Боксерські розчарування, скандали, успіхи

11:52
869
views
ФОТО СУСПІЛЬНЕ КРОПИВНИЦЬКИЙ.

Сьогодні ми продовжимо тему можливої участі представників Кіровоградщини в Олімпійських іграх 2024 року в Парижі, яку розпочали у двох попередніх номерах «УЦ». Цього разу мова піде про один із найстаріших та найпопулярніших видів спорту – бокс.

На жаль, в останні роки аматорський бокс в світі став заручником одіозних керівників міжнародної федерації (ІВА), яка загрузла в корупційних та суддівських скандалах. Дійшло до того, що відбір на Олімпіаду-2024 знову, як і до Токіо, проводить МОК, а не міжнародна федерація. А далі мова вже йде про виключення боксу з програми Олімпіади-2028. Усі ці питання ми обговорили зі старшим тренером збірної Кіровоградщини з боксу Віктором Саласенком, один із учнів якого реально претендує на участь в олімпійських змаганнях у Парижі.

Але розпочати довелося не з олімпійських шансів Бозорбоя Матякубова, про успіхи якого на молодіжному рівні, де він став чемпіоном Європи та срібним призером чемпіонату світу, ми неодноразово розповідали раніше. Коли ж цей матеріал вже був майже готовий, стало відомо про рішення Міжнародного олімпійського комітету – допустити у нейтральному статусі до Олімпіади в Парижі рашистських та білоруських спортсменів. Тож, на початку я попросив Віктора Борисовича прокоментувати цей скандальний, але прогнозований, крок команди президента МОК Томаса Баха.

– У принципі, це було очікувано. Ще коли МОК переніс відповідальність по допуску до олімпійського відбору на міжнародні федерації, виникли перші підозри, що так звані нейтральні атлети до Парижу поїдуть. Потім, коли деякі міжнародні федерації, на багатьох з яких є суттєвий вплив наших ворогів, часто-густо ігноруючи жорсткі вимоги допуску й підходячи до цього процесу формально, стали дозволяти представникам країн-агресорів виступати у кваліфікаційних змаганнях, був зроблений другий крок. При цьому Томас Бах говорив про дотримання прав людини, ігноруючи всі ті злочини, які творяться на нашій землі, ігноруючи загибель понад трьохсот українських спортсменів і фахівців, ігноруючи підтримку можливими майбутніми «олімпійцями» агресивної війни в Україні. І ось зроблено остаточний крок, який фактично дозволив росіянам та білорусам брати участь в Олімпіаді в нейтральному статусі.

Безумовно, нашу боротьбу проти такого рішення потрібно продовжувати всіма можливими засобами. Потрібно вести перемовини з олімпійцями країн, які нас підтримують, здійснювати тиск на федерації, до кінця боротися за безумовне відсторонення «нейтралів» від олімпійських змагань. Так, як це зробила Світова легка атлетика попри усілякий тиск. Але, якщо вже не вийде їх відсторонити, тоді необхідно, щоб вони чітко дотримувалися умов допуску до Олімпіади. А саме: не підтримувати війну в Україні й не належати до збройних сил та інших військових формувань. Якщо це буде витримано, то вони, за деякими виключеннями, самі відмовляться, адже не підтримка війни у них – це злочин. На Олімпіаду якщо й приїдуть, то лише ті спортсмени, які не пов’язують своє подальше майбутнє зі своїми жахливими країнами. Але для цього потрібно, щоб контроль був жорстким і беззаперечним. Причому не з боку федерацій, які допускають зараз до відбору всіх, особливо не заморочуючись, а з боку МОК. Те ж саме повинно стосуватися й представників засобів масової інформації.

Що стосується бойкоту, то це не призведе до позитивного ефекту. Наша неучасть нікого особливо не хвилює. Потрібно брати участь у змаганнях, заявляти всіма можливими засобами про свою позицію й доводити нашу правоту. І тут є чудовий приклад Ольги Харлан, яка своїм сміливим учинком стосовно до росіянки фактично змусила змінити правила у фехтуванні.

– Вікторе Борисовичу, тепер давайте повернемося до наших боксерських реалій. Усіх шанувальників спорту Кіровоградщини, у першу чергу, цікавлять олімпійські перспективи Бозорбоя Матякубова.

– Тут, на жаль, особливо вас не порадую. Бозорбой дійсно був одним із претендентів на здобуття олімпійської ліцензії після успішного виступу на молодіжних чемпіонатах Європи та світу. Але війна внесла свої корективи в нашу підготовку. За відсутності необхідного фінансування нам не вдалося взяти участь у трьох із чотирьох навчально-тренувальних зборах дорослої збірної України. Через це не було й змагальної практики на міжнародному рівні. Адже розподіл на турніри відбувається саме за підсумками зборів. Ми ж тренувалися, хоча й у гарних умовах, у рідній ОСДЮШОР-2, але цього було явно недостатньо. Як наслідок – на нещодавньому чемпіонаті України у Львові Бозорбой поступився в фіналі у своїй ваговій категорії до 67 кг Ельвіну Алієву з Київської області. На черговий збір до Тисовця Матякубов, як й інші наші медалісти національної першості, потрапив. Але він не є першим номером у своїй вазі й тому в олімпійських ліцензійних турнірах навряд чи візьме участь.

