На вході чергують дві гарні дівчини у формі. – Ви звідки? – З Кривого Рогу. – Який курс? – Третій. – Абітурієнти йдуть? – Авжеж. І багато місцевих… Так розпочався наш візит до вишу-переселенця. Тепер Кропивницький має Донецький державний університет внутрішніх справ. І ми напросилися на зустріч з ректором.
Навчальний заклад розмістився на «своїй» площі: медуніверситет тимчасово перебував у приміщенні, яке належить МВС. Це та красива споруда з колонами біля Ангела. Вже все підлаштовано під майбутній освітній процес курсантів та студентів. Нас радо зустрів керівник. Статний, привітний, комунікабельний, при цьому стриманий, обережний у висловлюваннях (час такий), молодий, але досвідчений доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, полковник поліції Сергій Вітвіцький.
– Сергію Сергійовичу, розкажіть, як ви вибиралися з Маріуполя?
– Наш заклад спочатку був розташований у Донецьку. В14-му році він був передислокований до Маріуполя, пізніше – до Кривого Рогу. А в 2017 році в Маріуполі створили один факультет нашого університету. І два роки тому за рішенням міністерства ми всі знову повернулися до Маріуполя. Розвивалися, розросталися, мали вже 4 факультети та академію поліції.
Після вторгнення російських військ до нашої країни 24 лютого ми, як і вся поліція, усі збройні сили,були підняті по тривозі. Як усі, аналізували ситуацію. Ніхто в місті ще не розумів, що почалася повномасштабна війна. Люди стояли на зупинках під вибухами. Була надія, що нічого страшного не буде. Але під вечір побачили, що в місто заїжджають ворожі танки, почалися бої. За погодженням міністерства було прийняте рішення передислокуватися у Кривий Ріг.
З урахуванням того, що ми шостий раз переїжджаємо й четвертий передислоковуємося, усе це було не просто, але не так, як для інших навчальних закладів. Ми чітко розуміли, що буде важко, але треба триматися разом, рухатися.
Я вдячний своєму колективу, який мені повірив, який повірив у свою державу й зробив вибір на користь України. Курсанти молодці: сіли в автобуси поруч з викладачами, і колона рушила.
– Про яку кількість людей іде мова?
– Ми вивезли близько сотні людей постійного складу і 250 курсантів. Студенти з батьками виїжджали самостійно. У Кривому Розі два тижні мешкали на території нашого учбового закладу. Ліжка були скрізь: і в спортивному залі, і в коридорах, і в навчальних аудиторіях. Університет перетворився на великий родинний гуртожиток. Завдяки підтримці криворізької громади проблем з харчами не було.
– Навчальний процес після переїзду відновили?
– Так, одними з перших серед вишів ми відновили очне навчання. Викладачів та курсантів треба було зайняти справою, і ми продовжили навчати та навчатися. У бомбосховищі облаштували аудиторії, і навчальний процес не переривався навіть під звуки сирени.
– А як ви опинилися в нашому місті?
– Треба розвиватися, і ми почали підшукувати повноцінну базу для університету. У Кривому Розі повноцінно можуть працювати два факультети, а приїхали чотирма плюс академія. Місця не вистачало, питання стояло гостро. Ми розглянули декілька локацій в різних областях і зупинилися на Кропивницькому.
Ставлення обласної та міської влади до нас дуже тепле. Ми побачили, що місто в нас зацікавлене, і почали розгортати свою діяльність. Переоформили установчі документи, перевезли близько 300 курсантів і розпочали прийом майбутніх першокурсників.
– Розкажіть про факультети.
– Сюди ми перевезли факультет досудового розслідування, превентивної діяльності, кримінальної поліції, а також права, управління та економічної безпеки. Плюс академію поліції – центр первинної професійної підготовки.
Нам багато хто допомагає. Велика подяка міжнародним партнерам, які відгукнулися, підтримали. Ми устаткували комп’ютерні класи, їдальню, придбали ліжка, постільну білизну – все, що нам було потрібно.
– Як вам у нас?
– У Кропивницькому почуваємося комфортно, бачимо свої перспективи, рухаємося вперед. Готові збільшувати свої потужності. Звісно, чекаємо, коли наша мала батьківщина буде звільнена й ми зможемо повернутися. Але наш університет продовжить своє існування на Кіровоградщині. В якому вигляді – не готовий сьогодні сказати. Але бачимо себе в центрі України. Заяви на вступ вже подали молоді люди з 22-х регіонів. Така географія обнадіює.
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...