Харчові перспективи

З брифінгу директора Департаменту агропромислового розвитку ОДА Валерії Фурманової стало зрозуміло, що дефіцит продуктів харчування нам не загрожує.

Перш за все це стосується овочевої групи, яку в цьому році часто прив’язують до канадського проєкту «Сади Перемоги». Нагадаємо, що навесні уряд активно популяризував ідею вирощування овочів на вільних ділянках в населених пунктах, що мало б компенсувати відсутність поставок овочів із захоплених ворогом південних областей. Але пізніше з’ясувалося, що під цей проєкт з відповідними асигнуваннями підпадають лише кілька областей України, і Кіровоградщини в ньому немає. Таким чином ми ніби підтримали ініціативу за власний рахунок, але, за словами пані Валерії, досвід деяких громад настільки вдалий, що площі для вирощування неофіційної городини в наступному році лише збільшаться.

Ми вже писали про населені пункти, де вартість вирощених на вільних землях овочів вимірюється в тисячах гривень і десятках позабюджетних центнерів, які консервують, складають в овочесховища як для забезпечення місцевих лікарень, так і для відправки на фронт. Усе це висаджувалося, вирощувалося й збиралося без копійки коштів з місцевих бюджетів, у вільний від роботи чиновників і службовців час, звідки й бажання багатьох керівників громад нарощувати обсяги та розширювати номенклатуру посадок.

Інше питання – зацікавленість сільського бізнесу вирощуванням саме овочів, адже інсайдерська інформація свідчить, що фермери чи одноосібники, які зібрали врожай овочів чи кавунів, восени отримали непоганий прибуток через високу ціну, а отже, є надія на розширення площ під овочеві. На запитання кореспондента «УЦ» про такі перспективи Валерія Фурманова відповіла так: «Дуже правильне запитання, бо це бізнес і кон’юнктура ринку, яка в цьому році показала гарний результат. Прикро, але ми ж знаємо, що Херсонська, Миколаївська та Запорізька області вже не є постачальниками овочів для нашої області, як було раніше. Відчуваємо це по культурах, які завозилися звідти, – цибуля та баклажани. Відповідно, ціна диктує свої умови. Господарства залюбки б переорієнтувалися, але овочі – це питання не одного року. Для того, щоб вирощувати овочі, потрібно мати досвід, техніку та ринки збуту. Це в мирний час було непросто, а у воєнний – і поготів. Але в державі розглядається проєкт реформи меліорації, і ми розуміємо, що це може бути гарним поштовхом для розвитку овочівництва в нашій області, бо для нього потрібне зрошування, як це мало місце в південних областях».

Отже, «нагорі» хтось таки переймається відродженням поливного землеробства, але, поки його немає, саме час збільшити вал за рахунок приватного сектора та сівби на вільних площах. Наші люди й до цього не пасли задніх, працюючи на своїх присадибних ділянках, але відчувається, що невелика підтримка з боку держави чи органів місцевого самоврядування таки потрібна, хоча б адміністративна, у вигляді «плану до двору».

Що стосується зерна для виробництва хлібобулочного ряду, то його в нас достатньо, тим більше, що в українських фермерів існують відомі проблеми з його експортом. Вони ж обумовили й зміну акцентів виробників сільгосппродукції в бік сівби олійних та технічних культур. Щоправда, надлишок борошна ніяк не впливає на вартість хліба, бо в процесі виробництва якраз не хліб «всьому голова», а енергоносії, оренда, засоби захисту та підживлення, заробітна плата та логістика.