Увесь минулий тиждень ми ніяк не могли зігрітися. Дерева, як і має бути за календарем, цвітуть, а бджоли літають у пальто. Весна пригальмувала, терпляче чекаючи на травень. А оскільки люди – не найвдаліші діти природи, то ця загальмованість спостерігалася практично в усіх аспектах нашого життя.
Ні, різних важливих подій відбувалося багато, але не залишало відчуття топтання на місці у вирішенні найгостріших і найактуальніших проблем.
Війна остаточно набула хронічного характеру. Щодня атаки, обстріли мирних міст, бойові зіткнення по всій лінії фронту і жертви, жертви, жертви… Наші ЗСУ відповідають, випалюють російську нафтянку, та це аж ніяк не наближає кінець війни.
Мирні переговори, як і очікувалося, заглухли. Тепер уже не потрібно демонструвати Трампу, що Україна готова домовлятися з Путіним. Отже, й не демонструємо. Здається, і президент США вже й сам дещо зрозумів у цьому розкладі карт. Якщо, звичайно, вірити експертці Ніколі Хіклінг, яка розшифрувала за губами розмову Трампа з королем Чарльзом. «Зараз я розмовляю з Путіним. Він хоче війни. У мене є відчуття… якщо він зробить те, що сказав, він знищить населення», – повідомив президент США королю Великої Британії фактично відразу після обміну привітаннями.
Вірити не хочеться ані Хіклінг, ані Трампу, але «населення» – це ми з вами. На жаль, такий прогноз аж ніяк не узгоджується зі словами генерала Буданова, який у недавньому інтерв’ю запевнив, що росія теж хоче припинити війну: «Усі вони розуміють, що війна має закінчитися. Ось чому вони ведуть переговори. Я не думаю, що це займе багато часу». У нашій країні вже був один розвідник, який професійно заспокоював українців, що війна скоро закінчиться («дві-три тижні»), і де він тепер?
А те, що так само топчеться на місці воєнний конфлікт на Близькому Сході, не втішає анітрохи. У Трампа ми тепер аж на третьому місці – після Ірану та бальної зали в Білому домі. З надійних партнерів, яких не переоберуть через рік-два, в України залишилися лише їхні величності король Чарльз і принц Гаррі.
Цієї весни сучасний український Ремарк цілком може писати чергову главу саги «На внутрішньому фронті без змін». Усі сваряться з усіма: чинним політикам згадують старі гріхи, а нових персонажів обливають лайном виключно з профілактичною метою. «Плівки Міндіча» вже вийшли у третій, доповненій, версії, їх можна придбати зі знижкою разом із «плівками Мельниченка», а можна замовити подарункове видання з внесенням до оригінального аудіозапису прізвища свого найкращого друга.
Боротьба з корупцією розгорнулася з небаченою силою, але дуже нагадує мініатюру Жванецького про м’ясо-молочну промисловість 70-х років минулого століття: «Усе, що вони виробляють, вони самі й споживають. Без виходу продовольства». Так само наші численні правоохоронні органи ведуть невидиму боротьбу виключно всередині себе – без обвинувальних вироків і відшкодування збитків державі. Нам з вами, як і раніше, дістається лише запах – вихлоп у медіа.
Постріли голосіївського психа, які забрали життя сімох киян, відгукнулися швидкими та конкретними рішеннями у структурі МВС. Їх результати проявляться не скоро, але й психи не щодня на вулицях зі зброєю бігають. Дозвіл на короткоствольну зброю обговорюватимуть до нових віників і, зрештою, зупиняться на пістолетах Флобера – таких собі «пукалках». А поліція поки що нехай тренується – на полігонах, на малолітніх хуліганах і квіткових злодіях, які в Кропивницькому остаточно знахабніли.
Зазвичай уся перша декада травня складається з приємних святкових днів і сумних пам’ятних дат. Святкуйте що хочете. Радійте і сумуйте за тим, що вам особисто близьке. Здається, холодна весна 26-го вже закінчилася.
Весна на паузі