Пам’ятаєте, хто це? «Проффе́сор» – інтернет-мем, відома помилка Віктора Януковича в анкеті кандидата на посаду президента України. Загалом, в анкеті з 90 слів він зробив 12 помилок. На думку деяких сучасників, слово «проффесор» стало символом того, як «шляхом шахрайства, підкупу чи використання службового становища можна заволодіти незаслуженими званнями, титулами чи липовими кваліфікаціями». А також мистецькими скарбами та художніми цінностями. Про це й розповіла виставка «З минулого… Межигір’я: символ корупції та марнославства», що відкрилася днями в обласному Музеї мистецтв.
Межигір’я для широкого загалу пов’язано з проросійським президентом Януковичем, який за допомогою корупційних схем перетворив колись державну урядову резиденцію у своє князівство площею 140 гектарів. Таким чином Межигір’я стало символом корупції президентського масштабу. Ще у 2014 році деякі журналісти і політики назвали його «Музеєм корупції». Адже те, що вони тоді побачили у приміщеннях Межигір’я, демонструвало несмак і помпезність, а також контраст між художньою цінністю та непомірною жадібністю.
Про це на відкритті виставки розповів її куратор, завідувач відділом туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи означеного музею Олег Юрченко. Він зокрема сказав: «Ця виставка викликає у мене неоднозначні почуття. З одного боку – чудові твори живопису, іконопису, дійсно унікальні твори, які за інших обставин викликали б якійсь позитив. З іншого – ти розумієш, що в країні, яка має так багато економічних і соціальних негараздів, в країні, де багато людей за межею бідності, де культура фінансується за залишковим принципом, ось таке царське багатство для потіхи однієї персони.
Коли у 2010 році Янукович йшов до влади, я сказав, що Янукович – це діагноз України, але й подумати не міг, що це жахливий діагноз. І тепер, коли мене запитували, навіщо йому стільки ікон, він що, такий святий чи набожна людина, відповім. Трагізм полягає в тому, що він був далекий від релігії, тому що з точки зору православ’я все це неприпустимо. Він навіть не міг нормально оцінити якісь твори мистецтва, для нього головне, щоб все виглядало по-багатому. Він не розумів ні естетичну, ні історичну цінність картин. Наприклад, картини того ж Бориса Михайловича Вінтенка “З минулого”. Ми взяли її в назву, тому що дуже хочеться, щоб оця ганебна історія з оцими царськими подарунками залишилася в минулому. Щоб ми зробили певні висновки. Щоб зрозуміли, до чого може привести ця необмежена непідконтрольна влада. Така влада розбещує… Дивишся на ці твори, а післясмак неприємний. Коли я дізнався, що багато предметів, які були заявлені як вироби зі срібла, біля срібла навіть не лежали, думаю, боже, люди, що володіли мільйонами і мільярдами, дарували якісь підробки. Це такий рівень жлобства і моральної деградації…
Я історик, тому на ці речі дивлюся під іншим кутом. Те, що відбувається сьогодні, нагадує мені те, що відбувалося сто років назад. Таку я проводжу паралель. Але все ж таки ми виросли і переросли тих, хто вирішував ці проблеми варварськими методами сто років назад. Ми ж це не палимо, а зберігаємо. Ми зробимо так, щоб спільними зусиллями усі мистецькі цінності знайшли своє місце в музеях України. Колекція з Межигір’я стала частиною Державного музейного фонду України і частиною нашого фондового зібрання».
На презентації виставки виступили також директорка обласного Музею мистецтва Тетяна Ткаченко та генеральна директорка Національного художнього музею України, наша землячка Юлія Литвинець. «Сподіваюся, коли закінчиться війна нашою перемогою, – наголосила вона, – ми зможемо привести сюди твори і Олександра Мурашка, і Миколи Мурашка, і дуже багато проєктів, які вже заплановані. Сподіваюся, що у найближчий час ви побачите багато цікавого. Будемо й надалі працювати над наповненням колекції. Повертаючись безпосередньо до цієї виставки, зазначу: ця історія була найскладнішою. Для себе я називаю її “Екзамен на зрілість нашого суспільства”. Українці цей екзамен склали. Ми розуміємо вартість надбання. Ми його зберігаємо і робимо все, щоб воно нікуди не зникло, щоб воно стало частиною нашого музейного фонду, частиною нашої держави. Історія ця складна не тільки стосовно того, як ці предмети потрапляли до екс-президента. Це історія про те, як з цими предметами працювати далі».
На виставці представлено понад 190 рідкісних експонатів. Серед них романтично-пасторальні твори французького художника Теодора Левіньє (1840 – 1914), смачні натюрморти народного художника України Андрія Сухорукіх (1935 – 2015), характерні зразки соцреалізму Іларіона Гороха (1897 – 1998) та заслуженого художника України Анатолія Жежери (1937 – 2020). Вражають також скульптурні композиції із серії «Коні Марлі» французького скульптора Гійома Кусту (1677 – 1746) та набір посуду французької фірми «Hermes».
Весна на паузі