Дилетанти широкого профілю

 «Це гірше, ніж злочин, це помилка». Напевно, ви не раз чули цю легендарну фразу і, можливо, навіть замислювалися над її, на перший погляд, нелогічністю. Дійсно, як можна порівнювати злочин і помилку? Але історія не раз доводила, що катастрофічні наслідки помилки, яка спричинила людські жертви, часто переважають безкровні злочини. Та, на жаль, історія нічому не вчить дилетантів.

24 липня росія завдала удару трьома балістичними ракетами «Іскандер» по приватному полігону в селі Капітанівці Київської області. У цей момент там проходила виставка озброєнь Defense Demo Day & Defense Expo «Критично захищено»: представники ОПК демонстрували «комплексні рішення для захисту критичної інфраструктури від сучасних повітряних загроз». Насліди демонстрації: 11 загиблих, понад 100 поранених, 27 пошкоджених приватних будинків, 44 розбиті автомобілі.

Місце, яке обрали організатори для виставки, – заміський комплекс зі стрільбищем, який колись належав ДТСААФ і опинився, як решта майна цієї заможної структури, в добрих руках унаслідок прихватизації.

Укриття розташовується за 100 м від скупчення людей; загалом на захід прибуло, за різними оцінками, від 300 до 600 осіб. Сторонніх там не було (крім водіїв, охоронців та обслуговуючого персоналу), переважно військові та представники ОПК – розробники й виробники. Постраждалі опинилися в пастці – затор на єдиній нормальній дорозі намертво заблокував проїзд «швидких» та пожежних машин.

На жаль, історія повторюється: Капітанівка – не перший такий удар.

На Яворівському полігоні в березні 2022 року загинуло понад 60 осіб, понад 160 зазнали поранень. У навчальному центрі «Десна» загинули 87 осіб. У серпні 2023 року російська ракета влучила в театр у центрі Чернігова, де проходила виставка виробників дронів: 7 загиблих, понад 150 поранених. У листопаді 2023 року командування зібрало бійців 128-ї бригади на шикування для нагородження неподалік від фронту – 19 загиблих. У Полтаві удар по корпусах військового інституту забрав життя 59 людей, понад 340 зазнало поранень. 1 червня 2025 року удар по полігону «Новомосковський» у Дніпропетровській області призвів до загибелі 12 військових і поранення понад 60.

Рівно рік тому така сама трагедія сталася неподалік від Кропиницького, у Кам’янецькій громаді. Це також – навчальний полігон, постраждали десятки людей, військових і цивільних. Широкого розголосу ця історія з певних причин не набула.

У всіх перелічених випадках причини трагедій однакові: шпигунська активність противника, недбалість посадових осіб та некомпетентний підхід організаторів. Висловлю власну думку: виставка в Капітанівці, неподалік від сумнозвісної Бучі, була приречена. Врятувати людей у цій конкретній ситуації могла лише заборона на проведення з’їзду зброярів. Спробую обґрунтувати.

Організатор заходу – Асоціація виробників безпілотних систем та супутніх технологій «Армада». Юридична адреса: Київ, вулиця Банкова, 12. Очолює її Василь Гончарук. Далі – інформація з пошукової системи Google.

Василь Віталійович Гончарук, 1979 року народження. 2004 року отримав диплом КПІ за спеціальністю «Менеджмент організацій». 2014-го створює й очолює громадську організацію «Наша Оболонь». 2015-го стає президентом ГО «Футбольна асоціація жінок м. Києва». Далі – дитячо-юнацька футбольна академія «Атекс», «Молодіжний центр комунікацій», дитячий спортивно-танцювальний клуб «Реверс», благодійні фонди «Очі війни» та «Розвиток дівочого футболу». Гончарук – заступник голови Асоціації футболу Києва, куратор комітету з жіночого футболу та футболу інвалідів.

З 2017 року Гончарук – у складі Громадської ради при Міністерстві юстиції, керує громадською радою при Оболонській райдержадміністрації, а згодом створює й очолює «Київську громадську платформу неурядових організацій» – структуру, яка співпрацює з Офісом Ради Європи. 2018-го здобуває другу вищу освіту, стає магістром державного управління в Національній академії державного управління при президентові України.

Гончарук не має фізико-математичної чи технічної освіти, на виробництві жодного дня не працював, не конструктор, не технолог, не ІТ-фахівець; наскільки відомо, він не співробітник СБУ чи ГУР, відомостей про допуск до державної таємниці немає, але, нагадаю, очолює Асоціацію виробників безпілотних систем та супутніх технологій.

Класичний український активіст, громадський діяч і дилетант, якого зайняті по вуха роботою виробники та розробники зброї поставили керувати асоціацією, створеною з якихось причин. І який через свою некомпетентність підставив під удар еліту наших зброярів. Добре, що не всю, а лише частину: радник президента Флеш повідомив у мережі, що не поїхав на виставку, оскільки «розумів ризики». Ай, молодець! Чому ж ти не допоміг уникнути ризику колегам?

Якщо вірити «Армаді», точного місця та часу проведення виставки у відкритому доступі не було, але сам анонс події був загальнодоступним протягом місяця. Щоб з’ясувати координати та час, не потрібно бути Джеймсом Бондом чи суперхакером – можна просто простежити за потенційними учасниками розпіаренної події.

Усі правоохоронні структури одразу після ракетного удару відмежувалися від «Армади» та Гончарука – офіційного дозволу чи узгодження на проведення виставки не давали. Але ж на виставці їхні представники були! Сама лише присутність військових автоматично перетворювала цю подію з виїзду за місто на службове відрядження.

Далі знаєте: організатора військової виставки під Києвом Василя Гончарука взяли під варту без права звільнення під заставу. Він заявив у суді, що повністю усвідомлює свою відповідальність. Стверджує, що передавав правоохоронцям інформацію про захід. І ось тут йому можна вірити – він же дилетант широкого профілю, але не ідіот! А чому поліція та СБУ не зупинили цю ризиковану ініціативу – запитання до слідчих.

Час підльоту «Іскандера» до Києва – близько двох хвилини (смертельний ризик), до Ужгорода – від шести до семи хвилин (тут ще можна встигнути відвести людей у укриття). Елементарно, Ватсоне! Саме тому допоки закінчився Конгрес місцевих та регіональних органів влади при президентові України в Кропивницькому, де було присутнє абсолютно все керівництво країни, дехто з місцевих встиг посивіти. Час підльоту до Кропивницького для ракет типу «Циркон» або «Іскандер-М» при запуску з Криму – приблизно три (!) хвилини.

Чи не кожного тижня в країні відбуваються масові заходи, на які з’їжджаються сотні людей, тисячі держслужбовців організовують, готують документи, охороняють та обслуговують ці тусовки. «Масовки» проводять Офіс президента, Кабмін, міністерства та відомства, громадські організації – іноді всі разом, а іноді кожен окремо. Зазвичай ефективність таких конгресів і конференцій надзвичайна низька, виступи лідерів і спікерів носить мотиваційний та популістський характер. Всі вагомі рішення приймаються ще до початку заходу – тут їх тільки урочисто проголошують.

На це витрачаються мільйони гривень і тонни бензину. Сторона, яка приймає, має оплатити всі ці «бенкети» з невідомо яких джерел. Ніхто ніколи не зможе підрахувати, скільки на ці гроші можна купити дронів і пікапів. І щоразу подібний захід може стати «законною ціллю» для російської балістики.

Ми з вами живемо у дилетант-тайм – на жаль, ця епідемія непрофесіоналізму йде із самого верху й кінця їй не видно.