– Чому не вдалося віднайти кошти на олімпійську мрію?

– Тут можу виділити декілька факторів. По-перше, президент обласної федерації боксу Вадим Волканов боронить нашу державу в лавах Збройних сил України. І, звісно, Вадим Анатолійович не мав можливості допомагати та підтримувати нас, як це було раніше. А в СДЮШОР-2 та обласному спортивному управлінні не один Матякубов, і спортивний бюджет не безмежний. Місцевим меценатам та спонсорам зараз особливо не до спорту. Збори та міжнародні змагання – це доволі відчутні витрати. Нам лише для олімпійської підготовки Бозорбоя потрібно було 300-500 тисяч гривень. А до дорослої збірної України – для того, щоб отримати державне фінансування, як той же легкоатлет Олег Дорощук, – наш талановитий боксер ще не входив. Перехід із молодіжного до дорослого спорту – це непростий процес, який потребує витримки, терпіння та відповідного фінансування, допоки спортсмен не здобуде постійного місця в національній збірній.

– Самого Бозорбоя такий розвиток подій не засмутив і не змусив «опустити руки»?

– Ні. Труднощі нас тільки гартують. Він ще дуже молодий спортсмен, йому лише 20 років, і при належному ставленні до тренувань цілком реально може претендувати на участь в Олімпіаді 2028 року.

– Це в тому разі, якщо бокс залишиться в олімпійській програмі. Думаю, якщо на чолі ІВА залишиться рашист Кремльов, то шансів буде небагато. Яка взагалі зараз ситуація в світовому аматорському боксі?

– Кремльов дійсно не хоче здавати свої позиції. І дуже сумно, що в цьому йому допомагає колишній президент ФБУ Володимир Продівус. Та й вплив Кремльова ще доволі відчутний. Саме цим я пояснюю те жахливе суддівство по відношенню до українців, яке ми побачили на Європейських іграх у Польщі. Ці змагання були ліцензійними до Олімпіади. І тут путівку до Парижу, та й то в неймовірно важкій боротьбі в чвертьфіналі, здобув лише Олександр Хижняк. Це поки що єдина наша ліцензія. Інших українських реальних претендентів дійсно засудили. Саме це суддівське свавілля, а також скандальні рішення Кремльова по допуску без обмежень боксерів країн-агресорів до чемпіонату світу, відверта неповага до України та маніпуляції під час виборного Конгресу змусили МОК відібрати в ІВА олімпійський відбір вже вдруге поспіль та тимчасово вивести бокс із програми Олімпіади-2028. Але заснування за ініціативи США та Великої Британії нової міжнародної асоціації World Boxing, яку підтримали Україна, Польща, Швейцарія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Швеція, Канада та Швейцарія, говорить, що боротьба за олімпійський аматорський бокс триває. Якщо МОК визнає нову Міжнародну асоціацію, то є шанси зберегти наш вид спорту на Олімпіаді 2028 року в Лос-Анджелесі.

– Як розрішилася ситуація з двовладдям у нашій національній федерації?

– У нас є легітимний президент ФБУ Кирило Шевченко. Та, на жаль, ще залишилися деякі прихильники Продівуса, які «мутять воду». Але я впевнений, що в наступному році ми всі складнощі подолаємо й знову будемо єдиною переможною командою. Зараз головне – якнайкраще пройти олімпійський відбір. У цьому році ще два ліцензійних турніри, на яких потрібно намагатися здобути максимум путівок на Олімпійські ігри. В олімпійському боксі сім чоловічих і п’ять жіночих вагових категорій. І в ідеалі хотілося б мати учасників в усіх 12 категоріях. Але якщо вийде здобути 5-6 олімпійських ліцензій – це буде дуже гарно. Робота в цьому плані, на відміну від попередньої Олімпіади, ведеться велика.

– Яким був 2023-й рік для боксерів Кіровоградщини?

– Тільки в нашій та інших дитячо-юнацьких спортивних школах у Кропивницькому боксом займаються понад 100 юнаків та дівчат. Є в нас відділення боксу в Олександрії, Новоархангельську, Побужжі, Світловодську та Знам’янці. Кількість бажаючих займатися нашим видом спорту – близько 500. Враховуючи те, що в минулому році в нас у різних вікових групах було вісім збірників України, то ми в непростих умовах намагалися втриматися на цьому рівні. Були певні проблеми з фінансуванням та виїздом на змагання, переважна більшість яких проводилася в західних регіонах України. Навіть не потрібно зараз зазначати, скільки коштує проживання та харчування, приміром, у Буковелі. А ще потрібно врахувати те, що два наших провідних тренери відділення боксу ОСДЮШОР-2 Вадим і Дмитро Саласенки боронять державу в лавах ЗСУ. Це також додало певних складнощів. Але ми знаходили можливості виїжджати на всі змагання в різних вікових групах і здобувати нагороди. І якби не травми декількох провідних боксерів, то ми би зберегли в тій же кількості своє представництво в збірних. Але наразі можемо похвалитися шісткою збірників України.

