Дорога до храму

Читачи старшого покоління напевно пам‘ятають фразу з культового в свій час фильму Тенгіза Абуладзе «Покаяння»: «А навіщо ж тоді дорога, яка не веде до храму?» Роздумам про те, як людині обрати свій життєвий шлях, свою дорогу, яка неодмінно має привести до Бога, до храму, присвячена книга «Ідучи дорогою», презентація якої відбулася нещодавно в Художньому музеї. Її автори – заслужений учитель України Віра Соколова та настоятель Благовіщенського храму протоієрей Євгеній Назаренко.

Усі знають, що небесною покровителькою спочатку фортеці, а потім і нашого міста, яке створено завдяки цій фортеці, є Свята Праведна Єлисавета. Її ім‘ям і було названо місто. І перша частина книги присвячена біблійній історії Благовіщення, коли архангел Гавриїл сповістив Пречистій Діві Марії про те, що вона стане матір‘ю Сина Божого. Цією радісною звісткою Марія хотіла поділитися з кимось, тому відправилась до своєї тітки – праведної Єлисавети, яка на той момент теж чекала народження сина Іоанна, який в майбутньому провозвістить усьому людству про те, що прийшов Цар і Бог.

Окрім розповіді про цю доленосну зустріч, автори багато уваги приділили тому, як у всьому світі шанують образ Святої Праведної Єлисавети. І все це доповнено чудовими світлинами із зображеннями ікон, храмів та святих місць, присвячених небесній покровительці нашого міста.

І ця євангельська історія Благовіщення не випадкова, адже один із найвеличніших і найкрасивіших храмів Кропивницького присвячений саме Благовіщенню Пресвятої Богородиці. Цьому храму й присвячена друга частина книги, яка теж прикрашена багатьма світлинами.

Однак головна ідея книги – у тому, що кожна людина має обрати свій шлях, який має кудись, до чогось привести. «За життя кожен із нас мусить із вибором визначитися сам. Із власної волі людина обирає чи не обирає, любить чи не любить, вірить чи не вірить. У виборі якраз і криються чи не найскладніші перехрестя життєвої дороги», – йдеться у передмові до книги. «І ось ми йдемо усі разом по життю, а в той же час ідемо кожен окремо своїми топтанками, стежками, гостинцями, путівцями… Виходимо на свою дорогу і навіть не задумуємося – чи вона безкінечна… Нам просто легко, бо ми зробили вибір і його полюбили. Полюбили кожен підйом, кожен спуск, вибоїну, камінь, ямку… І оця любов до своєї життєвої дороги робить людину щасливою».

Прочитайте цю книжку, дайте її почитати дітям чи онукам. Напевно, вона дійсно допоможе комусь правильно обрати свій шлях, свою життєву дорогу…