World CUP 2026 року, який за традицією називають чемпіонатом світу з футболу й який, мабуть, уперше очікувався не з хвилюванням від передчуття майбутнього свята, а з великим острахом від можливого провалу, нарешті стартував.
Поки що, з перших матчів, важко судити, яким буде цей турнір із точки зору якості гри. Хоча збільшення учасників із 36 до 42, а кількості матчів до 104, з додатковою стадією плей-офф, куди потрапить більшість команд, які посядуть треті місця в 12 групах, на перший погляд здається величезним перебільшенням.
Проте з точки зору збільшення доходів ФІФА беззаперечно виграє. Ну й впровадження новітніх технологій вражає.
ФІФА та компанія Lenovo запустили систему Football AI Pro. Усі 48 команд отримали рівний доступ до генеративного ШІ для аналізу тактики, втоми гравців та звичок суперників. Перед турніром усім футболістам зробили швидкий 3D-скан тіла. Разом із датчиком усередині м’яча Adidas Trionda (500 Гц) це дозволяє системі VAR ухвалювати рішення щодо офсайдів за лічені секунди та показувати глядачам точні тривимірні анімації. Картинка, яку аналізує арбітр VAR, тепер транслюється наживо на великих екранах стадіонів для повної прозорості. Також глядачі можуть бачити гру від першої особи через камери на тілі суддів завдяки ШІ-стабілізації відео. Через сильну спеку гравці використовують систему Climacool, яка включає спеціальні охолоджувальні жилети з гелем та взуття, які знижують температуру тіла перед виходом на поле.
Всі ці нововведення затьмарює велика кількість реальних проблем, з якими вже зіткнулися й які ще попереду в учасників та організаторів дійства.
Через величезні відстані між 16 містами-господарями команди та вболівальники змушені постійно літати літаками. Екологи вже назвали цей турнір «найшкідливішим для клімату» в історії футболу. Жорстка міграційна політика США створила серйозні перешкоди. Шанувальники футболу та журналісти з деяких країн Африки та Карибського басейну (наприклад, Гаїті) отримали масові відмови у візах. Збірна Ірану через складні політичні відносини з США була змушена проводити тренувальні збори в мексиканському місті Тіхуана.
Простим уболівальникам також доводиться страждати. Вартість квитків значно зросла через нову систему динамічного ціноутворення ФІФА. Окрім цього, ціни на проїзд громадським транспортом до стадіонів та паркінг (від 75 до 300 доларів) для багатьох стали непосильними.
Більшість із 104 матчів проходять за температури вище 28°C. Це змусило ФІФА ввести екстрене правило тривалих пауз для водопою, а також скасувати початкову заборону на пронесення пластикових пляшок із водою на трибуни.
Та й безпекою не все гаразд. Перед грою між збірними Мексики та Південної Африки, яку господарі виграли з рахунком 2:0 і в якій бразильський арбітр Сампайо показав відразу три червоних картки (дві – африканцям), поблизу арени посилили заходи безпеки. За інформацією місцевих служб, група приблизно зі 200 людей у масках вступила у конфлікт із поліцією, після чого ситуацію вдалося взяти під контроль.
У США додаткове занепокоєння викликає високий рівень збройного насильства у містах. Ну а про ситуацію в канадському Торонто напередодні першого матчу між канадцями та збірною Боснії та Герцоговини нам в ексклюзивному інтерв`ю розповів український фотожурналіст Анатолій Черкасов, який вже тривалий час живе та працює в Канаді.
– Чи є відчуття початку свята?
– Особисто у мене відчуття доволі приємні. Я з радістю чекав цього дня з того моменту, коли пройшло жеребкування у червні 2022 року. Адже не кожні чотири роки чемпіонат світу проходить у твоєму місті! Правду кажучи, мені так пощастило з великими футбольними івентами вже вдруге в житті. Перший раз це сталося 2012 року, коли під час проведення Євро-2012 жив і працював у Донецьку, де тоді проходили матчі збірних України, Франції, Англії та Іспанії. Щоправда, мені тоді більше пощастило з квитками на чемпіонат.
– Чи живуть канадці сокером?
