«Вересневі самоцвіти» – всупереч війні!

11:19
489
views
Фото Ігоря Демчука, «УЦ».

Здавалося, це неможливо, але 52-й Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» відбувся. Всупереч війні! Афіш та анонсів вистав не було – воєнний стан. Ми ж знаємо, що рашисти не зважають ні на школи, ні на дитсадки, ні на театри – луплять вбивчими ракетами по всьому, особливо туди, де скупчення людей. Але ми, попри їхню ненависть до нас, театрально відсвяткували.

Тепер можна розповісти: було декілька днів, декілька приїжджих театрів, запрошення, а не квитки, меценати, актори, глядачі, квіти… До нас з виставами завітали театри, які постраждали внаслідок російсько-української війни, і це символічно: ми прихистили стільки переселенців! Невже театри не приймемо? Прийняли. Свої вистави привезли театри Маріуполя, Харкова, Чернігова, Києва. Окрім вистав, були творчі зустрічі, відверті, щирі.

Звісно, рішення про проведення фестивалю приймала обласна військова адміністрація на чолі з Андрієм Райковичем. Це він прораховував ризики та рівень безпеки в нашому обласному центрі. Але наважився, і свято відбулося. Не без допомоги. Дякуємо меценатам: нардепам Олександру Дануці, Ігорю Мурдію, Олесю Довгому, бізнесмену, депутату Кропивницької міськради Андрію Табалову, аграріям Кіровоградщини в особі голови обласної ради сільгосппідприємств Ольги Голобородько, а також іншим підприємцям, які підтвердили, що все відбудеться, закінчиться, а мистецтво вічне.

Традиційно театрали відвідали Хутір Надія та Арсенівку – справжні колиски не театру, а його корифеїв. Поклали квіти, вклонилися благодатній землі, поспівали, пограли. Було багатолюдно – скучили за позитивом.

Відкрили свято стримано-урочисто. А закрили – зі сльозами. В останній день «Самоцвітів» була прем’єра нашого театру корифеїв «Ціна життя» за п’єсою Карела Чапека «Мати». Перед самим початком – сирена. Майже 50 хвилин очікування у відносне безпечних місцях, і – ще раз «третій дзвоник».

Очікуючи на цю подію, місцеві театрали мали деякі перестороги: новий режисер – Сергій Курчев, його особисті бачення, щось нове. Чи буде це сприйнято досвідченим кропивницьким глядачем? Так! Сприйняли.

Обрано матеріал, який не може залишити нас байдужими сьогодні. Карел Чапек написав «Мати» у 1938 році, напередодні Другої світової війни. Пишуть, що він «мав потребу звернутися до совісті людства, щоб запобігти лихові, яке нависло над ним»…

Тема близька нам та болісна. Трохи менше ста років тому, але слова, що звучали зі сцени – «Без оголошення війни, без ніякого приводу, без жодної спроби порозумітися чужа армія перейшла кордон нашої країни» – знову вбивали в мозок жах, який ми переживаємо.

Розповідати про виставу – справа невдячна: можна подивитися, і у вас буде така нагода. Але ще одна цитата, щоб зрозуміти, наскільки важливо це подивитися: «Ми, матері, ніколи ніяких війн не затівали… Ми тільки розплачувалися за них своїми дітьми». 

Під гучні оплески церемонія закриття фестивалю закінчилася побажанням голови обласної ради Сергія Шульги: «Усі чекаємо на те, що наступного року “Вересневі самоцвіти” відбудуться без звуків сирен і під мирним небом».