Дах над головою…

14:49
597
views

В повному сенсі без даху над головою в одну мить залишилися сотні мешканців Кропивницького. У результаті потужного буревію, який накрив північно-західну частину міста 17 жовтня, близько 14 години, було завдано значних матеріальних збитків більше ніж 250 будинкам. Про перші невідкладні заходи міської влади щодо подолання наслідків буревію «УЦ» розповідала в минулому номері газети. Через 5 днів ми побували на місці стихійного лиха, щоб на власні очі побачити результати відновлювальних робіт та почути очевидців.

Перші враження

Хоч негода, як кажуть, пройшла полосою, однак насправді вона охопила значну територію, починаючи від виставкових павільйонів «АгроЕкспо» і закінчуючи поваленим сосняком у районі бази відпочинку «Гірник». Виходить смуга руйнувань близько 10 кілометрів в довжину при ширині від 50 до 200 метрів. Тому навіть для того, щоб оцінити масштаби руйнувань і завданої шкоди, потрібні час і транспорт. До речі, цей матеріал став можливим завдяки допомозі давнього друга «УЦ» Едуарда Повєрєнного.

Стихія діяла, якщо так можна сказати, вибірково, наносячи точкові удари. На перший погляд значної шкоди зазнали павільйони «АгроЕкспо» (колишні цехи), але в більшій мірі тут пошкоджене лише облицювання та утеплення, хоча вітром вивалило й кілька великих вікон, і що там всередині, ми не знаємо. Поряд з виставкою – зламана пополам рекламна конструкція, яка вляґлася на обочині, акурат вздовж дороги, і хто зна, що було б, аби білборд упав на проїжджу частину? При цьому жоден з маленьких саджанців вздовж виставкового паркану не постраждав. Далі ураган справді спрямованої дії неначе перескочив незаселену частину міської території, щоб з усієї сили вдарити по житловому приватному сектору на Старій Балашівці, а потім – на Лелеківці, після чого викорчував близько 3 гектарів лісу поблизу бази відпочинку «Гірник» і вулиці Лелеківської, де зачепив лише один житловий будинок…

Перше враження від визиту до постраждалих від урагану мікрорайонів Кропивниького – вулиці розчищені від завалів дерев і битої черепиці та цегли, залишків парканів, чому сприяла чітка робота комунальних служб, але це лише перша черга прибирання. Начальник КП «Універсал 2005» Віктор Паніжко розповів, що хоча було й важко, але 70% непотребу вже вивезено, а зараз починають вивіз будівельного сміття, яке ще залишилося в дворах та на городах, і його там вистачає. Зразу скажемо, що люди до цих пір в шоці, але перший страх і розгубленість вже минули, практично в кожному дворі ведеться активна робота, і на обід 22 жовтня в районах Лелеківка та Стара Балашівка переважна більшість постраждалих будинків світять новими кроквами або й у різній мірі готовності накритими дахами. Але є дахи, накриті тимчасовою плівкою, і не завжди вона, так би мовити, капітальна. Є просто придавлені цеглою шматки полі­етилену, покладені в місцях пробоїн покрівлі, але, повторимося, у більшості дворів йдуть активні роботи.

Дружний стукіт молотків і дзижчання пилок нагадали ті часи, коли люди масово будувалися більше ніж півстоліття тому, а то й давніше. Тоді молотки над округою стукали з ранку й до вечора, але, як кажуть самі мешканці, результати їхньої багаторічної праці було знищено в одну мить.

 

Люди

В одному дворі по Холодноярській (колишній Московській), де вже майже повністю наново перекритий дах, працюють молоді чоловіки. Володимир Кріпак каже, що це звичайна благодійність, оскільки тут живе одинока 80-річна жінка. Спочатку вони приїхали допомогти прибрати наслідки буревію, а потім самі вирішили перекрити дах. У глибині двору сама господиня Лідія Іванівна Саленко разом з фахівціями оглядає повалену газову мережу. Про буревій каже, що якраз була в невістки, через 4 хати: «Як шарахнуло, і пішла злива, а потім такий вихор миттєвий, ударило, і отам біля трансформатора зупинилося. Дуже страшно було, я тільки схопила правнучку на руки й держала, усе летіло з вікон, усі вікна повибивало, геть усі, в хаті стеля впала. Не знаю, що б було, але прийшли люди й оце допомагають мені».

Лідія Давидівна Сяська з вулиці Холодноярської, 59 теж досі в шоці, хоча їхній будинок вже накритий тимчасовою плівкою: «Ми обідали, коли як зашумить, загримить! Ми до вікна, а воно геть чорне все за вікном, хмара найшла, і пісок, і глину несло. Вихор був. Хотіли заховатися в другу кімнату, а воно та-та-та, неначе стріляє з кулемета по вікнах. З отих будинків шифером і камінням било, а отого сусіда цілий дах принесло нам у двір. Побило всі вікна, мені допомогли з роботи їх посклити. За 70 років я такого не бачила. Газу немає геть, трубу одірвало, переночували в хаті, включали камін, електрику дали на другий день». Володимир Васильович Сяський теж був вдома: «Воно як загуло, ми поприсідали, оці двері з веранди зірвало й підперло ними вхідні двері, довелося вилазити через вікно, весь двір засипаний склом, бачите, побило хату, як ото на Донбасі. Дах помогли перекрити плівкою від дощу люди з педуніверситету».

