Сергій Кузьменко: «Йду на вибори, бо хочу збудувати Олександрію нового рівня»

14:10
826
views

На думку експертів, місцеві вибори-2020 пройдуть швидко, галасливо та скандально. Особливо в змаганнях за мерські крісла. Кожен із претендентів сам повинен вирішити: використовувати йому чорний піар і брудні політтехнології або пройти передвиборчий марафон із гідністю та повагою до виборців і опонентів? Сергій Кузьменко, президент футбольного клубу «Олександрія» – прихильник fair play – чесної гри. Питань до одного з найуспішніших губернаторів Кіровоградщини й претендента на посаду міського голови Олександрії назбиралося стільки, що вистачило б не на одне інтерв’ю.

– Сергію Анатолійовичу, чому так довго розмірковували? Багато охочих стати мерами вже давно почали свої виборчі кампанії…

– У політиці, як і в житті, є певні цикли, і такий політичний цикл завершився для мене в 2019 році. Тоді закінчився термін повноважень 5-го президента, а відповідно й мої повноваження як голови Кіровоградської обласної державної адміністрації. Я зустрівся з колегами, з журналістами, ми підвели підсумки, і зрештою я мав час, щоб відпочити від державної служби та переключитися на інші справи – займався спортивними, економічними та благодійними проєктами. До речі, не знаю, чи багато людей поінформовані, але торік компанія «АгроВіста», яку я створював з друзями, розпочала будувати власний флот (перед цим завершила будівництво річкового терміналу). І от – за цей рік компанія збудувала найбільше в Україні річкове судно, яке може рухатися не тільки річкою, а й може виходити в море. У жовтні ця баржа вже буде в Світловодську. Це великий проєкт,  приклад того, які економічні проєкти можливо реалізовувати на Кіровоградщині.

– Замовлень на транспортування кавунів від Гройсмана не було?

– Кавунів привезти з Херсона? (Сміється.) Я думаю, що ми цими кавунами змогли б нагодувати не тільки Кіровоградську область, а ще й сусідні, але це гарна ідея – возити зерно на море, а з моря привозити кавуни на Кіровоградщину.

Хочу закінчити відповідь на питання, чого так довго думав. Бо займався ще й великим спортивним проєктом. Футбольна команда Олександрії, яку я очолюю, представляла Україну на рівні Ліги Європи. Ми зробили класний промоушн для нашого міста на теренах Європи. Це був той час, коли я займався гарними соціальними проєктами, які підтримують імідж Кіровоградщини й перш за все – Олександрії.

– Питання, яке цікавить багатьох людей: чому ви вирішили стати міським головою Олександрії? Чому, скажімо, не депутатом із прицілом на місце голови обл­ради? Який аргумент став вирішальним при ухваленні рішення?

– Це логічне питання. Так, у мене є досвід роботи на національному рівні, в парламенті, я – державний службовець першого рангу, керівник області протягом п’яти років. Це гарний досвід, я займався великими проєктами на рівні області – ми з командою будували дороги, лікарні, створювали культурний простір, займалися розвитком спорту, проводили реформи, наприклад, децентралізацію. Безумовно, я, як активна людина, хочу продовжувати подібну діяльність. Не хочу гаяти часу, хочу вже будувати місто нового рівня. Тим більше, в умовах децентралізації, яку ми провели, є така можливість.

Для прикладу – успіх команди Віталія Кличка: Київ будується шаленими темпами, створюються унікальні простори для комфортного життя людей. Або давайте повернемося до центру області. Мій друг, міський голова Кропивницького Андрій Райкович – успішний менеджер. Він продемонстрував масштабні реконструкції інфраструктури – сучасні розв’язки, зручна логістика міста, нові автобуси, тролейбуси… Тому я переконаний, що сьогодні саме в міських голів є можливості проводити якісні зміни.

