А що в нас там у полях росте?

14:38
0
433
views

Доведений факт: Україна – аграрна держава. У десятці найкрупніших експортерів нашої держави лише металургійні та аграрні компанії. А Кіровоградщина – аграрна область. За обсягами по багатьох рослинних культурах ми входимо в п’ятірку найпотужніших виробників. Традиційно в нас сіють пшеницю, ячмінь, соняшник, ріпак, кукурудзу, цукровий буряк. А щось нове не пробують? І взагалі, які в Кіровоградській області види на врожай? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «УЦ» розповів директор Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації Сергій Коренюк.

– На Кіровоградщині соняшник по соняшнику вже не сіють?

– Соняшник по соняшнику в нас вже майже не сіють. За виключенням одного визначного району – Бобринецького. Це статистичний факт – засіяно соняшником 62-63 відсотки всіх площ. Що би хто не казав, але з цього показника можна зробити висновок – 12-15 процентів сіють соняшник по соняшнику.

У цілому по області витримують посівні норми, науково обґрунтовану сівозміну. Науково обґрунтована сівозміна – це коли 52 відсотки під зерновими. У нас зараз 48 відсотків, наближаємося до гарного показника. У цілому з року в рік загальна картина мало змінюється.

Хоча є родзинка – кілька років тому почали в нас займатися сорго, і площі постійно збільшуються. Колись давно сорго в нас вже вирощували, наприклад, в Онуфрієвському районі. Але тоді ним займалися заради віника. Не заради зерна. А сьогодні сорго вирощують як зерно на фураж, на корм худобі та птиці. Раніше було сотня-дві гектарів сорго, і це було дивиною – навіщо?! А у цьому році вже 3 з половиною тисячі гектарів маємо.

Сіють і таку трохи забуту в нас культуру, як нут. Набирає оберти культура – тисячу гектарів посіяли.

Незважаючи на величезні проблеми з соєю, все одно майже 130 тисяч гектарів посіяно. А проблеми – податкова невизначеність із механізмом повернення ПДВ при експорті сої скасовано. До того ж у минулому році соя показала найгірший результат за останні 10 років – усього 9 центнерів з гектара. Примхи природи, зміна клімату.

Завжди аграрії потерпають від чогось – або посуха, або жара, або заморозки. Минулий рік не був виключенням – спочатку травневі морози, потім серйозна червнева посуха.

А цей рік взагалі геть нетиповий. Весни не було по суті. Ще в березні лежав сніг, а потім раптом у квітні вже була літня температура.

– І які прогнози на врожай з огляду на таку весну?

– Поганий прогноз. Не було нормального періоду вегетації. Озимі культури не встигли нормально адаптуватися при переході в стадію яровизації. Однак маємо те, що маємо. Нікуди від цього не дітися, це природа.

– Стосовно овочівництва, яке в нашій області особливо потужним ніколи не було. Що ми, й надалі будемо возити овочі з Херсонщини?

– Зараз овочівництво набирає обертів. Якщо стосовно овочів відкритого ґрунту (капуста, морква, буряк), то посаджено 18 тисяч гектарів по області. Однак по сільхозпідприємствам усього 700-800 гектарів, на жаль.

Картоплі по області вирощується 40 тисяч гектарів. Однак 92 відсотка цих площ – це домашня картопля, та, що вирощується в приватних господарствах. Вона теж обліковується, і у продовольчому балансі, на споживчому ринку області грає важливу роль.

 Ми ведемо роз’яснювальну роботу, так би мовити, агітуємо аграріїв більше саджати овочів, чи ті, чи інші культури. Та найкраща агітація – це ціна. Наприклад, у березні минулого року закупівельна ціна на гречку була 18 тисяч гривень за тонну. Тому по області ми й мали майже 5 тисяч гектарів посіву гречки. А в цьому році закупівельна ціна за тонну гречки 7 з половиною тисяч гривень. Відчуйте різницю, як мовиться.

– А чому такий перепад цін?

