А давайте без якщо

Почати війну легко, а закінчити важко.

Пам’ятаєте зі шкільного курсу такі собі слова-паразити? Чи не пам’ятаєте? Отже, точно вживаєте. Типу, ось, ну, як би, коротше, прикинь і ще десятка півтора тільки найуживаніших. До цього списку за підсумками першого воєнного місяця можна додати донедавна нормальне слово «якщо».

Зараз його чути звідусіль, чіпляється на кінець кожного речення, кожної думки. А якщо орки візьмуть Маріуполь? А якщо висадять десант під Одесою? А якщо знову попруть на Київ? А якщо спалять усі нафтосховища? Якщо завадять посіяти?

Якщо, якщо, якщо, якщо… А давайте без якщо! Сьогодні зробимо все, щоб не допустити, а завтра – щоби виправити, вирівняти, компенсувати, вистояти.

Нас беззаперечно чекають найважчі дні війни. Незважаючи на всю неадекватність дій психічно хворої влади Росії, ворог стає все більш передбачуваним. Бліцкриг не вдався, пішла війна на виснаження та руйнування. Так, ресурси Росії не можна порівняти з нашими. Але ЗСУ вистояли у лобовій атаці та встоять у позиційних боях. Інших варіантів просто немає, без жодних «якщо». Особливо після Бучі…

Ми вже добре розуміємо, що надії на реальну підтримку НАТО, ООН, ОБСЄ та навіть Червоного Хреста немає. Дякуємо, звичайно, за озброєння, але це мала плата західних країн за те, що Путін напав не на них. Наша найефективніша зброя – це сила духу, єдність нації та загальна ненависть до окупанта, що через хворі амбіції Самі Знаєте Кого увірвався до нашої країни, зруйнував її мирне життя.

Не треба бути Арестовичем, щоб розуміти: Путін, втягнутий у переговори, як бик на мотузці, намагатиметься вийти на їхній фініш з максимально сильної позиції. І найближчі два тижні будуть (вже йдуть) перегрупування, безглузді (з військової точки зору) бомбардування та обстріли, психічні атаки, відволікаючі маневри та брехня з усіх екранів, вікон та дірок.

Це беззаперечно для всіх – від Верховного Головнокомандувача до рядового ЗСУ. Кожен знає, що треба робити, накази ніхто не обговорює, з порадами не лізе. Окрім диванних експертів із соцмереж та політиків, що залишилися не при справах. Але до цих слід прислухатися в останню чергу, відповідно до їхньої значущості для долі країни.

Для України не менше, а може, й більш важливе, з якої позиції вийдуть на переговори з Путіним та Лавровим Зеленський та Кулеба. Більшості з нас хотілося б, щоб війна закінчилася прямо завтра, але доведеться згадати стару приказку про те, в яких випадках виправданий поспіх.

На підтвердження сказаного наведу витяги зі статті, опублікованої у британській The Times.

Впливове видання з посиланням на джерела в уряді повідомляє: «Велика Британія стурбована тим, що США, Франція та Німеччина підштовхнуть Україну до “врегулювання” зі значними поступками у мирних переговорах із Росією». У Лондоні вважають, що «врегулювання має бути досягнуте лише тоді, коли Україна опиниться у максимально сильній позиції».

The Times наводить деталі нещодавньої телефонної розмови Бориса Джонсона та Володимира Зеленського: «Джонсон попередив президента Зеленського, що президент Путін – “брехун і хуліган”, який використовує розмови, щоб виснажити вас і змусити піти на поступки».

Загалом Британія рекомендує Україні не поспішати на переговори з Москвою та продовжувати воювати. І обіцяє допомогти засобами ППО та гарматами.

Звісно, ​​порада Бориса Джонсона «ще трошки повоювати» на тлі Маріуполя, Харкова та десятків інших зруйнованих міст виглядає цинічною, але не позбавленою сенсу.

Тепер кілька слів про майбутнє.

Хоч би який мирний договір підписали президенти, це неминуче буде документ про взаємну ненависть. Не буде жодних спільних людських заходів. Ніякого спільного 9 Травня. Малими струмками крізь стіну відчуження пробиватимуться лише родинні контакти, поїздки на могили дітей та батьків. І так – два покоління, не менше.

Це я прогнозую з власного досвіду. Нашій сім’ї знадобилося три покоління, щоб почати нормально спілкуватися із сьогоднішніми німцями. Тими, що зараз безкорисливо допомагають українцям. Дивні діла твої, Господи…

++++++

Звертаємося по допомогу до вас, шановні читачі. Будемо вдячні за кожну гривню.
Переможемо – відпрацюємо!
Paypal:
marmer.st@gmail.com

Приват 24:
5363 5426 0288 7912

Банківський рахунок:
МФО: 320478
АБ «Укргазбанк».
Рахунок: UA103204780000000026008151521
Отримувач: ТОВ «Редакція газети «Україна-центр».
ЄДРПОУ: 22212613.
Призначення платежу: Благодійний внесок «Україні-центр».