Питання мого балотування на посаду очільника міста, як на мене, є досить логічним. А найголовніший аргумент – Олександрія – це мій дім і місце мого народження. Я дуже люблю це місто. Пам’ятаю, як роки чотири тому ми перший раз грали з хорватами і як вони з тоді ще Кіровограда їхали на футбол по роздовбаним дорогам. Це був жах і сором! Але ми зробили це домашнє завдання – побудували якісні дороги, щоб нам не було соромно.

– У вас в обласній державній адміністрації була енергійна команда однодумців, молодих чиновників-управлінців. Усі вони зараз, як кажуть, при справі. З ким будете піднімати Олександрію?

– Мені приємно, що в моїй команді голови обласної адміністрації були молоді, але вже професійні й успішні люди. Зараз вони працюють у громадах, у керівництві обласної ради. Я завжди брав у команду чесних, професійних, активних людей, тому впевнений, що і в Олександрії в мене буде успішна команда, з якою ми швидко продемонструємо якісні зміни й покажемо олександрійцям, яким може бути місто.

Не хотів би сьогодні говорити про прізвища, тому що процес формування влади – він політичний, й, окрім виборів міського голови, олександрійці будуть обирати й депутатів міської ради. Я йду самовисуванцем, тому налаштований на співпрацю з усіма політичними силами, що займають конструктивну позицію. Проте у моїй команді можна бути за кількох умов – треба бути професійним, мати незаплямовану репутацію й досвід успішно реалізованих проєктів. Зрозуміло, треба залучати і молодь без досвіду, але у якої, як кажуть, блищать очі, біжать ноги та є бажання змінювати світ. Ми будемо запрошувати таких людей, бо вони є моторчиком тих змін, на які всі чекають.

– Що з вашого досвіду голови Кіровоградщини стане вам у нагоді в Олександрії?

– Що голова обласної державної адміністрації, що міський голова – це перша особа, це керівник. Я вважаю, що найважливіше для керівника – це мати добрі комунікації з людьми, зі своєю командою та навіть із опонентами. Знаєте, я кожного тижня проводив особисті прийоми на посаді голови обладміністрації. Зустрічався з різними людьми, із простими людьми, у яких проблеми, тому вмію слухати, чути, заспокоїти, домовитися й налаштувати на позитив. Безумовно, буду й надалі демонструвати політику такого характеру.

Благодійний фонд «Турбота», засновником якого я є, місяць тому оголосив конкурс ідей. Ми запитали містян, яким вони бачать своє місто. Олександрійці нам надали пів сотні достойних ідей! Невдовзі ми оберемо три найкращі, які стануть основою майбутніх реконструкцій.

Але, крім досвіду та комунікацій, потрібні й гроші, щоб реалізовувати проєкти. Так, Кіровоградщина добре фінансувалася, коли я очолював область. Ми отримували солідні ресурси на великі проєкти, які були успішно реалізовані. Це і реконструкція медичних закладів, і наша родзинка – дитяча обласна лікарня. Це 200-мільйонний проєкт. Він був, до речі, зроблений фактично на 80% за кошти державного бюджету. Щоб це стало можливим – треба було доводити в Кабінеті Міністрів необхідність проєкту. Якісно збудували на Кіровоградщині не одну сотню доріг! Тому досвід роботи із будь-якими чиновниками й доведення важливості фінансування в мене є, і я його без сором’язливості буду використовувати для того, щоб Олександрія отримувала підтримку на рівні держави.

– Як відомо, з мером Кропивницького Андрієм Райковичем вас пов’язують дружні стосунки. Що з його досвіду ви хотіли б запозичити на посаді мера Олександрії, а чого намагалися б уникнути?

– Андрій Павлович – наполеглива людина. Якщо я більш компромісний, то він – упертіший. Його шлях – не відволікатися на дріб’язкові речі, а йти локомотивом і виконувати складні, але важливі проєкти для Кропивницького. Думаю, що це хороший приклад того, як можна досягати успіху.

– Чи знайомі ви з новим губернатором Кіровоградщини Андрієм Назаренком? Чи зможете налагодити партнерські стосунки?

– Із Андрієм Назаренком я познайомився, коли працював заступником голови облдержадміністрації, а він – у команді Андрія Ніколаєнка. Після призначення ми з ним уже спілкувалися телефоном, я його запрошував на футбол. Переконаний, що в нас будуть нормальні робочі відносини.

