Однієї Перемоги мало…

Обласний центр Кіровоградщини відзначив 76 річницю закінчення Другої світової і Великої Вітчизняної в загальноукраїнському тренді. День пам’яті та примирення 8 травня пройшов лише на офіційному рівні, але цьому є пояснення. Рясний дощ завадив прийти на Рівненське кладовище до Алеї Героїв усім, окрім активістів, чиновників та рідних загиблих в АТО українських воїнів. Наступного дня розпогодилося, і День Перемоги на Меморіальному комплексі «Фортечні Вали» відбувся у звичному форматі, але в різних кольорах. Виявляється, що сценарій навіть цього, дійсно всенародного свята, українські політики переписують на власний розсуд.

Звичайно, через коронавірус і карантинні обмеження на Вали прийшло набагато менше людей, ніж зазвичай, особливо людей старшого віку, та назвати церемонію малолюдною теж не можна – в офіційній частині взяли участь більше тисячі осіб. Враховуючи напругу останніх днів, яку навколо теми закінчення війни розганяли навіть місцеві «борці» з символікою та атрибутикою, можна було очікувати ексцесів під час проведення урочистостей, але обійшлося. Все пройшло мирно й організовано, втім з’ясувалося, що в нас, як у приказці, є товариші, які навіть в цей день виявилися не зовсім товаришами основній масі учасників заходів. Ними, як і очікувалося, стали офіційні та неофіційні опозиціонери.

Спочатку свою шану загиблим швиденько віддали онуки чи навіть правнуки більшовиків, тобто представники так званої лівої опозиції. О 9-00 вони провели короткий мітинг біля Вічного вогню, і вже через пів години їхню нечисельну групу зі згорнутими червоними прапорами можна було зустріти на виході з меморіального комплексу. Очевидно, завдяки цьому червоних прапорів та іншої атрибутики радянських часів не спостерігалося під час офіційної частини. Як сказав представник поліції, під час проведення заходів жодного протоколу за порушення складено не було, тобто ніхто не демонстрував георгіївських стрічок, тим більше не влаштовував перфоменсів, який затіяли представники депутатської фракції ОПЗЖ у Верховній Раді.

Місцеві представники ОПЗЖ, тобто депутати Кіровоградської обласної та Кропивницької міської рад, теж вирішили дистанціюватися від офіційних заходів. Причому зробили це, на їхній погляд, максимально ефектно, з’явившись на територію комплексу в супроводі військових реконструкторів часів Вітчизняної війни. Причому навіть корзини квітів до Вічного вогню за наших опозиціонерів несли… переодягнені в радянську військову форму тих часів чоловіки. Вийшло ніби колишні фронтовики несли квіти самим собі, або ще гірше – ніби колишні фронтовики перебувають на службі в нинішніх політиків.

Можна було подумати, що представники ОПЗЖ найняли й військову «полуторку», за якою їхня група пересувалася від локації до локації, влаштовуючи фотосесії, але керівник реконструкторів Борис Безсмолий, в якого ми взяли інтерв’ю на борту ЗІС-5, сказав, що їм ніхто й нічим не допомагає: «Громадська організація „Товариство сприяння обороні України”(колишній ДТСААФ), має історично-патріотичний клуб „Пам’ять”. Ми беремо участь в реконструкціях і перепохованнях радянських воїнів у багатьох містах України. Це все безкоштовно, безплатно, все за свої кошти, нам ніхто ні копійки не дає. Нам дорога пам’ять війни. Це фронтова машина ЗІС-5, ми її відреставрували, як і командирську ГАЗ-67 періоду війни. Ми любимо військову техніку, дружимо з учасниками АТО та афганцями, до нас часто приходять діти з проханням взяти участь у композиції. Зараз тут 20 чоловік. У нас є всі військові спеціальності – кулеметники, радисти, артилеристи, автоматники…”.

Сама офіційна частина почалася під тужливу «Степом, степом загули гармати», і це одна з тих рідкісних пісень радянського періоду на військову тематику, де немає пафосу, а є усвідомлення страшного тягаря війни, який впав на плечі народу. Дикторський текст нагадав, що пам’ять про ту війну й перемогу для нас священна, бо зміцнює Україну, яка саме зараз знову має відбивати агресію проти себе. І це чітко видно на Валах, де герої Великої Вітчизняної і герої АТО разом, увічнені в камені та бронзі.

Квіти несли і до Вічного вогню, і до постаментів загиблих в АТО хлопців з нашого міста. Як завжди, у церемонії взяв участь мер Кропивницького Андрій Райкович, який поділився своїми думками: «Я думаю, що 9 Травня має нагадувати агресорам про те, що, якою б сильною не була жадоба до поглинання інших держав і територій, – правда завжди на боці народу, який захищається. Народу, який захищає свої сім’ї, свою територію, захищає свою незалежність і суверенність.

Для мене 9 Травня – це велике свято перемоги над нацизмом. У Другу світову воювали мої рідні дядьки, які пройшли повністю всю війну. Я з самого дитинства жив їхніми розповідями про війну, певен, що в кожній українській родині є спогади про ветеранів, учасників боїв, і тих далеких, буремних подій Другої світової війни, Великої Вітчизняної війни. До них приєднуються й події, які ми переживаємо, починаючи з 2014 року. Це те, що ніколи старші покоління не могли очікувати, і до сьогоднішнього дня їхні почуття розриваються, їхня свідомість і їхні душі, тому що це надзвичайно складно зрозуміти, як так сталося, чому так сталося?..»

Це, дійсно, питання, на які майже немає відповіді, а саме, чому починаються війни, які приносили й приносять людям стільки страждань і горя? І тому найактуальнішим посилом чи гаслом, під яким проходять пам’ятні урочистості, було й буде «Ніколи знову!».