7 березня рішенням суду було тимчасово, до 4 травня поточного року, відсторонено від посади міського голову Бобринця Валерія Сніжка. Не так часто в нас достроково припиняються повноваження керівників органів місцевого самоврядування, але за останні кілька місяців це вже другий випадок, коли посаду залишає очільник об’єднаної територіальної громади (ОТГ), він же мер міста. Це може бути й випадковим збігом, а може свідчити про загострення боротьби місцевих еліт.
Сайт Бобринецького районного суду повідомляє, що клопотання прокурора обгрунтоване проведенням досудового розслідування за матеріалами об’єднаного кримінального провадження за підозрою В.В. Сніжка в скоєнні правопорушень, передбачених кількома статтями ККУ: «кваліфікованих як службове підроблення особою завідомо неправдивих офіційних документів та нормативно-правових актів».
Ми поспілкувалися з кількома місцевими мешканцями, щоб з’ясувати деякі обставини справи. Мером Валерій Сніжко став у листопаді 2015 року як безпартійний, але начебто користувався підтримкою потужної в Бобринці Аграрної партії. До того особливого досвіду політичної діяльності не мав, але займав посади управлінця сільського господарства районного рівня та керівника ПТУ та технікуму. Кажуть, що саме недосвідченістю можна пояснити інкриміновані меру порушення, як от: виділення земель на підставних осіб, власне преміювання в розмірі 10-12 тисяч гривень, збільшення бюрократичного апарату, підписання неправочинних рішень сесій міської ради, бездіяльність на посаді. Зокрема, люди кажуть, що міський голова не зумів організувати використання величезного бюджету Бобринецької міської ОТГ у розмірі 82-х мільйонів гривень і не забезпечив якісного прориву на критичних напрямках життєдіяльності громади – водопостачання, ремонт доріг, транспортне сполучення.
Кажуть, що неправочинних рішень міської ради було більше десятка, а розподіл земельних ділянок у кількості 200 га, у тому числі на підставних осіб, може мати кримінальне продовження. Справа з’явилася не зараз, оскільки кілька місяців тривали експертизи та опитування причетних, у тому числі й депутатів міської ради.
Сам Валерій Сніжко винним себе не визнає: «Це не що інше, як політичне замовлення. Справу відкрито, але це лише підозра. Депутати дають неправдиві свідчення, оскільки є депутатська опозиція. Деякі депутати хотіли вирішувати особисті питання, але я завжди був проти. Це ініціатива противників децентралізації. Позиція міського голови не влаштовує багатьох , тому мені спалили авто й побили вікна. Ми добилися сплати податків у місцевий бюджет від підприємців, і це також не подобається. Я готую апеляцію. Мною дійсно були підписані рішення сесій, прийняті без необхідної кількості голосів, але я не перераховував їх, бо лічильна комісія підписала, що рішення прийняте, як і секретар міської ради. Я не перевіряв, бо бачив, що рішення прийнято. За підтримкою до керівництва області не звертався, бо переконаний, що суди приймають справедливі рішення. Порушення були, але вони можуть бути адміністративними. Кримінальних порушень я за собою не відчуваю. Якщо суд задовольнить мою апеляцію, повернусь до роботи раніше».
Отже, маємо, як завжди, кілька діаметрально протилежних поглядів, однак потрібно відзначити, що в системі ОТГ таки існують ризики політичної нестабільності. Це можливий непрофесіоналізм новообраного депутатського корпусу та керівництва, яке по факту повинне забезпечувати життєдіяльність не одного, а кількох населених пунктів; управління значними ресурсами, у тому числі земельними й фінансовими; вплив великих політичних і бізнесових гравців та інше. Схоже, що патріархальний спокій українського села та райцентрів відходить у минуле…
№17 (1586)