– Тепер – про головне. Які проєкти готовий втілити Сергій Кузьменко на посаді міського голови Олександрії?

– Олександрія – дійсно красиве місто. Я пам’ятаю його з дитинства й ніколи йому не зраджував. Я його люблю таким, яке воно є, але хочу, щоб і молодь, і дорослі люди побачили місто нового рівня.

Що таке місто нового рівня? Давайте розпочнемо із простих для людей речей. Обласна державна адміністрація та я, як губернатор, зробили все, щоб в Олександрії з’явилися дороги. Дякую Степану Кириловичу Цапюку, він не противився цьому, а як розумна людина приймав кошти, підтримував ще й із міського бюджету. Чи всюди дороги з’явились? Безумовно, ні. Є околиці міста, де ще є питання і з дорогами, і з транспортним сполученням, і з освітленням. Очевидно, цю роботу треба продовжувати.

Якщо ми говоримо, що сьогодні турбує активних людей, – це робочі місця. Олександрія зупинилася в розвитку промислового напрямку. Це бачу не тільки я, а й олександрійці мені підказують. Тому ми маємо сьогодні зробити нові кроки, які роблять в усьому світі, і в Україні також вже є такі приклади. Наприклад, в Івано-Франківську занедбане підприємство «Промприлад. Реновація» використали для розвитку місцевих інвестиційних проєктів. Це величезне приміщення з корпусами, адмінбудівлями, інфраструктурою. Чому б нам не зробити те саме із олександрійською «Поліграфтехнікою»? Це реальні сотні робочих місць!

У німецьких містах на кожному кроці є своя пекарня, крафтова продукція. Те саме відбувається в усій Європі – міні-цехи, пивоварні… Усі пам’ятають олександрійське пиво. Ми тоді пишалися тим, що в нас є круте пиво. Хіба сьогодні це проблема, щоб у нас створити такий простір для людей, які хочуть займатися своєю маленькою справою? Виробництво сирів, екологічних продуктів… Переконаний, що олександрійці мають безліч ідей, і їм лише потрібне «зелене світло». Наше завдання сьогодні – використати ті локації, які є в Олександрії. Маємо приміщення, які більше не можуть працювати на проєкти союзного значення. Але є можливості їх використовувати. Головне – це внутрішні інвестиції, це шанс зацікавити місцевих людей, у яких є ініціатива, талант і бажання зробити себе успішними. Ми готові створювати простори для їхнього розвитку.

Дуже класно, що в Олександрії крок за кроком почали реконструкцію парку Соборного – це центральний сквер міста. Гарна була ідея. Усі бізнесмени скидалися грошима, і я, як людина, яка мала можливості, на той час також підтримав ініціативу Степана Кириловича Цапюка. Ми давали певні кошти, купували матеріали… Але ж парків у місті небагато, і вони, на жаль, знаходяться у занедбаному стані. Торік я ухвалив рішення реконструювати парк Шевченка коштом ФК «Олександрія». Це великий парк – майже 20 гектарів із різними локаціями. У цьому році ми завершимо перший етап реконструкції. Уже закінчуємо укладати центральну алею тротуарною плиткою, на клумбах облаштували автоматичний полив, встановили лавки, ліхтарі, висадили дерева та кущі. Наступний крок – облаштування виходу до прибережної зони, приведення пляжу до ладу.

Колишній кінотеатр «Жовтень». Він 20 років не працює. Трохи історії – його перепродали, потім спалили, потім викопали якийсь котлован, через який будівля взагалі могла обвалитися. Мені стало боляче, що руйнується таке приміщення, що все йде до того, що на його місці побудують якийсь торговий центр і торгуватимуть шкарпетками. Тому я прийняв тоді непросте рішення. Ми викупили це приміщення та знайшли можливість підняти його з руїни – на це пішов майже мільйон доларів. Ми зберегли будівлю! Наразі закінчуються фасадні роботи, і ця будівля чудово впишеться в архітектуру Соборної площі. Найголовніше – ми не змінили цільового призначення, там буде, як і раніше, кінотеатр. Уже збудовані два зали, буде зона і для діток, для відпочинку, залишилося лише провести оздоблювальні роботи та закупити техніку.

