Українське диво під назвою «Зоряни»…

13:30
744
views

Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни» вкотре прославив не тільки нашу область, а й усю Україну на міжнародному фестивалі. «Зоряни» отримали нагороду за кращу хореографію та друге почесне місце на міжнародному болгарському фольклорному фестивалі International Folklore Festival VITOSHA – 2020.

Про це журналістці «УЦ» розповіли художній керівник колективу, народна артистка України Антоніна Червінська та в.о. директора Кіровоградської обласної філармонії Оксана Буртова. Протягом годинного інтерв’ю з берегинею «Зорян» Антоніною Миколаївною Червінською нам вдалося зануритися в початки цього славетного колективу, що є невід’ємною прикрасою обласної філармонії. Говорили про творчість, високу культуру та її сучасний занепад, про минуле й теперішнє видатного колективу…

 Для нас це дуже висока нагорода. Приємно, що геніальна програма, яка була створена в «Ятрані» Анатолієм Михайловичем Кривохижею, отримала гідну оцінку на міжнародному рівні. Анатолій Михайлович їздив по всій Україні та протягом 30 років по крупиці збирав наш фольклор і робив сценічну форму для різних хореографічних номерів. У цьому й полягає унікальність програми Анатолія Кривохижі – коли людина сидить на концерті, вона бачить усю Україну. Костюми до номерів теж добиралися відповідно, з дотриманням автентичних ознак. Наприклад, якщо танець закарпатський, то вбрання створювалось саме на Закарпатті, якщо номер притаманний Центральній Україні або ж іншому регіонові, то зазвичай ми їхали в цю місцевість, дивилися й замовляли костюми саме там.

Саме тому «Зоряни» – це справжність слова, музики, пісні й танцю. Деякі так звані митці мені казали, що потрібно це все змести й почати робити щось нове. Але хто дасть гарантію, що це «нове» буде краще за «старе»? У хореографії зараз не можна вигадати чогось «кращого», крім фізкультури (молодіжних танців у спортивному стилі. – Авт.). Це все має право на життя, але там, куди запрошують «Зорян», таке не потрібно. Там очікують на справжнє мистецтво, яке представляє державу, народ та його коріння. Тому колективи «суперсучасних» стилів ніколи не будуть виступати, наприклад, в Римській опері й Центрі Кеннеді, де були «Зоряни».

Мені дуже шкода, що наше суспільство так низько опускається на інтелектуальному рівні. Його більше приваблюють виступи «Лісапетного батальйона», Потапа, ніж знаменитих піаністів з усього світу, славетних хорів і симфонічних оркестрів… Кому, наприклад, зараз із молодого покоління відомі такі прізвища, як Мірошниченко, Кондратюк, Басистюк? А колоратурне сопрано Мірошниченко, між іншим, занесене в Книгу рекордів Гіннесса, і ніхто й понині не зміг зрозуміти, як їй воно вдавалося. Це все прими оперного театру, люди, які прикрашали весь світ, і саме по ним впізнавали країну, по хору Верьовки, ансамблю Вірського, капелі бандуристів… Я вже в поважному віці, і у мене, мабуть, ностальгія за тим, де я жила, виховувалась і що в мене вклали. Своїм артистам я стараюся доносити це знання про більш високий рівень творчості та мистецтва, а задача «Зорян» полягає в тому, аби зберегти культурну й фольклорну спадщину України й Кіровоградщини навіки, – ділиться Антоніна Червінська.

Фестиваль, на якому перемогли цьогоріч «Зоряни», проходив у онлайн-форматі. На нього потрібно було подати відео з виступу колективу не більш ніж дворічної давнини, а також записати на камеру виконання народного болгарського танцю.

– Якщо говорити відверто, то я, звісно, сподівалася на гарний результат, але в перемозі впевнена не була. Ми знайшли відео з виступу колективу в Туреччині з постановкою «Ятранські весняні ігри». Сам танець, його рисунок і трюкова частина були зроблені дуже добре, а от щодо костюмів у мене були сумніви – через те, що якість відео була не найкраща, вони мали не дуже яскравий вигляд. Тому, коли Оксана Петрівна запропонувала взяти участь у конкурсі, я поставилася до цього дещо скептично. Але, коли вона сказала мені, що ми перемогли у номінації «Краща хореографія», я зрозуміла, що в журі сиділи дійсно компетентні хореографи, які розумілися на тому, яким має бути справжній танець. Я була дуже щаслива з цієї новини, – розповідає Антоніна Миколаївна.

Зараз філармонія переживає досить непростий період, адже концертна діяльність через карантин і досі припинена.

– Ми вийшли з відпустки в нікуди – концертів немає, що буде далі – не знаємо. Сидимо кожен день, як на колі. Колектив нікуди не виїжджає, артистам доводилося йти у відпустку за власний рахунок.

Зараз у нас в області ситуація з пандемією більш-менш спокійна, карантин послабили, і мені, чесно кажучи, абсолютно незрозуміло: як можуть працювати ресторани, кафе, кінотеатри, а філармонія – ні?! Чому в ресторанах людям можна збиратися великими компаніями, гуляти весілля, кінотеатрам дозволили працювати із наповненістю залів на 50%, а концерти у філармонії проводити й до сих пір не можна?

Сподіваємося на те, що скоро це закінчиться, адже артист, у якого немає виступів, поступово втрачає концертну форму. Є думки проводити концерти біля фасаду філармонії. Звісно, це не дуже зручно, там немає сцени, але ми вже погоджуємося й на такі умови. Я хочу звернутися до сільських голів, фермерів, аграріїв та усіх небайдужих за підтримкою для філармонії, бо, як говорять, усе проходить, а музика вічна. Тому хочеться нагадати, що в нас є обласна філармонія, прекрасні колективи, які мають свої програми, і ми готові приїхати, танцювати, співати, грати для вас, адже не можна залишати людей без мистецтва!

За цю перемогу у фестивалі, яка дуже нас потішила та підтримала, я б хотіла висловити особливу вдячність Анатолію Михайловичу Кривохижі за те, що він залишив нам таке українське диво, яке ми оберігаємо, немов зіницю ока.

«Зоряни» – це код нашого степового краю. Більше ніде немає такого колективу. Тому бажаємо патріарху української хореографії многая літа та міцного здоров’я, а також окрема вдячність Миколі Кравченку за те, що він усі ці роки підтримував наш колектив. І, звісно, цієї перемоги не було б без зусиль керівника оркестру Миколи Кваші та балетмейстерів Геннадія Маяраша та Юлії Кравченко, – відзначає народна артистка України.

– Антоніна Миколаївна – це дійсно берегиня колективу, його дорогоцінний камінчик та стержень, – додає Оксана Буртова. – Завдяки їй «Зоряни» існують. До речі, зовсім скоро, 26 серпня, Антоніна Миколаївна святкуватиме свій 75-річний ювілей, і цю перемогу у фестивалі хотілося б присвятити саме її дню народження. Для мене велика честь працювати з такою людиною й усім колективом «Зоряни». Онлайн-фестиваль проходив уночі, і я з величезним хвилюванням дивилася пряму трансляцію, а коли оголосили перемогу «Зорян», то не змогла втриматися й закричала від щастя. Дай Боже багато років процвітання цьому колективу, щоб вони й далі продовжували зберігати й популяризувати традиції нашого народу та достойно представляли державу на світовому рівні!