В іншому дворі Станіслав Іванович Бойко розповів, що його врятували металеві жалюзі, коли в розбите вікно, біля якого він сидів, влетіла шиферина, і таких історій чи не в кожному дворі Лелеківки.

Корпус выставки «АгроЭкспо».

Під точковий удар потрапила й Стара Балашівка. Неоніла Миколаївна Кулик з вулиці Богдана Хмельницького, 27 до цих пір не може відійти: «Мене в хаті завалило, впав горіх, стало темно, як вночі, звичайно, страшно. Написала на Райковича про допомогу, ми найняли робітників, працюють, у нас 5 дахів треба робити».

Віта Олексіївна Свороба дякує Богу: «Ми, слава Богу, були в хаті, інакше нас би занесло. Спочатку хмара йшла в бік річки, а потім різко розвернулася, і почало все місити в нас у дворі. Було дуже страшно, онук так кричав, дуже злякався. Ми всі кричали, свистіло, гриміло, я ледь з розуму не зійшла. Вікна побило, навіть склопакети, дах зірвало, знесло димар, знесло дахи з сараю та з туалету, а до нас принесло чужий дах, навіть не знаємо, звідки. Весь двір і город був засипаний склом, шифером, ось в стінах, бачите, стирчать шматки черепиці, усі стіни були утикані. Це їх вихором так позаганяло, наче з кулемета. Ворота зірвало, навіть на замках. Слава Богу, що всі були в будинках, мабуть, що вихідний і люди після обіду відпочивали. Нам допомогли надзвичайники та волонтери, але в основному справлялися самі. Не було електрики й газу, то нам приносили їжу, молодці. Нам сказали, що з завтрашнього дня почнуть робити ремонт за рахунок фонду міського голови».

 

Допомога

Якщо користуватися сучасною термінологією, то оце, що ми бачимо в Кропивницькому, і називається «велике будівництво», до якого держава, на жаль, навіть не демонструє бажання долучитися.

Очевидно, що без підтримки більшість господарів самотужки не встигли б так швидко здійснити першочергові заходи по ліквідації наслідків негоди. Навіть при наявності фінансових можливостей потрібні людські руки, і вони знайшлися. Але добровільні помічники здебільшого не хочуть розповідати про себе, кажуть, що просто допомагають, хоча добру справу робити приємно. У дворах і на дахах працюють не лише друзі чи родичі, але й колеги по роботі або ж робітники місцевих будівельних організацій, що відгукнулися на заклик міської влади, яка тримає ситуацію під контролем не на словах, а на ділі.

Олександр Мосін, заступник міського голови, вкотре приїхав на місце ліквідації наслідків стихії, а конкретно – до будинку, де проживає родина інвалідів, тут потрібно повністю відновлювати не лише дах, але й зруйновані стіни: «Учора відбулося засідання виконкому, на якому був принятий порядок надання допомоги, робоча група опрацьовує заяви та документи. Тут, як бачимо, вивалило карниз, стіну, армовочний опоясок, тому роботи дуже багато. У нас є три рівні допомоги. Перше: ми працюємо з людьми, які є в переліку соціально незахищених і не можуть самотужки впоратися, як ось тут, де зараз працють будівельники. Друге: на Мінській, 74-76, ми працюємо по резервному фонду, прийнято рішення виділити пів мільйона гривень. І третє: у відповідності до рішення виконкому, на підставі висновків сертифікованих спеціалістів, буде надано матеріальну допомогу в розмірі 20% відновлювальної вартості. Ці три фінансові механізми на сьогоднішній день вже почали працювати.

У будинку по Холодноярській, 42-Б проживає мати з дитиною-інвалідом, там закінчуємо дах. Вартість цього даху – 56 тисяч гривень, але це лише матеріали, транспорт і заробітна плата, усі інші накладні розходи будівельники не нараховують, тобто вони працюють в нуль. Учора провели нараду спільно з управлінням капітального будівництва, з благодійним фондом, де були будівельники нашого міста, думаю, що всі долучаються й створять бригади. На сьогодні потрібно розставити бригади на 17 будинках, але підготовка вже іде, завозяться матеріали.

У Кропивницькому така стихія вперше, пошкоджена велика кількість будинків, причому їхня кількість зростає, бо в деяких будинках люди не проживали, а коли приїздять подивитись, то теж надають інформацію про руйнування. Лише по житлових будинках наші сертифіковані спеціалісти нараховують збитків більше ніж на 22 мільйони гривень, а ще гаражі, транспортні засоби, господарські споруди, інженерні комунікації. Це ще потрібно обраховувати, і на яку цифру вийдемо – невідомо. Зараз працюють більше 10 будівельних бригад. Хочу сказати, що до фінансової допомоги долучаються працівники міськвиконкому, які зробили благодійний внесок в розмірі одноденного заробітку на благодійний фонд, це близько 130 тисяч гривень допомоги».