– Будь ласка, розкажіть детальніше про ваші успіхи.

– Розпочнемо з наймолодших. Вихованець кропивницької
ОСДЮШОР-2 Богдан Мішкуров виборов бронзову медаль чемпіонату України серед юнаків 2010-11 років народження. У цій же віковій групі третім також став Олександр Христенко зі Світловодську. У юніорів стався невеличкий спад, і тут у нас були лише п’яті місця. Серед молоді срібло чемпіонату України здобув Захар Ставратій, який зробив крок уперед у порівнянні з минулим роком, коли він завоював бронзу. У цього хлопця гарні перспективи. Він потрапив до складу молодіжної збірної. Тож є шанси поборотися за путівки на чемпіонат Європи та світу.

Чемпіонат України серед елітних спортсменів відбувся у Львові на дуже високому європейському рівні. Саме тут травми завадили поборотися за нагороди та місце в збірній Андрію Щуцькому та Андрію Селевку. Але ми маємо три медалі. Вихованець кропивницької ДЮСШ-1, учень Дмитра Березнія Владислав Стась став бронзовим призером у ваговій категорії 57 кг. Про Бозорбоя Матякубова ми вже трохи розповіли. Базік різноголосним рішенням програв перший та другий раунд. У третьому вдалося бути кращим, але загальна перемога дісталася досвідченому чемпіону України та призеру першості Європи Ельвіну Алієву з Броварів.

Ну і, нарешті, золото до нашої скарбнички у ваговій категорії 63 кг принесла Юлія Філіпова. Юлі всього вісімнадцять років, і змагалася вона з більш досвідченими суперницями. Але всі три свої поєдинки наша вихованка провела зібрано й потужно. Усі три наші медалісти відправилися на навчально-тренувальний збір до Тисовця. Усього заплановані три збори, за підсумками яких визначиться склад збірної України на кваліфікаційні олімпійські турніри.

– Чи є в наших учнів шанси туди потрапити?

– Тут же потрібно розуміти, що на збір запрошені всі призери для того, щоб кращі з кращих якісно могли підготуватися до змагань. У категорії Юлії є ще одна дуже досвідчена спортсменка, яка наразі є головною претенденткою. І тільки травма може цьому завадити. Ми такого не бажаємо, розуміючи, що в Юлії все ще попереду. Те ж саме можна сказати й про Бозорбоя. А Владислав Стась вперше отримав можливість тренуватися з найкращими, і для нього це безцінний досвід. Прикро, що напередодні зборів так і не відбулася запланована зустріч наших медалістів із керівниками Кіровоградщини. Зараз ми живемо в таких складних умовах, що й добрі слова надихають та окрилюють. Тож, ми дякуємо директору ОСДЮШОР-2 Віталію Винокурову за привітання та постійну підтримку. Також дякуємо нашим воїнам за те, що маємо можливість жити в вільній Україні, тренуватися та змагатися.

– І останнє питання, яке стосується професійного боксу. Ми всі очікуємо об’єднавчого бою в суперважкій вазі між Олександром Усиком та Тайсоном Фьюрі, який запланований на 17 лютого в Саудівській Аравії. Як ви вважаєте, чи відбудеться цей мегафайт і які шанси в українця стати абсолютним чемпіоном світу в найпрестижніший ваговій категорії?

– На мою думку, поєдинок має відбутися. Якщо в боксерів не буде ушкоджень під час підготовки. Від британця, правда, можна очікувати чого завгодно. Він вже два роки бігає від Сашка. Далі вже відступати нікуди. Ніхто не зрозуміє. Або поклади свій пояс та завершуй кар’єру, або боксуй з найсильнішим конкурентом. Безумовно, це буде найскладніший суперник у професійній кар’єрі Усика. Фьюрі хоча й високий та потужний, але й дуже рухливий. Британець може змінювати стійки, і він справжній панчер. Але в Усика є свої переваги – більш висока швидкість, вміння підлаштуватися під конкурента та примусити його вимахатися, а потім включитися серійно й довести свою перевагу. За технікою та швидкістю Олександру зараз немає рівних. І тут головне – бути дуже уважним у захисті й не дати Тайсону віднайти дистанцію. Скоріш за все, бій триватиме 12 раундів,, і Усик переможе за очками. А потім ще буде реванш, що передумовлено контрактом. Так що будемо вболівати й вірити в нашу Перемогу.

Ігор Сергієнко, спеціально для «УЦ».