Третяківські мотанки: і на весільне авто, і обереги для начальства

11:44
593
views
Фото Ігоря Демчука, «УЦ».

Багато чудових зразків декоративно-ужиткового мистецтва побачили ми в День Незалежності на виставці біля музично-драматичного театру імені Кропивницького. Чимало людей затримувалося біля ляльок-мотанок, виготовлених Вітою Третяк з Грузького Кропивницького району. Поряд був її чоловік Олександр – теж, до речі, умілець, займається керамікою.

Віта розповіла про історію своєї пристрасті:

– Малою чула від бабусі Алли про ляльки з кукурудзи, якими вона гралася в дитинстві. У мене тоді були гарні фабричні ляльки, з Німеччини привезені, тож потреби у саморобних іграшках не було. А сім років тому мені, вагітній третьою дитиною, згадалися бабусині розповіді про ляльки з кукурудзи. І я на основі качана зробила першу свою мотанку, зовсім невеличку. Коли народилася дитина, почепила її на візок. Як оберіг, котрий вбирає погані погляди. Згодом виготовила ще ляльку, більшу й кращу. Потім – ще й ще…

За словами Віти, це захоплення спонукало її вивчати історію народних костюмів, українські повір’я, традиції. Зокрема, на це її націлила Олександра Пренко – заслужений майстер народної творчості України, лауреат обласної премії імені Якова Паученка у номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво», голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Познайомилася з Олександрою Віта Третяк, шукаючи фахівця, який би оцінив її роботи. Тепер вона й сама в лавах Національної спілки майстрів народного мистецтва. Першу свою виставку влаштувала кілька років тому під час святкування Дня села.

– Тоді виявилося, що в Грузькому майже нічого не знали про мистецтво виготовлення мотанок.

За місяць Віта виготовляє кілька мотанок – робота копітка. Якщо попервах одягала їх у шати з домашнього непотребу, то тепер купує дорогі тканини. Свої витвори поділяє на декоративні та обереги.

– Берегині виготовляю на індивідуальні замовлення.Наприклад, ляльки-нерозлучники – пара зі спільною рукою – використовуються як весільний атрибут. Раніш на весіллях такі ляльки садили на воза. Звідси – традиція прикрашати весільні автомобілі ляльками. Нерозлучники користуються найбільшим попитом. Для чоловіків при владі виготовляю особливі мотанки – сонячні коні.

Якщо хто питає у Віти, чому мотанки безликі, вона пояснює, що українські ляльки-обереги завжди робилися такими – без очей, вуст, носів. І не тому, що предки не вміли малювати. Вони вважали: лялька з обличчям може стати двійником господаря, через її очі в нього може вселитися злий дух. Тобто тільки безлика лялька вважалася безпечною. Цієї традиції дотримуються й сучасні майстри. Тим паче, що свої витвори-обереги наділяють магічними властивостями.

Олександр Третяк знається на кераміці – виготовляє свистки, обереги, дерев’яні підставки для мотанок. На тих підставках випалює написи «Третяківські мотанки». Щоправда, відколи став сільським старостою, часу на це майже не лишається. Фото своїх витворів подружжя публікує на сторінці «Третяківські мотанки» у Фейсбуці для популяризації своєї творчості та продажу робіт.

Фото Ігоря Демчука, «УЦ».

– А ще ми – театрали, – похвалилася Віта. – Буваємо на виставах у Кропивницькому. Познайомилися з Ольгою Сумською. Одну з подарованих нами ляльок Сумська одразу назвала козаком Борисюком. Одна лялька моєї роботи поїхала у Ватикан, у резиденцію Папи Римського. Її придбав у нас танцювальний ансамбль (не пам’ятаю назви), коли збирався позаторік на закордонні гастролі.

Торік Віта захопилася ще й вишиванням. Серед ляльок, яких привезла в Кропивницький на День Незалежності, були й вбрані у вишиване.