндажах, окопах. Ми їм допомагаємо роботами, вогневою підтримкою – коли робот оснащений кулеметом. Але в армії є й діловоди. Без них також не можна. Є стереотипна думка, що всіх діловодів треба відправити на нуль. Але як в такому разі буде функціонувати армія? Армія – це складний механізм, кожна складова, кожна посада важлива: ті, що керують, ті, що стріляють, ремонтують, готують їжу, евакуюють, рятують, лікують, рекрутують, оформлюють документи, нараховують зарплати, реєструють документи і таке інше.
– Ти не залишаєш волонтерство.
– Так. В мене різні завдання в підрозділі, одна з них – волонтерство. Дякую командирам, що дозволяють мені продовжувати мою справу. Коли ти оголошуєш збори, знімаєш відео, є відчуття, що ти вдома. А я цим займався до служби, тому й зараз наче просто продовжую робити те, що можу.
Вмотивовує те, що є результати. Кропивницька міська рада допомогла придбати новітні системи керування для роботів, які допомагають забезпечувати безперервний зв’язок операторам бойових машин. Збираємо кошти на автомобіль – без нього ніяк. В цьому допомагає Женя Жердій з «Творчими волонтерами». І ще паралельно я оголосив збір на роботів-камікадзе. Для того, щоб активізувати збір, створив сторінки загону 2.2.3 в соцмережах і Ютуб-канал.
– До служби ти допомагав бійцям зі спальними мішками. Доводилося на війні бачити спальники, які ти відправляв хлопцям?
– Це було кілька разів. Декого з хлопців навіть знайшов на своїх фото-звітах. Досі дякують, і це для мене цінно. До речі, ця ніша у Кропивницькому зараз вільна. Мені армія видала спальник. Він не такий крутий, як виготовляє «Асгард», але я ним пишаюся, він багато зі мною від’їздив, я його бережу.
Весна на паузі