Актори Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького взяли участь у міжнародних мистецьких заходах, що відбулись під час Festival d’Avignon – одного з найстаріших та найбільших театральних форумів світу. П’ятнадцять кропивничан протягом тижня вражали своїм мистецтвом і вражалися Францією.
Розповідаючи про гастролі, художній керівник театру Антон Меженін зазначив, що, попри доволі прості умови для показів, поїздка стала надзвичайно важливою для колективу. «Ми не лише представили Україну на найбільшому театральному фестивалі Європи, а й отримали можливість познайомитися з керівниками провідних французьких театрів. Це відкриває перспективи майбутньої співпраці та нових гастролей українського театру», – наголосив він.
Про знаменитий Авіньйонський фестиваль та участь у ньому наших земляків «УЦ» розповіла заступниця директора театру Олена Горбунова.
– Це було традиційне, цьогоріч ювілейне, 80-те, дійство, в якому взяли участь 1200 театрів, які представили майже 2000 вистав. Серед них були і ми. Я вже розповідала, що нас запросив фотограф Лоран Конгані, який був у нашому театрі, і він справив на нього яскраве враження. В рамках фестивалю був організований окремий український простір, де була виставка робіт Лорана. Ми цю локацію називали українським домом.
Майже весь час ми проводили в туристичному Авіньйоні, де розташований Папський палац. І там знаходиться оперний театр – Опера Гранд Авіньйон, з директором якого зустрічався Антон Сергійович (Меженін, директор театру Кропивницького. – Ред.). Серед іншого, обговорювали можливість виступити в оперному театрі з нашою виставою «Ніч перед Різдвом».
На жаль, ми не потрапили на вистави інших театрів. Взагалі на цей фестиваль реєструються заздалегідь, за два-три роки. Ми потрапили туди якимсь дивом і завдяки Лорану. Наша вистава була поза програмою, і ми ходили вулицями міста, роздавали афіші, співали українські пісні.
Побували в місті Ла-Гард. Воно вражає, тому що повністю кам’яне. Сцена розташована у скалі, і наша Леся Бушмакіна там заспівала. В той період у Франції була жахлива спека, але нам це не завадило насолоджуватися побаченим.
Багато часу нам приділяла Алія Байтенова, художниця-постановниця. Вона говорить українською і французькою, дуже допомагала. І в організації заходів її допомога вагома.
Наш колектив представив виставу за п’єсою французького драматурга Жана-П’єра Мартінеса «Виставу не скасовано». Це була світова прем’єра, на ній був присутній драматург і його дружина. Зізнаюся, що ми спочатку не дуже розуміли цю п’єсу. Але коли приїхали до Франції, познайомилися з автором, подивилися, як живуть французи, нам все стало зрозуміло. Сприйняття вистави і наше ставлення до п’єси змінилися.
Жан-П’єр Мартінес написав п’єсу «Виставу не скасовано» у цьому році. Вона свіжа, її до нас ніхто не ставив і до фестивалю ніхто не бачив. Драматург особисто запропонував нашому директору свою п’єсу для нашої участі у Авіньйонському фестивалі. Він її нам подарував. Зазвичай ми сплачуємо авторський гонорар, а це був подарунок на знак його внеску в українську культуру. Актори хвилювалися, грати для них було відповідально, плюс спека. Але впоралися, і драматургу все сподобалося.
Ми для всієї нашої команди замовили футболки із зображенням театру і написом «Кропивницький». В них актори грали виставу. І такі футболки ми везли на подарунки. А ще ми дарували брелоки з QR-кодом. Скануєш – потрапляєш на інтернет-сторінку нашого театру.
Ми працювали українською мовою, а на задній стіні йшли титри. Глядачі тепло сприйняли виставу. Глядачів було багато, але вони під час фестивалю всюди. Вистави йдуть на різних локаціях з ранку до вечора з перервою на сієсту. Здавалося, що відкриєш двері будь-якого будинку – там буде йти вистава. І навіть серед вулиць виступали актори. Якщо в залі або на вулиці немає вільних місць, люди сідали просто на підлогу.
Це була наша перша, так би мовити, пробна поїздка, яка виявилася результативною. Є плани і перспективи. Французи зацікавлені в тому, щоб ми привезли до них велику виставу. Вони взагалі вражені тим, що українці в стані війни продовжують займатися мистецтвом. Коли заходили в український дім, бачили нас, наші фотографії, проявляли непідробне здивування і захват. Ми їм співали українською, вони раділи разом з нами.
Ми привезли з Франції безліч ідей. Ми з Антоном Сергійовичем ходили фестивальними вулицями Франції і піддивлялися. Багато чого можна організувати у нас. Нам нічого не заважає, крім війни.
Довідка «УЦ»:
Авіньйонський фестиваль – один з найстаріших і знаменитих театральних форумів світу. Був заснований видатним французьким актором і режисером, засновником Марсельського Національного народного театру Жаном Віларом. Фестиваль проходить щороку в липні в середньовічному прованському Авіньйоні, де вистави відбуваються просто неба на міських площах, а головним залом для глядачів форуму традиційно служить дворик Папського палацу.
Фестиваль у Авіньйоні з національного став інтернаціональним. З 1969 року Авіньйонський фестиваль має дві програми: «ON» («внутрішню», яка обирається дирекцією фестивалю) і «OFF» («зовнішню», організовану за ініціативою театральних колективів, поза офіційною програмою фестивалю).
OFF – програма, що відповідає потребам у творчому вираженні численних французьких і закордонних театральних колективів, абсолютно незалежна у своїй організації від Авіньйонського фестивалю. Вона не передбачає художнього відбору і керівництва, на відміну від основної, де асоційований художній керівник фестивалю встановлює театральну карту світу і на основі свого досвіду, своїх ідей визначає в цілому програму фестивалю. Багато вистав, представлених на фестивалі, є прем’єрами.
Фестиваль не має ні премій, ні рейтингів, ні спонсорів. Авіньйонський фестиваль включає не тільки спектаклі: проводяться лекції, семінари, майстер-класи.
Хто зняв чари з Лори Лумер?