Хто відповість за базар?

Моє діло сказати, а ваше – розбиратися.

Незважаючи на жаргонний заголовок, йтиметься про серйозне – про відповідальність за кожне слово, сказане публічною людиною. У наш інформаційний вік резонансна заява або просто скандальний коментар стають часом важливішими за саму подію, викликають бурю емоцій у підготовленої до чергового вкидання «інфоїжі» аудиторії.

У топі найгучніших «вихлопів» тижня – обіцянка екс-президента РФ Дмитра Медведєва застосувати ядерну зброю в разі поразки росії у війні з Україною; псевдоісторичний екскурс міністра Сергія Лаврова – він порівнює війну, яку веде його країна, з Голокостом; на третьому місці – цитати з книги принца Гаррі, де він докладно розповідає, як відморозив геніталії на полюсі.

Що об’єднує в цьому випадку таких різних людей – алкоголіка, маразматика та хлопчика з порядної родини? А те, що їхні цитати викликали в нашій країні бурхливу реакцію, абсолютно неадекватну їхній значущості. Ну, скажіть, яке нам діло до заяв найлютіших ворогів України? Таке саме, як і до геніталій спадкоємця британського престолу.

Нам із лишком вистачає власних «ляпів», обмовок, відвертих дурниць та безвідповідальних заяв на будь-якому рівні – від президента до всіляких штатних та позаштатних радників.

Буря емоцій, яку спричинила в суспільстві заява одного з найяскравіших медійних персонажів – Олексія Арестовича, – досі не вщухла. Його непродумані й нічим не підтверджені слова про те, що в будинок у Дніпрі влучила збита нашим ППО ракета, боляче вдарили насамперед по постраждалих людях. Добили, можна сказати. А ще – просто ідеально зіграли на руку російським «пропаґебельсам», які з 2014 року звинувачують ЗСУ у всіх «прильотах по своїх». Слова Арестовича вихором промайнули усіма світовими ЗМІ, що, зрозуміло, не додало ні авторитету, ні співчуття Україні.

Чи сам Арестович вирішив звільнитися, чи старші товариші порадили – немає значення. Не судили, не розстріляли – часи не сталінські й не путінські. Послали до Фейгіна. Там він і продовжить кар’єру найбалакучішої голови воєнного часу.

Чесно кажучи, я давно здогадувався, що неконтрольований словесний понос – це вірусне явище, як ГРВІ. І ось тому доказ – «справу Арестовича» продовжив його брат по зброї, радник Михайло Подоляк. Навіщо йому знадобилося саме зараз повертатись до подій річної давності, коли прямо на вулиці Києва силовики застрелили банкіра й розвідника Кірєєва? Мотивування Подоляка виглядає таким же ідіотським, як і «пепеошна» версія Арестовича, – не було координації між СБУ та ГУР. І це привід стріляти людині в потилицю в центрі міста?

В інтерв’ю Подоляка немає головного – хто віддав наказ ліквідувати фінансиста Кірєєва і хто відповів за вбивство людини, яка по суті зробила те саме, що й Ріхард Зорге, котрий передав точну інформацію про початок війни? А якщо немає головного, то краще замовкнути й не ставати каламутним джерелом пустопорожніх домислів на превелику радість ворогам.

Усі таємниці нинішньої війни, як і минулої, обов’язково буде розкрито, але зараз важливо, щоб вони не перетворювалися на напівправду, котра, як відомо, гірша за явну брехню.

Ну й оскільки Бог любить трійцю, то в нашу історію про відповідальність «за базар» додамо третього – радника керівника водоводу «Дніпро-Кіровоград» Сергія Кареліна.

Нещодавня аварія на водоводі викликала хвилю обурення у місцевих соціальних мережах. Керівниц­тву водоводу пригадали все – і численні пориви, і кредит ЄБРР, і надвисокі тарифи, і якість води. І тут у «людини-водоканалу», як себе позиціонує Карелін, не витримали нерви й виплеснулися на його сторінці у фейсбуці криком душі: «Люди, ви – суки!»

Особисто мені цей крик нагадав легендарну фразу вразливої дівчини з радянського кінематографа: «Панове, ви – звірі!», але з почуттям гумору, коли немає води, складається далеко не у всіх. Тому керівництву водоводу й самому раднику довелося вибачатися.

А далі все, як і в перших двох випадках, – історія пішла в минуле, але осад залишився.