Дуже важко усвідомлювати, що з часу жахливих подій на Інститутській та Грушевського минуло вже 5 років. У голові досі відлуння незгасаючого такту, що відбивається на старих бляшаних бочках. Сотні тисяч українців вийшли на вулиці виборювати своє цивілізаційне майбутнє в європейській сім’ї. Тоді ніхто не знав, яку високу ціну доведеться заплатити за цей вибір. Розстріл Небесної Сотні, більше 10 тисяч вбитих у війні на сході, окупація Криму та частини Донбасу, півтора мільйони переселенців, які втратили свої домівки, роботу, звичне життя… Режим Януковича ганебно втік до Росії, боячись власного ж народу. Тодішні події стали переломним етапом в історії нашої держави.
З великою надією на зміни та гідне життя 25 травня 2014 року український народ обрав нового Президента. Президента, якому було делеговано повноваження привести нашу країну до об’єднаної Європи – з її стандартами життя, системою безпеки, верховенством права, боротьбою з корупцією та прозорим врядуванням. Український народ зробив свій цивілізаційний вибір. І новообраному Президенту не залишалось нічого іншого, як виконувати волю народу України.
Першим таким кроком нового Президента стало підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, включаючи створення поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі. Сьогодні Європейський Союз є головним торговельним партнером України, який відкрив свій ринок для українського виробника. Так, частка вітчизняних товарів та послуг до країн ЄС вже перевищила 40% від загального обсягу експорту.
Другим кроком на шляху до Європейського співтовариства стало впровадження низки системних реформ. Український парламент прийняв ряд важливих законів по боротьбі з корупцією: запровадив електронне декларування для державних службовців та керівників державних установ, створив незалежну систему антикорупційних органів та прийняв внесений Президентом Закон про антикорупційний суд. Вперше в історії на лаву підсудних потрапили народні депутати, міністри, топ-чиновники державних установ.
Власне, прийняття антикорупційної реформи було однією з головних передумов для запровадження Європейським Союзом безвізового режиму з Україною. І чи багато нинішніх політиків вірили в реальність запровадження безвізу? Очевидно, що ні. Немає сумнівів і в тому, що лідери сьогоднішньої так званої проукраїнської опозиції потайки бажали, щоб цього взагалі не відбулося при чинному Президентові України. На превеликий жаль, жага до політичних дивідендів у них превалювала над суспільними інтересами, над інтересами держави. Тим не менше, те, з перспектив чого так відкрито глузували, сьогодні є реальністю. Більше 2 мільйонів українців вже скористалися безвізовим режимом, подорожуючи в країни ЄС.
31 березня, йдучи до своєї виборчої дільниці, маємо також пам’ятати, що при обранні президента країни ми обираємо також Верховного Головнокомандуючого наших Збройних сил. І такого потужного переоснащення та реформування військово-промислового комплексу, якого зазнала наша армія та наші війська за останні 5 років, не можуть не відмічати навіть найпалкіші зрадофіли. Сьогодні українська армія по праву входить у десятку найсильніших армій Європи, яка вдень і вночі захищає нашу територіальну цілісність і суверенітет. А ініційовані Президентом України та підтримані парламентом зміни до Конституції щодо закріплення незворотності європейського та євроатлантичного курсу України означають, що, не дивлячись на те, яка політична сила прийде до влади, Україна не зійде зі свого цивілізаційного шляху.
Незвортнім є шлях і в утвердженні нашої духовної незалежності. Адже, отримавши Томос про автокефалію Української помісної церкви, ми позбулися колосального впливу російської церкви на процеси державотворення в нашій країні. І титанічні зусилля, які були докладені українським Президентом задля здобуття цієї незалежності, є по праву вражаючими.
Тому 31 березня, йдучи до своєї виборчої дільниці, маємо пам’ятати, що ми не просто ставимо галочку напроти прізвища ймовірного майбутнього президента України, ми обираємо цивілізаційний шлях розвитку нашої країни, визначаємо наше з вами майбутнє, майбутнє України!
Костянтин Яриніч, народний депутат України.
Зарахування до страхового стажу періодів навчання