Це ініціатива, яку варто підтримати й іншим організаціям. Після обіду на місці побував і міський голова Андрій Райкович, який біля мобільних приймальних, де людям допомагають з оформленням документів, зустрівся з мешканцями. Він конкретизував, що розмір допомоги міської ради для заявників буде надано в розмірі до 50 тисяч гривень, а для соціально незахищених буде відремонтовано 30 будинків за кошти благодійної організації МБФ «СМАЙЛ». Кошти почали перераховувати на банківські картки вже з 23 жовтня, таким чином будуть закривати по 50 заяв щодня.

Окрім фінансової та технічної допомоги, міська влада разом зі службою надзвичайних ситуацій та волонтерами організували дві польові кухні, де мешканці отримують гарячу кашу, чай і бутерброди. Волонтер Лілія Мисюня розповідає, що спочатку люди соромилися, але оскільки в перші дні не було ні газу, ні електрики, то почали приходити за їжею, а комусь її носять додому. У меню – бутерброди, каша з тушонкою, продуктами теж забезпечують благодійний фонд і мережа закладів торгівлі та громадського харчування разом з окремими громадянами: «Крім продуктів, ми надаємо й, можна сказати, психологічну допомогу, люди приходять, спілкуються й трішки відходять від пережитого».

Тамара Радецька принесла заяву на допомогу: «Я вже трішки одійшла, щось почала робити, але сама б не впоралася. Дуже задоволена допомогою, приїхали хлопці-рятувальники, молоді, гарні, спиляли та винесли на вулицю 4 дерева, залізли на дах, зробили ремонт». Цікаво, що ми зустріли майстрів із Закарпаття, які приїхали найматися на роботу, обіцяли зробити все задешево…

На Старій Балашівці, по вулиці Богдана Хмельницького, теж у дворах кипить робота, газовики вже закінчують ремонт вуличного розподільчого вузла й почали поетапну подачу газу, хоча роботи дуже багато, такого в практиці зварника Миколи Маркитана не було. Тут епіцентр прийшовся на перехрестя вулиць Богдана Хмельницького і Гетьмана Сагайдачного, але теж вибірково. Поряд стоять як зруйновані, так і непошкоджені будинки.

Біля місцевого торговельного центру чи ринку, який зазнав значних руйнувань, розташувалися мобільна приймальня міського голови та польова кухня, де якраз обідають комунальники. І саме оцей квартал зазнав найбільших руйнувань, під удар потрапило 103 будинки, у більшості з них ведуться відновлювальні роботи або, як нам сказали мешканці, плануються вже найближчим часом.

Потрібно зазначити, що злякалися не тільки люди, але й тварини. У деякі двори коти та собаки повернулися лише через кілька днів, при цьому вони весь час намагаються триматися біля господарів. Місцями все настільки змінилося, що навіть горобці не впізнають свого звичного житла під дахами, які раптом кудись поділися…

 

Два слова про готовність

Вже за кілька днів після стихії можна зробити висновок, що місто впоралося і з цим викликом, мається на увазі вирішення першочергових завдань по створенню прийнятних умов для проживання та надання першої фінансової та технічної допомоги. За кілька днів усі дахи будуть перекриті, вікна вставлені, двори прибрані, буде відновлено подачу газу та електрики. Але господарям ще довго доведеться ліквідовувати наслідки буревію як на подвір’ях, так і всередині будинків, робити ремонти. Місто взяло на себе зобов’язання допомогти соціально незахищеним і фінансово підтримати всіх, хто постраждав. Але все могло би бути ще краще, якби на нашу біду негайно відгукнулися й сусідні міста чи навіть області, адже Кропивницький завжди допомагав і тому ж Закарпаттю, і Алчевську, і Донбасу. Якось не відчули ми й допомоги від уряду та Верховної Ради, хоча місцеві депутати, волонтери та кандидати в депутати активно включилися в справу допомоги постраждалим.

Іншим джерелом допомоги населенню могли б стати інститути страхування житла, але жоден з опитаних господарів не сказав, що його майно застраховане від природних катаклізмів. Схоже, що система обов’язкового страхування житла, яка існувала ще в Єлисаветграді, припинила свою діяльність. Нічого не чути й про обласний матеріальний резервний фонд, про створення якого йшлося на рубежі тисячоліть якраз для таких випадків. Там мали концентруватися будівельні матеріали, металопрокат, інструменти, пальне, одяг, кошти, але наразі про його долю нічого невідомо.

Проте головний висновок, попри всю трагічність ситуації, залишається позитивним – у нас є громадяни, для яких допомога ближньому не порожній звук, а необхідність. У нас є влада, яка зуміла організувати відновлювальні та рятувальні роботи на належному рівні.