Хто в нас про степ знає усе?

14:12
0
2262
views

Хто на Кіровоградщині не знає про нашу дослідну станцію? Навіть далекі від сільського господарства люди при згадці про село Созонівка Кіровоградського району одразу кажуть: дослідна, дослідне поле, інститут степу. Установа кілька разів міняла назву, однак ніколи не міняла свій профіль, не втрачала репутації, залишалася на передовій дослідницької роботи в аграрній галузі. При цьому дуже мало хто в нас знає, що Інститут сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України – одна з небагатьох реально діючих наукових установ у нашому краї. Знаючи про роботу інституту, можна сміливо стверджувати: аграрна наука на Кіровоградщині є! Тож напередодні Дня працівників сільського господарства куди ще треба було направитися кореспонденту «УЦ»?

Уже 106 років працює інститут, створений спочатку як Аджамська дослідна станція, яку потім перенесли до Созонівки.

– Були виділені оброчні землі на території села Веселівка, губернія виділила кошти, – розповідає директор інституту Ігор Семеняка. – Початково основним видом діяльності було апробування нової сільськогосподарської техніки, виробленої на заводі «Ельворті», та випробування нових способів рільництва. Потім з часами спеціалізація змінилася – на вирощування олійних культур, і наш соняшник був добре відомий в Україні, потім ми підпорядковувалися Інституту зернових культур. Що було найперспективнішим – тим ми й займалися. А потім установа перетворилася зі спеціалізованої на універсальну установу обласного рівня, яка забезпечувала потреби усіх галузей сільського господарства Кіровоградщини, деякий час і називалися так – Науково-виробниче об’єднання «Еліта».

Гордістю нашої установи є, серед іншого, селекція сої. Зародилася вона саме в нас, на Кіровоградщині, на нашій дослідній станції. Анастасія Кирилівна Лещенко була засновницею української школи селекції сої, вона приїжджала сюди проводити досліди. Школа селекції була тут, а потім по всій Україні розійшовся селекційний матеріал. 

Зараз у нас замовляють різні сорти сої, ячменю, кукурудзи в одинадцятьох областях держави. І це на конкурентних засадах. Наприклад, нещодавно два наших сорти сої за врожайністю перемогли на Донеччині. Тамтешня дослідна станція була в Пісках, біля того самого легендарного аеропорту, зараз вони перебазувалися в одне з дослідних господарств, та мова не про це, а про те, що сорти, які ми виводимо, придатні до вирощування в багатьох регіонах України, у всіх степових підзонах – ми ж Інститут Степу, а не секрет, що внаслідок кліматичних змін степ поширюється країною з року в рік.

Пишаємося, окрім сої, ми також своїм ячменем, у нас також своя школа селекції, започаткована Михайлом Мельниченком, зараз її традиції продовжує Віталій Іщенко. Ми маємо свої сім власних зареєстрованих сортів, і ще два зараз у випробуванні. Наша селекція високобілкова, до 15 відсотків білку, це дуже високий показник, для відгодовування худоби наш ячмінь найкращий. Урожайність також надзвичайно висока –до 8- 8,5 тонн з гектара.

Щоб створити з нуля новий сорт, може бути потрібно і 15, і 20 років. Десятки, а іноді й сотні тисяч ділянок використовуються під новий сорт! Так, тисяч, це не помилка. Потрібно ж вивчити сорт у різних умовах від посухи до зливи, толерантність до різних хвороб і шкідників, і ще дуже багато параметрів.

На сьогодні в нашому «портфоліо» 7 сортів ячменю від ультраскоростиглих і ранньостиглих до середньостиглих. Тільки на Кіровоградщині понад 40 відсотків ячменю, який сіється, – то наш.

Загалом ми вирощуємо насіннєвий матеріал понад 40-44 сортів 14 сільськогосподарських культур на землях усіх наших господарств експериментальної бази установи. Окрім дослідного господарства «Елітне» у Кіровоградському районі, у нашу структуру також входять дослідні господарства «Ставидлянське» в Олександрівському районі та «Червоний землероб» у Бобринецькому, яке зараз відновлює свою роботу після деяких проблем.

Ми не просто продаємо насіння господарствам. Ми також ведемо науковий, консультаційний супровід – спочатку узнаємо, що було попередником на полі – соняшник чи пар, якість ґрунтів, яка у вас техніка, чи ви глибоко орете, чи у вас нульовий обробіток – все це дуже важливо. У нас реалізують насіннєву продукцію не менеджери з продажу, а науковці. Наше завдання не просто комусь «втюхати» товар. У нас кандидати наук, селекціонери, агротехніки цим займаються не з метою заробити побільше, а й з науковою метою – ми потім анкетуємо покупців: як спрацював той чи інший сорт, у деталях – які заходи здійснювалися, яка погода була і т. ін. Є зворотний зв’язок.

Чи складно нам конкурувати з іншими учасниками ринку (а в нашій аграрній області їх чимало)? По-перше, ми не перепродуємо. Ми – виробники. Більше того, ми створюємо свій унікальний продукт. Тому нам легше. Усе наше насіння сертифіковане, ми відповідаємо за свою якість. Скажу таку деталь – чимало з тих, хто торгує чиїмось насінням, приїжджають до нас у лабораторію, аби перевірити якість товару! Ми надаємо їм протоколи вимірювань, у нас атестована лабораторія.

Окремий напрямок нашої роботи – тваринництво. На експериментальній базі установи ми вирощуємо свиней на модельних фермах, у нас їх більше 2 з половиною тисяч. Є також поголів’я корів, 360, продаємо молоко на завод у Миколаївській області. Саме в нас виведено дві місцеві породи великої рогатої худоби – Знам’янський тип поліської м’ясної породи та наш вид Української червоної молочної породи. Однак у нас зараз є по області молочні виробництва, корів для яких закуповують за кордоном. Частіше це з тієї причини, що ми просто не можемо задовольнити попит на нетелі по кількості голів. А по якості – за показниками наші корови не гірші. До 8 з половиною тисяч літрів на рік у середньому по стаду та до дев’яти з половиною тисяч літрів – по племінному ядру, а корови-рекордистки дають до одинадцяти – дванадцяти тисяч літрів молока. Наше дослідне господарство «Елітне» тримає першість по Україні за надоями в системі дослідних установ. І перше-друге по прибавці ваги.

Ми є державною бюджетною установою. Навіть отримуємо деяке фінансування від держави (до дванадцяти відсотків від річного доходу). Але тільки податків сплачуємо майже вдвічі більше, ніж отримуємо. Господарства ж експериментальної бази установи тільки за минулий рік отримали біля 100 мільйонів доходів. Водночас, за законодавством, державні підприємства-дослідні господарства мають щоквартально віддавати державі 75 відсотків чистого прибутку в якості дивідендів, на розвиток підприємства залишаються геть невеликі кошти. Та все одно ми розвиваємося!