Проблема на мокрому місці

12:18
0
589
views

Дивна ситуація склалася з водопостачанням, точніше з його відсутністю в селі Зоря, більше відомого в народі як радгосп «Зоря». Воно зараз входить до складу Первозванівської ОТГ. Уже кілька місяців населення не отримує нормальної послуги, тобто води, а справа вирішується на рівні… листування!

Суть справи в тому, що в селі, де проживає трішки більше 200 чоловік, кілька місяців тому стався порив на водогоні, який і забезпечує значну кількість мешканців водою. У селі є кілька колодязів, та й вода продовжує потрапляти в оселі, правда, тоненьким струменем, так що люди від спраги не страждають, але й користуватися послугою в повному обсязі не можуть. Для побутової техніки, тих же пральних машин, води не вистачає. Ситуація, звісно, ненормальна, тим дивніше, що, окрім самих споживачів, це нікого особливо й не турбує, навіть те, що вода кілька місяців просто витікає в землю.

Як вдалося з’ясувати, центральне водопостачання Зорі існує за рахунок подачі води з водогону, який належить Інгульській шахті, але, умовно кажучи, труба по самому селу шахті не належить, як і дворові врізки. Колись їх зробили, як це прийнято в нас, самовільно, а потім заднім числом були укладені договори на постачання води з Інгульською шахтою. Це було компромісне рішення, бо сільська мережа водопостачання на балансі шахти не перебувала і не перебуває, тому й не обслуговується. Але оскільки водогін діяв, а шахта таки отримувала, згідно укладених договорів, плату за воду з півсотні споживачів, то обслуговувала і водогін, як кажуть, згідно джентльменських домовленостей. Іншими словами, техніку та людей для ремонту підприємство виділяло неофіційно, бо договору на обслуговування водогону не було – лише на продаж води, згідно тарифу, без урахування витрат на утримання.

З іншого боку, розповідають, що відновленням водогону років п’ять тому займалося місцеве комунальне підприємство (КП) «Добробут», але й воно не є балансоутримувачем мережі, тому теж не може виділяти кошти на обслуговування, в даному випадку – на ліквідацію пориву. Ось так закільцувались труби в селі Зоря, які нібито є, а нібито їх і немає внаслідок партизанських методів наближення цивілізації до селянських осель. Фактично проблема полягає у відсутності бажання взятися за її вирішення. Для цього необхідно мати екскаватор, але якраз це й стало каменем спотикання. Шахта й могла б допомогти, але власний екскаватор зламався, а «Добробут» принципово не може виділяти кошти на ремонт об’єкту, який не стоїть на балансі.

Але окрім юридичного, існує й людський аспект. Первозванівська ОТГ через наявність на території такого підприємства, як Інгульська шахта, вважається не лише однією з найперспективніших, але й фінансово спроможною. Окрім того, на території ОТГ існує не одне фермерське господарство, тобто при бажанні знайти на один день екскаватор – не проблема. Проблема, мабуть, у тому, що особливого бажання ні в кого й не виникало. Ціна питання – у сумі денної вартості оренди екскаватора. Можливо, проблема в тому, що зараз іде процес відпрацювання механізму передачі шахтного водогону на баланс ОКВП «Дніпро-Кіровоград», і одні вже не хочуть займатися проблемами кількох десятків споживачів, а інші – не можуть. Як би там не було, але всі дороги ведуть до керівництва ОТГ, яке й повинне опікуватися вирішенням проблем мешканців.

Голова Первозванівської ОТГ Прасковія Мудрак повторила інформацію про відсутність балансоутримувачів і відповідних важелів впливу на ситуацію, але повідомила, що період безрезультатного листування закінчився. У селі відбулася сходка, на якій було вирішено «скинутися грошима» для ліквідації пориву. Але проблема потребує кардинального вирішення. Варіантів кілька: або переукладання «шахтних» договорів з КП «Добробут», яке б отримувало кошти споживачів і оплачувало купівлю води та утримання, або виділення ОТГ коштів на розробку проектно-кошторисної документації для спорудження комунального водогону, але на все це потрібно багато часу.

На разі вирішено йти звичним шляхом – перекласти відповідальність на населення, а там – як Бог дасть.