«Він завжди заряджав енергією»

12:08
383
views

Нещодавно в обласній бібліотеці для юнацтва ім. Є. Маланюка пройшов вечір пам’яті популярного видавця Віктора Лисенка. Популярним він став завдяки своїй меценатській діяльності. За кілька останніх десятиліть цієї діяльності практично кожен місцевий літератор мав книжку, видану ним. Загалом за роки його роботи вийшло друком понад 500 найменувань книг.

Іноді Віктор Федорович, глибоко розуміючи фінансову неспроможність автора, друкував книжку власним коштом, часом – на пільгових умовах. І робив він це не тільки тому, що був активним діячем міжнародного клубу ділових людей Rotary international, а тому, що мав душу поета, сам писав вірші.

Та не лише цю іпостась Віктора Лисенка згадували присутні на вечорі. Талановитий підприємець мав прекрасні інженерно-конструкторські здібності, у свій час викладав у Українському заочному політехнічному інституті, мав звання кандидата у майстри спорту з шахів, допомагав інвестувати кошти в Будинок-інтернат села Рівного та у Будинок дитини, що на вулиці Княгині Ольги (кол. Глінки) в Кропивницькому, був почесним попечителем Опікунської ради театру корифеїв, любив співати і багато читав.

Усі, хто будь-коли зустрічався з Віктором Федоровичем, одразу відчували його відкритість, непідробну зацікавленість, бажання допомогти. Життя його було складним, дитинство пройшло у воєнні та повоєнні роки, юність теж була суворою, але це не зробило жорстоким його характер. Швидше, навпаки, спонукало робити якомога більше добрих і шляхетних справ. Недарма для своєї фірми він обрав у якості логотипу павича з трикольоровим хвостом. Адже павич – це символ шляхетності, непідкупності, слави і безсмертя.

Нині пам’ять Віктора Лисенка увічнена у видавничій премії його імені. Під час означеного заходу якраз і було відзначено лауреатів та дипломантів Всеукраїнської видавничої премії імені Віктора Лисенка, започаткованої нащадками мецената. Ними стали Валентина Саєнко з дитячою книжкою віршів «Весела дискотека» (І місце); Віра Андрущенко з книгою для дітей «Пригоди Дена і Бена» (ІІ місце). Третє місце поділили Елеонора Бєльська з публіцистикою «Наші. Код успіху» та Марина Єрмолаєва з ліричною збіркою «Народження тиші».

На вечорі пам’яті Віктора Лисенка були присутні представники творчих кіл, друзі, співробітники і майже вся родина. Від тих, хто пліч-о-пліч багато років працював з ним, виступив Володимир Безкровний: «Кожну книжку він переживав. Не пропускав жодного видання, поки сам його не вичитає і не доведе до ума. Також важливо те, що він завжди заряджав енергією. Він був веселим чоловіком, дуже впевненим у майбутньому. А саме цього ми зараз найбільше потребуємо».

Окрім сина Сергія, від родини спогадами поділився онук Віктора Лисенка Ярослав: «У мене дитяча асоціація з дідом – те, що він завжди навчав мене бути козаком. Ми читали багато історій про козацтво, про гетьманів, про характерників. Я з ним багато подорожував, я з ним навчився ловити крабів… Я дуже пишаюся, що у мене був такий дідусь. Я пишаюся тими справами, які він реалізував не тільки в кар’єрі, але й у творчій сфері. Важливо не зациклюватись на тому, щоб збагатити себе, треба також чимось тішити свою душу. В моїх спогадах він завжди буде сильною, вольовою, дуже принциповою людиною, хоча й дещо консервативною. Але напевно справжній чоловік такими якостями і має володіти».