Тріумф українського боксу

11:53
472
views

Нещодавно в світі відбулося відразу три боксерських мега-файти за участі українців. І ми сподівалися, що побачимо успішне повернення легенди в Австралії, насолодимося черговим успішним перформансом найепатажнішого українського профі та отримаємо першого українського абсолютного чемпіона в найпрестижнішій ваговій категорії в «бою сторіччя».

І наші надії виправдалися. Василь Ломаченко декласував суперника в Австралії, Денис Берінчик створив сенсацію в США, а головне – Олександр Усик в Ер-Ріяді переміг страшного та жахливого Тайсона Ф’юрі й став першим за 24 роки абсолютним чемпіоном світу в надважкій ваговій категорії та повертається до України відразу із чотирма чемпіонськими поясами. Цікаво, що всім нашим чемпіонам по 36 років, і всі вони – представники золотого олімпійського покоління Лондона, де Усик та Ломаченко здобули золото, а Берінчик – срібло. Цього разу це неймовірне тріо вже втрьох підняли нашу боксерську школу на неймовірну висоту.

 

Великий боксер Ломо

Спочатку про головний поєдинок-шоу в Австралії. Я не буду тут обговорювати людські якості Василя Ломаченка. Головне – він виступає під українським прапором і представляє нашу державу. І при цьому він видатний боксер. Василь програв лише один бій на аматорському рівні, став чемпіоном Європи, світу та двічі поспіль олімпійським чемпіоном й відразу підкорив професійну арену. Володар двох вражаючих рекордів профібоксу: завоював чемпіонський титул у 3-му бою на профірингу та підкорив три дивізіони лише за 12 поєдинків. Ставав «проспектом року» та «бійцем року». Очолював рейтинг найкращих боксерів світу незалежно від вагових категорій. У його активі перемоги над екс-чемпіонами світу Гері Расселлом, Романом Мартінесом, Ніколасом Волтерсом, Джейсоном Сосою, Гільєрмо Рігондо, Хорхе Лінаресом, Хосе Педрасою, Ентоні Кроллою та Річардом Коммі. При цьому більшість конкурентів просто відмовлялися продовжувати поєдинки.

Програвав Ломо тричі. У другому професійному бою проти дуже брудного Орландо Салідо. Потім у бою життя за абсолютний титул він думав справитися з Теофімо Лопесом із травмованим плечем. А перемогу Девіну Хейні віддали судді, хоча фанати побачили саме Василя кращим. Без чемпіонського титулу наш боксер залишався майже чотири роки після тієї прикрої поразки від Лопеса. І ось він у блискучому стилі повернувся на вершину. Причому переміг кривдника того самого Лопеса та ще й господаря рингу Джорджа Камбососа. Австралієць більший та на п’ять років молодший за конкурента. Та ще й має незручний стиль і розкривається, коли рубиться й перебиває суперника. І бій проти того ж Лопеса – явне тому підтвердження. І все ж саме Ломо, на думку букмекерів, був явним фаворитом. І вони не помилилися. На кону в цьому двобої стояв вакантний титул чемпіона світу за версією IBF у легкій вазі до 61,2 кг. Камбосос непогано почав і трохи здивував, що відразу пішов в атаку в першому раунді й, на мою думку, своїми ударами по корпусу був більш влучнішим. Але вже в другій половині стартової три­хвилинки Василь активізувався та пришвидшив темп. І вже з другого раунду ми побачили звичного Василя – швидкого, пресингуючого, різноманітного та влучавшого з різних дистанцій та положень. У австралійця просто не знайшлося контраргументів. Може, він і хотів би попресингувати й заволодіти центром рингу, але конкурент йому просто нічого не давав зробити. Джордж продовжував працювати по корпусу, але суперник відповідав серійно в голову. Василь читав будь-який рух і думку господаря рингу й при цьому був легким на ногах. Тренери сказали Камбососу більше використовувати джеб. Але й тут нічого не вийшло, якщо за 11 раундів долетіли лише чотири удари передньою рукою. Джордж просто кидався вперед, провалювався й отримував у відповідь. У п’ятому раунді австралієць ледь не опинився на канвасі після правого бокового в голову. Господар ледь втримався на ногах. Можливо, ще Джорджу можна було б віддати шостий раунд, коли Василь трохи скинув темп. У наступному раунді Ломо пішов від лівого бокового, а конкурент не втримав рівновагу й впав на канвас. Сам же українець почав чередувати атаки в голову з ударами по корпусу. А ще Василь тільки пришвидшував темп, і конкурент за ним вже просто ніяк не встигав. До усіх проблем господаря рингу, після одного з влучань конкурента в Джорджа відкрилося неприємне розсічення під правим оком. У відверту рубку Ломо не ліз, розуміючи свою перевагу в техніці та швидкості. І до почесної перемоги по очках Камбосос не дотерпів. В 11-му раунді він отримав потужний удар по корпусу й впав на коліно. Це був разючий больовий ефект. Адже, як тільки рефері продовжив поєдинок після підрахунку нокдауну, ще два удари в тулуб остаточно завершили це тотальне домінування нашого боксера. Причому, коли рефері припинив бій, із австралійського кута на ринг викинули білий рушник. Це було дуже впевнене повернення Ломаченка до еліти сучасного боксу.