Далі – у нас є прекрасна історична споруда – наш театр, або міський палац, будинок культури, як його називають – неважливо, але суть у тому, що, коли я був на посаді голови ОДА, ми з державного бюджету виділили солідні кошти й реставрували фактично історичний вигляд споруди. Роботи завершені на 90%. А далі виникли якісь незрозумілі мені позиції нової влади, і я дійсно не розумію, чому театр досі не відкритий? Це краса та гордість для всіх олександрійців. Там треба дофінансувати 5 чи 7 мільйонів гривень. Якщо чесно, то це зовсім небагато в порівнянні з тим, що вже витратили. Обіцяю, зроблю все, щоб двері театру нарешті були відкриті й творчі люди мали місце для роботи, а олександрійці мали місце, куди можна прийти й культурно відпочити.

А зараз про громадський транспорт. Мабуть, те, що я скажу вам, комусь дуже сподобається, а комусь – ні. Я бачу ефективні кроки в цьому напрямку в Кропивницькому, але мені хочеться, щоб ми зробили крок або два вперед. Може, це питання не сьогоднішнє, а завтрашнє.

Недавно один товариш мені розповів, що у Таллінні громадський транспорт безкоштовний. Я розпитав подробиці й з’ясував філософію такої реформи. Там кажуть: ми, місто, готові заплатити мільйон чи два мільйони доларів на рік для того, щоб у нас транспорт рухався за графіком, щоб не витрачалися кошти на адміністрування перевезень. Це зручно для студентів, це комфортніше для літніх людей, які мають низьке соціальне забезпечення. Хіба не круто? Я би не хотів, щоб це сприймалося як передвиборча фантастика. Бо ж не випадково згадав про європейське місто, тому що це зовсім не фантастика, це реальність, і в цю реальність закладена філософія розвитку міста. На це можна дивитися як на піар, і, в принципі, нічого поганого в тому немає. Але якщо бути людиною, яка дивиться не на крок, а на декілька кроків вперед, то це – стратегія, стратегія того, щоб у цьому місті залишилися люди, щоб ті, кому важко, отримали соціальну допомогу.

– Останнє питання. Не секрет, що у вас дуже непростий суперник. Нинішній мер Степан Цапюк корінням вріс у владу, звик воювати з опонентами та журналістами. У вас принципово інший підхід до виборів – ви віддаєте перевагу дотриманню спортивних принципів fair play. Може, є сенс передати через «УЦ» якийсь сигнал Степану Кириловичу – не ганьбити сивини й разом гідно пройти виборчу кампанію? І нехай олександрійці вирішують…

– Дякую за можливість комунікації зі Степаном Кириловичем, але я вам відкрию, можливо, таємницю, що мер Олександрії приходить на футбол, бо я його завжди запрошую. Так, він міський голова, а я президент футбольного клубу. І в цьому місті ми багато років живемо. Ми з ним у комунікаціях і на зв’язку. Думаю, що Степан Кирилович ухвалив для себе певні політичні рішення, і, мабуть, його можна зрозуміти. У нього є політичні амбіції, рік тому він брав участь у парламентській кампанії. Я бачу, що він для себе шукає варіанти й цього не соромиться, це демонструє. Ми з ним нормально ходимо по вулицях, зустрічаємось, говоримо про те, що, дійсно, вибори за 30 днів закінчаться, настане 26 число, і життя продовжуватиметься.

Я, безумовно, дотримуюсь правил, як ви сказали, fair play. Вони прийняті в усьому світі й у спорті в тому числі. Тому я за чесні вибори. Я чітко можу сказати, що в житті зробив, що виконав для міста, які маю плани й бачення розвитку свого міста. Я про все це буду говорити олександрійцям, а їм вже визначатися, як вони хочуть жити після 25 жовтня.