Під Соледаром на Донбасі у віці 36 років загинув кропивничанин молодший сержант Олександр Леконт. Незвичне для центру України прізвище.
Як розповідають його товариші, він завжди віджартовувався у відповідь на часті питання про дивне прізвище – «Леконт французькою означає граф. Тобто я нащадок графів».
Підприємець, у минулому народний депутат України Олександр Горбунов багато років товаришує з родиною старших Леконтів, вони куми.
«Це така родина… Найстрашніше, що єдина дитина в них. Вони вклали в нього все – душу, знання, любов. Батько в нього на всі руки майстер, він і Сашкові це передав. Хоч він і здобув юридичну освіту, як і його мати, але більше любив мати справу з технікою.
Це страшна втрата. Родина унікальна, люди працьовиті, чесні. Син був для них усім. Немає слів…»
Згадує Олександра Олексій Каприця, товариш юності: «Ми ще геть юними були в одній компанії, товаришували, мали спільні захоплення. Це мотоцикли, рок-музика. У Сані в одного з перших з’явився мотоцикл, “Паннонія”, тоді як у інших максимум були мопеди, круто, коли японські. Майже щовечора зустрічалися на площі, тоді Кірова, на лавочках, з’їжджалися з усього міста, Сашко приїздив зі своєї Новомиколаївки.
Він був завжди впевненим у собі, виваженим, надійним, до нього всі зверталися по будь-яку допомогу.
На жаль, ми давно не бачилися, бо він останні роки працював за кордоном, заробив собі на новий серйозний мотоцикл. Він завжди мріяв побачити світ, якнайбільше країн».
«Із Сашком ми товаришували зі школи, сиділи за однією партою. Окрім дружби, нас поєднувало спільне захоплення – мотоцикли, – розповів журналістам під час поховання кропивничанин Михайло Цішевський. – Наприкінці минулого року Олександр придбав новий мотоцикл, але так і не встиг на ньому проїхатися – пішов до ЗСУ добровольцем. Він вважав свій вчинок єдино правильним. Щойно видавалася можливість, завжди мені телефонував. На тих ділянках, де він воював, було по-справжньому гаряче, але скарг я від нього не чув. Про загибель друга дізнався від його нареченої».
№17 (1586)