Далі все буде залежати від рішень не стільки боксерів, сктільки промоутерів. Є неймовірно цікаві варіанти з талановитими та самовпевненими Джервонтою Девісом, який вже сам виказав зацікавленість у бою з Василем, та Шакуром Стівенсоном. Є новий чемпіон світу Берінчик та обов’язковий претендент мексиканець Вільям Сепеда. А другий мексиканець Оскар Вальдес вже доріс до мегафайтів та із задоволенням підніметься на одну категорію вище заради двобою з Ломаченком. Варіантів достатньо, тож почекаємо. Тут ще потрібно нагадати, що Василю вже 36 років і часу на роботу в такому стилі в нього залишилось не дуже багато.

Бій століття

У ніч із суботи на неділю у боксі відбувся головний поєдинок року, який фахівці називали навіть протиборством століття. Деякі порівнювали цей бій з легендарними «Гуркітом у джунглях» та «Трилером в Манілі», в яких кумир Олександра Усика Мухаммед Алі переміг не менш легендарних Формана та Фрезера.

Олександр Усик і Тайсон Ф’юрі зустрічалися в Ер-Ріяді за титул абсолютного чемпіона світу в надважкій вазі. Востаннє у «королівському дивізіоні» за таке звання боксери билися у 1999 році, коли британець Леннокс Льюїс переміг американця Евандера Холіфілда. Він утримував усі три престижні пояси – WBC (Всесвітньої боксерської ради), IBF (Міжнародної боксерської федерації) та WBA (Всесвітньої боксерської асоціації) – до 2000 року, коли остання з цих версій позбавила його титулу.

За останні чверть століття лідерам надважкої ваги жодного разу не вдавалося домовитися про об’єднання усіх титулів. Це стало зробити ще складніше після появи четвертої впливової федерації – WBO (Всесвітньої боксерської організації). Адже зараз абсолютним чемпіоном світу вважається володар не трьох, а чотирьох поясів. Тож у надважкій вазі в бою Усика та Ф’юрі визначався перший в історії володар одразу чотирьох титулів.

Нагадаємо, що це протиборство мало відбутися ще в грудні. Але Ф’юрі, який перебував, очевидно, не в найкращій формі, що підтвердив бій проти ексчемпіона UFC Френсіса Нганну, отримав дивне розсічення під час спарингу, і поєдинок перенесли. І вже під час нових переговорів організатори передбачили штраф у 10 мільйонів доларів за відмову. Це зробило проведення цього двобою дуже реальним. І боксерське диво таки відбулося.