– На це запитання не так просто відповісти. У Торонто в ці дні стадіон (Toronto Stadium) має бути заповнений під зав’язку. Але там будуть не тільки канадці, точніше, там будуть канадці, які вболіватимуть за збірні своїх країн. Як би дивно це не звучало. Справа в тому, що в Канаді існує поняття «канадський салат», аналогічне «американському котлу». У США, якщо ти приїхав і асимілювався, то вже вважаєшся американцем, і всі, хто тебе оточує, таким вважають – і суспільство, і держава. У Канаді ж ти зберігаєш свою національність, культуру та мову своєї рідної країни, і канадська держава це підтримує всіляко, політично і соціально.
І це помітно у футболі також. Наприклад, минулого року під час матчів турніру Canadian Shield на матчі Канади та України українських уболівальників на трибунах було більше, а також прапорів та пісень. Хоча, напевно, половина з них була також і канадцями.
Загалом, у Торонто, де наразі мешкаю та спостерігаю за спортивними подіями, футбол я б поставив на четверте місце після хокею, баскетболу та бейсболу. Однак, враховуючи той факт, що Канада – мультинаціональна країна, то кожна збірна з футболу, граючи в Торонто чи Ванкувері, обов’язково матиме велику кількість своїх уболівальників на трибунах.
–Чи вже багато фанів із інших країн?
– Ще за два дні до початку чемпіонату я не бачив жодного вболівальника, якого б точно визначив як такого, що приїхав вболівати за свою збірну.
Торонто – це величезне місто, де мешкає понад сім мільйонів людей. Воно також є туристичним містом, одне з найбільших у Північній Америці. Тут кілька мільйонів туристів на рік, і відрізнити простого туриста від уболівальника не так легко.
Фанати з інших країн уже давно живуть тут і чекають на можливість вболівати за свою збірну.
У Торонто є райони, де мешкають італійці, греки, португальці, українці, поляки, вихідці з африканських та арабських країн. Ці community будуть влаштовувати свої фан-зони та вболівати за свою збірну, перекривати цілі вулиці та квартали, влаштовувати спільні перегляди та своєрідні вуличні фестивалі. Про італійців та португальців знаю точно, отримував від них запрошення на перегляд ігор. Гадаю, саме в таких місцях можна зробити найцікавіші репортажі з уболівальниками, цікавішими, ніж у фан-зонах.
– Що із сувенірами і скільки вони коштують?
–У мене таке враження, що FIFA – давно вже не спортивна організація, а корпорація із заробітку на футболі. Я не кажу про вартість квитків, а про вартість сувенірів.
У кожному великому торговому центрі Торонто відкрилися офіційні магазини FIFA. Вибір дуже мізерний: футболки збірних, м’ячі, брелоки, кепки і все. Навіть у магазинах SportCheck чи Walmart, або навіть в онлайн-магазині FIFA вибір більший.
За цінами, я б сказав, що вони, як і квитки на самі матчі, поза межами розумного. Я буквально сьогодні зайшов до одного з таких магазинів. Ціни такі: футболки чоловічі з символікою чемпіонату в Торонто – 55 CAD (канадських доларів), дитячі футболки – 50 CAD, кепки – 50 CAD, бейсболки – 30 CAD.
Я заходив в інші магазини, де також продається атрибутика чемпіонату: м’ячі Trionda, перекладається як три хвилі (від іспанської tres ondas – three waves), продаються від 34 до 59 CAD, в них кілька колірних гам і текстур малюнків, тому різна ціна. Вартість оригінального м’яча – 250 CAD.
Шарфи, чашки з символікою – від 30 до 70 CAD, пивні кухлі у вигляді кубка світу – 35 CAD. Іграшки – статуетки маскотів турніру (Maple – лось, представляє Канаду, Zayu – ягуар, представляє Мексику, Clutch – білоголовий орлан, представляє США) від 20 CAD і вище, залежно від розміру.
– Що з тікетами, яка їх ціна, чи є ліва торгівля?
– Ось ціни на матчі в Торонто на офіційному сайті за 2 дні до початку чемпіонату (червень 2026):
Канада – Боснія та Герцеговина – 1150 CAD, найдешевший, і 3490 CAD – найдорожчий. Квитки ще є, але вибір невеликий.
Гана – Панама – 460 CAD – 1886 CAD.
Німеччина – Кот-д’Івуар – 970 – 2910 CAD.
Панама – Хорватія – 750 – 1850 CAD.
Сенегал – Ірак – 1390 – 1640 CAD.