– Причина в ціні, у ринку. Гречка була дорогою, і багато хто поспішив її сіяти. І насадили надто багато, що й понизило ціну. Навіщо було саджати соняшник, який коштував 9 з половиною, 10 тисяч за тонну, коли за гречку давали 18? А зараз гречки хоч завались, тому вона й подешевшала. Попит народжує пропозицію.

І це ж гречка! Наприклад, у Китаї гречка – це фуражна культура, вони там рис їдять і бобові. А для нас гречка – основа круп’яних культур. Мабуть, зі сторони держави та місцевої влади для покращення ситуації з гречкою потрібна окрема увага.

І кліматичний чинник треба враховувати. Кіровоградська область своєрідна та унікальна. Однак степ на нас наступає! За останні 15-20 років південь у нас просунувся не менш ніж на сто кілометрів по температурному режиму та посухам. Якщо раніше південь, степова зона це були, і то лише частково, Бобринецький та Устинівський райони, то зараз степ, степова кліматична зона, підійшов майже до самого Кропивницького.

І це видно не тільки по температурах. Я виріс у Кіровоградській області, але таких суховіїв, таких потужних вітрів ніколи не бачив. Вітри висушують наші ґрунти, однак аграріям доводиться з цим жити, з цим працювати.

– Наявність нормальної кількості овочесховищ – це вагомий чинник більш низької ціни на продукцію. Яка зараз ситуація в області зі сховищами?

– За останні роки в цілому ряді районів побудовано нові сховища. Такі, як потужне в Підлісному Олександрівського району, у Бережинці Кіровоградського і так далі. Це важливий для нас напрямок розвитку аграрної галузі. Ми агітуємо, хоча дотація цікавіша за будь-яку агітацію.

У цьому році держава започаткувала ряд програм з підтримки галузей сільського господарства. Там є ніша й стосовно овочесховищ. Однак саме в цей рік з бюджету буде дотуватись лише придбання посадкового матеріалу для садівництва. Я більш ніж переконаний, що це дуже цікаво, з цього зараз вже можна робити бізнес. Є вже чимало цікавих прикладів в області. Наприклад, під самим обласним центром висаджено прекрасний сад. Все дуже грамотно зроблено, розбито, фахово, такий сад може претендувати на компенсацію від держави.

– Однак сади починають приносити прибуток аж через 5-7 років після закладки.

– Ось саме тому держава й взялася підтримувати цю галузь. Окрім посадкового матеріалу, держава виділяє кошти на розробку проектно-кошторисної документації на сад.

– Це ж не будівництво, не землеустрій. Невже в садівництві така теж потрібна?

– А як же! Це на дачі у вас може рости що завгодно і як завгодно. Професійний багаторічний сад, якщо претендує на державну підтримку, повинен мати проектно-кошторисну документацію. Нею передбачаються сорти, які будуть культивуватися, ширина, шаг дерева (тобто відстань між деревами), система поливу. Це доволі вартісна річ. На жаль, той сад, про який я казав раніше, розбитий без проектно-кошторисної документації. І все, під дію постанови він вже не підпадає, на компенсацію не варто розраховувати.

– Степ наступає, казали ви. Чи в садівництва є велике майбутнє на Кіровоградщині?

– Так, степ наступає, і потрібно з цим щось робить. Сади, до речі, не дають степу поширюватися. Гарне майбутнє в садівництва на Кіровоградщині можливе. Але за однієї умови – штучний полив, крапельне зрошення. Таке, наприклад, влаштовано в саду в Первозванівці й успішно працює, можна поїхати подивитись. До речі, там будується нове сховище для продукції саду. Усі ми розуміємо – на момент збору яблука в нього одна ціна, а наступної весни – зовсім інша.

Сади треба насаджувати. Об’єктивно в нас земля набагато якісніша, ніж в Європі. Щоби виростити такий самий урожай, як де-небудь у Польщі, треба менше затрат. І екологічно він чистіший. Наша земля не потребує такої кількості мінеральних добрив, а по органіці вона й так добра.