Цього тижня напруга перед боєм досягла апогею. 13 травня, під час офіційного спілкування з пресою, виникла сутичка, яку спровокував батько Тайсона – Джон Ф’юрі. Під час суперечки батько Ф’юрі вдарив одного з представників команди Усика головою, але саме Джон отримав розсічення. Пізніше він перепросив за інцидент і запевнив, що його спровокували українці. Сам Тайсон здивував своїми фізичними кондиціями, і було очевидно, що він серйозно «підсушився». А ще він традиційно був епатажним і непередбачуваним. Він то хвалив свого суперника, то ображав Олександра й принижував.

А на фінальній пресконференції Ф’юрі відмовився від дуелі поглядів та демонстративно розвернувся боком до Усика. На офіційній процедурі зважування Тайсон показав 118,8 кг, а Олександр – 101,2 кг. Британець має суттєву перевагу й у зрості – 206 см, а в українця – 191 см. «Циганський король» залишився вірним собі під час фінальної дуелі поглядів, коли просто відштовхнув Усика й знову почав вигукувати образи. Усик також був вірним собі під час офіційних передстартових заходів. Олександр був виваженим у коментарях, спокійним, не відповідав на провокації, дякував організаторам, уболівальникам та захисникам України й говорив, що все покаже в ринзі.

Цікавими були прогнози великих чемпіонів. Майк Тайсон і Леннокс Льюїс віддали невеличку перевагу Ф’юрі за рахунок його більших габаритів. Вони вважали, що великий гарний боксер повинен перемагати меншого гарного боксера. Евандер Холіфілд оцінив шанси суперників як рівні. Букмекери на перемогу українця давали 1,96, британця – 2,00, нічию – 15,00. За виграш Усика нокаутом давали 6,00, Ф’юрі – 5,00. На перемогу українця за очками – 3,00, його суперника – 3,45. Та майже всі вони помилилися.

Шоу видалося на славу. Усик вийшов на представлення в одязі українського гетьмана під традиційне «Їхали козаки», а потім довів, що наш козацький дух непереможний.

Як не випендрювався Ф’юрі, як не гримасничав, як не намагався вивести Усика з рівноваги та показати свою психологічну перевагу й потужну антропометрію, але Олександр це зробив і вперше в кар’єрі здолав зухвалого «Циганського короля». Поки британець розважав публіку, українець робив свою справу. Тайсон виявився більше шоуменом, а Олександр був сконцентрований виключно на боксі. Усик із самого початку почав шукати підходи до суперника, до якого добратися було надзвичайно важко, віднаходив свою дистанцію і чудово захищався. Я буду описувати лише свої враження. У перших двох раундах Сашко скористався самовпененістю британця та забрав їх собі. У третьому раунді Ф’юрі вже почав працювати й декілька разів дуже небезпечно влучив. Особливо страшним виглядав лівий аперкот та правий джеб британця. Тайсон показав, що він швидкий на ногах, гарно відчуває небезпеку та швидко контратакує з двох рук. А ще може змінювати стійку в залежності від ситуації. Третій раунд залишився за Ф’юрі. У четвертому Сашко зібрався й знову своїми комбінаціями та швидкістю створив проблеми конкуренту, який вже став працювати серйозно. Далі вже почав дивувати Ф’юрі, коли став влучати, рухатися, захищатися й уходити від суперника. Тут здалося, що Усик втомився, і стало лячно в декількох епізодах. Але Олександр витримав, продемонструвавши чудову стійкість та вміння тримати удар. І знову, як і проти Джошуа, швидко відновився. А вже в восьмому раунді українець знову пішов у наступ, став влучати, працювати в голову та корпус й перехопив ініціативу, пустивши кров супернику після потужного влучання в ніс.