Ціни практично ті самі, що і півроку тому, і для бажаючих відвідати матчі, все ще є можливість купити квитки.
Перепродаж квитків на ігри чемпіонату існує, але лише через офіційний сайт FIFA. Зараз у Канаді діють жорсткі правила – перепродаж лише за номіналом (face value) та завищувати ціну не можна (боротьба зі спекуляцією).
Я бачив плащадки перепродажу квитків, де ціни були і 10 тисяч, і 32 тисячі доларів, але я не ризикував би купувати квитки за такою ціною та на цих майданчиках.
– Що приніс цей ЧС в Канаду?
– Я гадаю, що це однозначно великий економічний ефект! У двох містах (Toronto – 6 матчів, Ванкувер – 7 матчів), протягом 3–4 тижнів буде задіяна вся необхідна інфраструктура – готелі, бари/ресторани, таксі, медіа, акції спонсорів, продажі сувенирів тощо. За даними деяких ЗМІ, загальний дохід може досягти 4 млрд CAD. Це ще й робочі місця (тимчасові) та оновлення інфраструктури – освітлення, дороги, ремонти – це залишиться і після чемпіонату.
Я впевнений, що для Торонто цей захід окупиться сповна, навіть з урахуванням тимчасових труднощів – обмеження руху, недоступність паркувань біля стадіону, перевантаження транспорту.
– Чи спробував ти отримати акредитацію?
– Так, звичайно, я пробував, адже не міг пройти повз таку грандіозну подію, але отримав відмову. Я подавав заявку на акредитацію від місцевої інформаційної агенції (я відкрив у Канаді свою інформаційну фотоагенцію, і її підтвердили в FIFA як таку, що висвітлює події в Канаді), але не вдалося.
Тут немає нічого дивного, і не дуже засмучуюсь. Знав, на який захід подаю заявку і з ким конкурую.
На чемпіонаті світу акредитуються тисячі журналістів та фотографів з усього світу. Моїми прямими конкурентами на кожній грі (залежно від стадіону) можуть бути від 50 до 100 фотографів.
Зазвичай FIFA дає фотопозиції за воротами, вздовж лінії поля (за рекламними щитами), а також у прес-зоні та на трибунах. І тут уже працює чиста математика.
Спочатку йдуть світові агенції – Getty Images – там буде до 5 фотографів (з двох сторін поля та з трибун) і подібні до них, типу AFP, AP і так далі. Потім ідуть локальні зі США, Канади та Мексики, типу Sports Illustrated зі США або Canada Press та Toronto Star з Канади та Торонто. Лише з Торонто буде до десятка великих ЗМІ. Потім резервуються місця, від 5 до 10, для фотографів із країн-учасниць матчу. А потім уже за залишковим принципом.
Разом: світові агенції – 30+ фотографів, локальні агенції – 20+ фотографів, фотографи країн учасників – 10+ фотографів. А також фотографи від футбольних асоціацій країн, які беруть участь у чемпіонах.
Щонайменше 60 фотографів на одну гру на стадіоні.
Враховуючи, що «Toronto Stadium» (BMO Field до чемпіонату) після розширення та реконструкції вміщує близько 45 000 (до реконструкції було 21 000), його швидше можна порівняти зі стадіоном «Металіст» у Харкові (але без бігових доріжок), або з «Чорноморцем», то 60 фотографам було б тісно, навіть в Україні.
Тому планую висвітлювати події навколоматчевого характеру – фан-зони, уболівальників та інші заходи.
– Чи є в планах відвідати поєдинки на стадіоні?
– Не виключаю можливості піти на будь-який матч чемпіонату, якщо тільки ціна на квитки буде більш доступною.
– За кого вболіватимеш? Хто, на твою думку, головні претенденти й хто може здивувати?
– У мене немає конкретних збірних, за яких я вболівав би на цьому чемпіонаті світу. Цікаво буде спостерігати за всіма. Претендентами на трофей, гадаю, можуть залишатися збірні Аргентини та Бразилії.
– Чи є віра у канадську збірну?
– Так, звичайно! І вболіватиму за них у всіх іграх (Свою перщу гру канадійці зіграли внічию – Прим. Ред.). Та я також розумію, що рівень канадської збірної наразі не дозволяє розраховувати на щось видатне. Тому, гадаю, для канадських футболістів буде успіхом вихід до плей-офф з групи.
Люди не змінюються