Віч-на-віч

15:35
652
views

Або ти називаєш лайно лайном, не зважаючи на посади та звання. І народ тобі кричить: «Ура!» Або ти кричиш: «Ура!» І народ тебе називає лайном, не зважаючи на посади та звання.

М. М. Жванецький.

 

Ось уже й мудрий Жванецький йде в історію, стає в один ряд із давніми Омаром Хаямом та Лао-цзи. У наші дні лайном обзивають все і всіх, не зважаючи не лише на посади та звання, а й на вік та стать. А звичне «Ура!» заглушили дружним «Ганьба!» з будь-якого приводу.

Сподіваюся, це все ж таки не загальна деградація, а побічні ефекти суспільного розвитку. Хоча соціальні мережі наполегливо переконують у протилежному.

Останнім часом все частіше згадую Україну мого дитинства, маленьке містечко, де мешкали українці, росіяни, євреї та поляки. І де не заведено було брудно ображати одне одного навіть у п’яних та дворових скандалах. Ні, я не ідеалізую той час і тих людей. Але в містечку було лише кілька, скажімо так, емоційно нестриманих персонажів, яких усі цуралися. Наші бабусі називали їх чорноротими. На мою думку, прекрасне визначення.

Сьогодні чорноротих – повний інтернет. Якби я міг дотягнутися до Марка Цукерберга, гадаю, умовив би його внести певні зміни до оформлення текстів та коментарів у Фейсбуці. Усе, що написане «мовою ненависті», автоматично має виділятися спеціальним «брудним» шрифтом. Програмно це зробити нескладно – за ключовими словами та фразами. Нормальні люди такі тексти пропускали б, не читаючи, та й самим чорноротим авторам дуже скоро набридло б бути нечитаними.

Навіщо такий великий вступ, довга мораль, поставлена попереду байки? А до того, що зараз ми всі ходимо інформаційним полем, суцільно засіяним мінами коров’ячих коржів. Між якими вже не видно, що тут посаджене і що виросло.

Сьогодні Україна вийшла, користуючись військовою термінологією, на такий рубіж війни, політики, економіки та й усього нашого життя, що чесний, відвертий діалог із владою просто необхідний. Навіть не діалог – ми згодні слухати й не перебивати. Принаймні постараємося не відволікатися на чорноротих – куди ж без них?

Причому розмовляти хочемо тільки з першою особою. Як пишуть у стандартних договорах: Володимир Зеленський, президент України, з одного боку і народ України – з іншого. Жодних посередників, спікерів та радників. Без ансамблю, сам…

Не треба нашвидкуруч записуватися в тамбурі поїзда, тільки в студії та в прямому ефірі. І без цього «мілітарі стайл», досить копіювати Сталіна та Фіделя Кастро! Нетаньяху, між іншим, дослужився в десантниках до капітана і нічого – у піджаку ходить.

Про що говорити? Про все – головне, чесно!

Чи є конфлікт із Залужним чи ні? Чи думаєте його замінити? Чому? На кого? А куди Залужного? Якщо прем’єр-міністром – це одна річ, у резерв – зовсім інша.

Зрештою, прокоментуйте, що несе і з чиєї подачі Мар’яна Безугла. А колишній друг Арестович? А крутий політик Арахамія?

Чи змінюється стратегія ведення воєнних дій ЗСУ з «взяття Криму» на оборонну та позиційну? Якщо це військова таємниця, обіцяю: ми її путіну не видамо. Але якщо це знає нардеп Коля Котлета, то чому нам не можна?

Що буде із мобілізацією? Кого будете призивати? І, головне, як? Чи ви, як і раніше, розраховуватимете на «штурмовиків» у віці 54 – 58?

Чому в країні два Кабміни? Що за розкіш під час війни?

І чому в нас так дико крадуть? Чому тільки затримують і відразу випускають під заставу? Причому десятки та сотні мільйонів застави вносять, ніби це кишенькові гроші. І головне – нікого ж не садять! А ще, зауважте, ці мародери на підрядах та хабарники на бюджетних потоках – вони ж не з команди Януковича і навіть не від Порошенка – суцільно молодь зелена, діти незалежної України. Цього Щиголя до Держспецзв’язку ви з чиєї подачі призначали? І як такому «птаху» довірили 40 млрд податків?

Можна продовжувати, але чи потрібно? Ви ж не в бункері мешкаєте, як деякі.

Загалом, давайте, Володимире Олександровичу, ви по один бік телевізора, ми – по інший. Віч-на-віч. І по-чесному, бо Новий рік скоро, можемо ж і телевізор опівночі не увімкнути…