А в дев’ятому раунді у нас рефері вкрав нокаут. Коли Усик провів дуже потужну комбінацію з безліччю влучань, Ф’юрі поплив і впав на канати. Але тут втрутився рефері й почав відлік нокдауну, хоча ніяких підстав за правилами не було. Нема в профібоксі стоячого нокдауну. А далі гонг врятував британця. У наступному раунді Тайсон «відвелосипедив». Усику ж не вдалося скористатися можливістю ще раз провести серію. Хоча десяту трихвилинку українець також записав до свого активу. 11-й раунд вийшов рівним. А в 12-му більш влучним знову був Усик. Таким чином, перевага Усика, який знову показав неймовірну фізичну готовність, швидкість, вміння скорочувати дистанцію, працювати комбінаційно та вміння тримати удар, не викликала сумнівів. За моїми підрахунками Усик виграв 7 раундів з нокдауном, і в одному була нічия – 117:113.

Судді нарахували дещо інше: 115:112, 113:114, 114:113. Були побоювання, що третій арбітр дасть нічию. Але цього не сталося. Та й у разі нічиєї за кількістю влучних ударів, яка рахується в разі нічиєї, Олександр був кращим. Тож, Україна має свого абсолютного чемпіона світу в найпрестижнішій ваговій категорії, який здобув відразу чотири пояси. Враховуючи те, що Усик був олімпійським чемпіоном, переможцем чемпіонату Європи й світу серед аматорів та абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі серед професіоналів, це робить Олександра чи не найкращим боксером в історії. А «Слава Україні!» пролунало в Ер-Ріяді по завершенню бою сторіччя. Ну й на реванш, який відбудеться восени, Усик погодився. А там вже Ф’юрі, який прийняв поразку з гідністю, буде максимально зарядженим на нокаут. Хоча з Джошуа Олександр це вже проходив.

І Берінчик створив сенсацію

Прекрасні враження залишились і від чемпіонського двобою Берінчик – Наваретте, який відбувся в американському Сан-Дієго за декілька годин після тріумфу Усика. Це був бій технічного та різнопланового боксера проти хлопця, який «махається». Не дарма ж він у попередніх боях викидав по сто ударів за раунд. І така видовищна манера викликала захоплення вболівальників та промоутерів. Його розумно вели по категоріям із чемпіонським поясом WBO. Він виграв шість чемпіонських поєдинків. І перед битвою з Берінчиком Наваретте був беззаперечним фаворитом. Ставки на перемогу Берінчика приймалися із коефіцієнтом 4,00, тоді як успіх мексиканця оцінювався котируванням 1,30. На нічию давали 19,00. Імовірність перемоги мексиканця за очками – 2,20, а українця – 6,00. На те, що поєдинок пройде всі 12 раундів, коефіцієнт був 1,70. Цікаво, що й тут фахівці помилилися.

Справа в тому, що Емануєль Наваретте, на відміну від свого конкурента, не мав взагалі аматорської кар’єри. Можливо, у трьох попередніх вагових категоріях, де перемагав мексиканець, у нього були рівні за технікою суперники. Але до технічного та швидкого українця, який вийшов боксувати, а не рубитися, мексиканець довго не міг пристосуватися й здавався не дуже переконливим. Хоча були пару раундів, коли мексиканець влучав своїми довгими руками, тиснув і, здавалося, перехоплював ініціативу. Але наші хлопці – вони стійкі. Берінчик, як і Усик, вистояв й віднайшов у собі сили йти вперед проти впевнених у своїй перемозі суперників. Берінчик, який продемонстрував феноменальну фізичну готовність, у десятому раунді своїм натиском і влучаннями довів мексиканця до такого стану, що його реанімували всім кутом. Більшість раундів Денис виграв. І два судді це побачили – 115:113, 112:116, 116:112. Так у нас з’явився, мабуть, найбільш несподіваний третій чемпіон світу. А в одній ваговій категорії чемпіонів відразу два – Ломаченко та Берінчик. Але саме шлях Дениса Берінчика, для якого, на відміну від його друзів, це був перший чемпіонський поєдинок, виявився найдовшим і найскладнішим. Та він переміг в США очевидного фаворита – триразового чемпіона світу.

Браво, хлопці! Це були неповторні та неймовірні емоції. І це черговий доказ того, що Україну неможливо перемогти.