Над чим працюєте, Майстре?

11:49
680
views

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Керівниця студії вокального мистецтва «Антарес» Олена Дороганич:

– На сьогоднішній день працюємо над новими постановками до концертів, які плануються найближчим часом з різними віковими групами народного художнього колективу студії «Антарес», готую випускників до вступу до вузу, де потрібно показувати свої вокальні навички.

За останній час я як автор написала декілька вокальних творів, що присвячені війні в Україні. Серед них: «За межею болю» (присвячена Маріуполю), «Нам потрібно мирне небо», «Країна вільних людей».

Вихованці колективу з перших днів повно­масштабного вторгнення долучилися до творчих волонтерів і своїм співом збирають кошти на допомогу ЗСУ.

Продовжуємо брати участь у різних фестивалях та конкурсах, де здобуваємо перші місця.

Плануємо організацію низки нових благодійних заходів на допомогу ЗСУ. Хочеться скорішого миру! І масштабування. Аби наші пісні почуло якомога більше людей!

 

Фотокореспондент та журналіст Ігор Філіпенко:

– Як завжди фотографую життя нашого міста, заходи, людей, природу. Намагаюсь «спіймати» емоції та незвичні миті. Кожного дня пішки роблю обхід міста, щоб не пропустити зміни, які наразі відбуваються. Дуже багато фотографій зібрав у своєму величезному архіві та маю бажання зробити гарну фотокнигу «Історія міста у фотографіях Ігоря Філіпенка». Тому над цим зараз працюю, шукаю меценатів. Наше життя наразі швидко змінюється, відбуваються різноманітні зміни, які хочеться зафіксувати для нащадків.

Наша країна переживає дуже тяжкі часи. Я інформаційно підтримую волонтерський рух. В наш час важливе співчуття до людей, які потребують допомоги.

Війна та її наслідки присутні у моїх фотографіях. Щоб показати жахливе обличчя війни в Україні, беру участь у різних всеукраїнських фотовиставках. Днями відправив свої світлини на міжнародний фотоконкурс. Також організував та провів свою персональну фотовиставку WAR.

Дуже бажаю, щоб війна нарешті закінчилася. Настав мир на всій планеті, а люди почали жити щасливо та в достатку. Співчували та допомагали іншим. А для себе та рідних я мрію жити біля нашого Чорного моря. Мені як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, який брав участь у перші часи цієї трагедії, було б добре переїхати у місце, де багато природного йоду та й сам клімат допомагає у боротьбі з моїми хворобами.

 

Керівниця творчого об’єднання молодіжний клуб «Імідж» Наталія Долгополова:

– У травні – червні у нашому закладі, як у будь-якій освітній установі, традиційно проходять підсумкові заняття. Наш колектив нещодавно відзвітував в обласній філармонії перед батьками, громадськістю великою ювілейною програмою «З вірою у майбутнє», до 35 річниці заснування. Ми готували її протягом всього останнього навчального року. Підготовка проходила в умовах постійних повітряних тривог, значна частина репетицій відбувалася в укритті. Але усе пройшло згідно запланованого. Дуже пощастило, що повітряна тривога в день заходу була до початку програми. Тому була збережена атмосфера і емоційна складова заходу. Приємно було знов побачити випускників, яких попри війну було багато. Деяких з них глядачі побачили на сцені в ролі науковців, волонтерів, військових, ведучих, співаків, учасників команди КВК «Жертви експериментів». Присутні віддали шану хвилиною мовчання нашому випускнику і педагогу Андрієві Приходько загиблому на східному фронті.

Зараз плануємо літні канікули. Вони в «Іміджі» проходять дуже активно. Це квести, екскурсії музеями міста та цікавими місцями Кіровоградщини.

Готуємось також до участі у міжнародному фестивалі-конкурсі «Буковельський зіркофест», який відбудеться 14-19 червня на території дитячого оздоровчого табору «Артек Буковель». Перспективних планів дуже багато. Особливо щодо репертуару. Цього року в основному відновлювали те, що було створено раніше. Поставили декілька нових номерів. Тепер думаємо про напрямок подальшого руху. Шукаємо дизайнера по костюмах, з яким готові налагодити багаторічну співпрацю. Бо значну частину костюмів в свій час нам створювали Ірина Бровченко, Сергій Овєчко, Лариса Новосьолова. Плануємо на кінець наступного року поставити повноцінну шоу-виставу з залученням вихованців усіх груп. Мрію про те, щоби, обираючи місце, куди хочу повезти дітей, не турбувалася про те, чи є там надійне укриття. Але розумію, що це можливо буде тільки після Перемоги. І, звичайно, мрію про нових талановитих дітей.

Письменниця Ольга Могильда:

– Днями здала в друк свою першу дитячу книгу «Лакі, або щаслива різдвяна історія». Продовжую працювати над збіркою оповідань «Завтра буде світанок», яку згодом теж хочу видати.

А мрію, звичайно, як і всі, про Перемогу.

 

Художній керівник ансамблю бального танцю «Конвалія» Ігор Спінул:

– За останні роки з початком епідемії зачинилися всі підприємства, і наш «Радій» теж. З ним закрився Будинок культури! На той час ми готувалися до ювілею «Конвалії» – 50 років! Була проведена велика робота з постановки концертних номерів, пошиті костюми. Але нам не судилося вийти з концертною програмою через початок пандемії, а потім через широкомасштабне вторгнення російських військ.

На жаль, в таких скрутних умовах вся наша діяльність направлена на збереження колективу. Нині розвиток танцювального спорту в Україні стоїть під великим питанням., Завдяки виділенню в оренду земельної ділянки для «Конвалії» нашим міським керівництвом на свій страх і ризик ми почали будівництво танцювального простору. Зараз функціонує два танцювальні зали і будується третій. Зали збудовані за власні кошти, були продані власне майно та автівка.

Мрію про те, щоб скоріше закінчилася війна і діти в повній мірі повернулися до хореографічних залів, танцювали та займалися спортом без усіляких перешкод. Щоб спортсмени-танцівники могли виїздити за кордон і представляти Україну на міжнародних змаганнях.