Владні безхатченки

Як у світловодської громади будинок міської ради забирають

16:04
0
767
views

На цьому тижні в Світловодську до державного реєстратора прийшов чоловік і подав документи на реєстрацію права власності на будинок по вулиці Героїв України, 14, в якому розташовані міська та районні ради, виконком, РДА тощо. У світловодської громади забирають власність. Чому та як це відбулося?

Світловодський водоканал в кінці 90-х та на початку 2000-х був таким собі неприємним подразником як для жителів, так і для влади. Його керівництво регулярно пропонувало збільшити тариф на водопостачання та водовідведення. Час від часу тариф збільшувався, але грошей не вистачало. Не допомогла й зміна керівника підприємства.

В 2006 році тодішній керівник водоканалу Любов Осіпчук бере кредит у сумі 2 000 000 гривень під 18,5% річних на 3 роки в АКБ «Східно-Європейський банк» для поповнен­ня обігових коштів: виплати заробітної плати, сплати податків і зборів, оплати енергоносіїв і послуг. В якості забезпечення зобов’язань договору водоканалу міська рада своїм рішенням №143 від 14 листопада 2006 року передала в іпотеку нерухомість – адмінбудинок. Заставна вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін, міської ради та банку, становила 6137766,00 гривень.

Водоканал в установлений строк за кредит не розраховується, а в кінці 2009 року Східно-Європейський банк був визнаний банкротом.

В 2011 році створюється ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Підприємство об’єднало водоканали Кіровограда, Олександрії, Знам’янки та Світловодська. Світловодський водоканал об’єднувався за умови, що ОКВП розрахується по минулим боргам. Господарський суд дозволив ОКВП розраховуватися по світловодським боргам траншами по 57 тис. щомісяця. Але, схоже, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» світловодські борги сплатити не спромоглося…

А тим часом Фонд гарантування вкладів, який має розрахуватися з вкладниками Східно-Європейського банку, передав борги СЄБ підприємству «Брокінвест». Одним із працівників цього підприємства є І. Шевченко. Запам’ятайте прізвище, будь ласка.

Восени 2014 року в газеті «Демократична Україна» друкується оголошення про продаж майна Східно-Європейського банку, в тому числі й світловодського адмінбудинку. Вартість продажу 4 млн 378 тис., і це при заставній вартості 6 137 766,00 гривень (!). Умова продажу – зниження ціни. Зважте – не зростання, а зниження! Аукціон відбувається. Ціну протягом аукціону знижують 92 (!) рази. Переможець аукціону Шевченко Г.Г. (!) купує адмінбудинок за… 403 тис. 84 гривні. Але й це ще не все.

Такий собі Гузовський подає позов до суду про скасування торгів. Суд відмовляє йому в позові, і торги визнаються такими, що відбулися. Саме таку ціль, мабуть, і мав пан Гузовський.

На початку своєї каденції міський голова Валентин Козярчук і депутати дізнаються про аукціон. На сесії міської ради депутати звернулися з цього приводу до ГПУ, НАБУ та Мінюсту. В грудні 2016 року депутат міської ради Ярослав Чаричанський подає позов до суду з вимогою визнати іпотечний договір недійсним. Підстави для цього є. Адже, згідно статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», не підлягають приватизації об’єкти, які мають загальнодержавне значення, зокрема, об’єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, а саме майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Світловодський міськрайонний суд задовільнив позов Чаричанського, але Апеляційний суд Кіровоградської області відмінив рішення суду першої інстанції, а Шевченко Г.Г. подала документи на реєстрацію…

Історія буде не повною, якщо не надати відповіді на декілька питань. Перше з них до тодішньої виконавчої та представницької влади. Воно стосується передачі будинку в іпотеку. Невже тодішня влада не знала про статтю 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 1998 року? Чому тоді юристи виконкому пропустили це рішення? Можливо, був власний інтерес?

Є питання й до наступників, які змінили попередників у 2010 році. Чому це питання не було підняте та вирішене виконкомом та юристами виконкому в правовому полі? Невже теж був певний стимул?

На жаль, відсутні дії з цього приводу й від ГПУ, НАБУ та Мінюсту. Масштаб, напевно, не той.

Втім, ця історія не закінчена. Ярослав Чаричанський подає скаргу до касаційного суду.

Вадим Степанець – спеціально для «УЦ»