В Європі це вже давно існує, і в нас також вже з’являється прошарок населення, який готовий і в змозі купувати органічно чисту продукцію, незважаючи, що вона дещо дорожча. У Кропивницькому, в Кіровоградській області чимало людей цікавляться органічно чистою продукцію. Це якість життя, і за цим майбутнє.

Нашою землею багато хто цікавиться. Недавно в нас у гостях була делегація з Ізраїлю. Користуючись нагодою, хочу розказати, що вони пропонують нашим підприємцям у сфері аграрного бізнесу.

Є така Асоціація сприяння розвитку та співпраці «Ізраіль – Україна та країни СНД», яка займається поширенням ізраїльського досвіду на наших теренах. Усі знають, який клімат і землі в цій країні і як вони навчилися в таких несприятливих умовах господарювати (те ж крапельне зрошення придумали в Ізраїлі).

Вони пропонують свої можливості по співпраці з Ізраїлем. Якщо якась людина в нас захоче вирощувати не тільки соняшник, а й інші культури, обере новий напрямок, то є нагода. На сайті нашого департаменту є відповідна анкета. Якщо ви зацікавились, її треба заповнити, ми пересилаємо в рамках співпраці з цією асоціацією «Ізраіль – Україна та країни СНД» до цієї країни. І далі є два напрямки роботи. Вам допоможуть, підшукають фахівців, які готові надати вам консультації по вирощуванню культур, по новим технологіям аграрного бізнесу. А на листопад ми плануємо сформувати групу фермерів для ділової поїздки до Ізраїлю, чоловік 15-20. В Ізраїлі їх зустрічають, селять до готелю, надають перекладача, три дні проводять тренінги по новітнім технологіям у сільському господарстві. Усе це з відвідуванням сучасних підприємств.

Якщо підприємець обрав конкретний напрямок, то об’єднання підбирає консультанта, і він приїжджає сюди на підприємство. Це не безкоштовно, попереджаю одразу. На місці консультант допомагає скласти бізнес-план і надає свій фаховий висновок стосовно майбутнього проекту. Під його висновки «Ізраіль – Україна та країни СНД» знаходить кошти в Ізраїлі та Європі. Це кредити, але багаторічні, і під дуже невеликі, порівняно з Україною, відсотки. Під їхню гарантію. А підприємство будує свій новий бізнес.

Є досвід роботи цього об’єднання в інших областях. Наприклад, є реалізований проект козиної ферми, де виробляють сири. Є ферма по розведенню риби на серйозному рівні. Це все працює. До речі, не так давно Ізраїль став першим за обсягами у світі виробником чорної ікри, залишивши позаду російську ікру! Вони розробили метод інкубації й самі виробляють ікру, яка дешевша за російську.

Запрошуємо до співпраці. Як державні службовці, ми постійно намагаємося бути інноваційними. Я своїм колегам у районах під час селекторних нарад завжди говорю: доведіть фермеру, що ви йому потрібні! Статистику – скільки чого посіяно та на яких площах – ми можемо й в облстаті взяти! Ми маємо допомогти сільгоспвиробнику, наприклад, у збуті його продукції, у пошуках партнерів. На початку року в нас відбулася організована нами зустріч представників комерційних структур з нашими кіровоградськими виробниками. А саме структур, зацікавлених у купівлі бобових культур – гороху, того ж нуту, чорної квасолі. Люди почули наші пропозиції, вирішили спробувати й посіяли.

Приїжджав до Кропивницького посол Індії в Україні. Їх також дуже цікавлять бобові. Індія – одна з найбільших країн світу, і 85 відсотків її мешканців – вегетаріанці. Це потенційно величезний ринок збуту, і Індія готова бути партнером, закуповувати у великих обсягах цю продукцію. І ми над цим працюємо.

Фото Павла Волошина, «УЦ».

Геннадий Рыбченков

Геннадий Рыбченков

Журналист «УЦ».