Євро-2024: початок захоплює

12:26
528
views
Фото: © Lars Baron / Staff / Getty Images Sport /

На футбольному чемпіонаті Європи, який проходить у Німеччині, на момент, коли пишуться ці враження, зіграні два тури групового етапу. Оскільки мені пощастило подивитися всі матчі, то можу зробити певні висновки. І перш за все це стосується гри збірної України, яка спочатку дуже сильно розчарувала, а потім не без проблем повернула надію.

Від розпачу до радості

Перед початком чемпіонату Європи не тільки я, але й більшість фахівців стверджували, що українська команда, яка відправилася до Німеччини, за досвідом та підбором виконавців є чи не найсильнішою за всю історію незалежної України. Більшість лідерів (Забарний, Зінченко, Миколенко, Маліновський, Трубін, Лунін, Довбик, Циганков, Яремчук, Сидорчук) грають у провідних європейських чемпіонатах, та й представники УПЛ мають чималий досвід. Тому очікування були великі. І в тому, що сталося в першому матчі з румунами, є й наша журналістська провина. Ми піднесли гравців до небес і були впевнені, що вихід із групи не стане проблемою. Ми вважали, що румуни зі словаками не мають бути конкурентами, а доля першого місця буде вирішуватися в третьому турі, коли всі питання по продовженню боротьби будуть вирішені. Схоже, в це повірили й самі футболісти. На поєдинок у Мюнхені вони вийшли самовпевненими, наче румуни вже здалися. А далі сталася чи не найбільша катастрофа в сучасній українській футбольній історії. Команда Реброва була переграна суперниками за усіма статтями. Підопічні Едварда Іорданеску (сина того самого Ангела Іорданеску, який перегравав київське «Динамо» на чолі «Стяуа» в Суперкубку УЄФА) прочитали нашу гру, як абетку. Усі зони були перекриті, лідери нейтралізовані за рахунок чудової підстраховки, майже вся боротьба в середині поля вигравалася зарядженими на боротьбу поля румунами, на фоні яких українці виглядали просто безбарвними. І те, що українці більше володіли м’ячем, було на користь бідних. Це все виглядало за старою футбольною приказкою «ви нам пасік, а ми вам голік». Потрібно визнати, що Сергій Ребров не вгадав зі складом. Перш за все, це стосувалося позиції голкіпера, де перевагу віддали Луніну. Хоча Андрій хворів і не грав за «Реал» в фіналі переможної Ліги чемпіонів, а готовність Анатолія Трубіна ми побачили в товариському матчі з Німеччиною. Адже саме завдяки блискучим діям нашого воротаря вдалося відстояти нульову нічию с конкурентами, які, і це показав розвиток подій вже на Євро, за якістю гри є чи не головними претендентами на перемогу на турнірі. Але ж у нас є потужна аналітична група та наставник голкіперів Рустам Худжамов, які не оцінили, що Трубін в «Бенфіці» був постійно в грі, адже в обороні його команда часто грала невдало. Натомість Лунін у «Реалі» таке навантаження мав лише в окремих матчах і не завжди був взірцем надійності. Але ж то «Реал», а то «Бенфіка». І в старті вийшов саме Лунін і припустився двох ключових помилок. Хоча відповідальність за перший пропущений гол може розділити й Матвієнко, який під пресингом «засунув» м’яч назад на воротаря, якого також атакували суперники. Більшість воротарів вибили б куди попало, не думаючи. Лунін звик до іншого й намагався зберегти м’яч і віддав неточну передачу. Але нема в нашій команді Рюдігера чи Начо, які б підстрахували й нейтралізували загрозу. Ніхто не накрив Развана Маріна, який зробив асист, і тим більше Станчу, з ударом якого не впорався би, мабуть, і Куртуа. А те, що Лунін не в порядку, стало зрозуміло згодом, коли Андрій втратив ворота після подачі кутового тим же Станчу. І то було щастя, що врятувала поперечина. А те, що вся українська команда не в тонусі, ми побачили після пропущеного м’яча, відповіді на який у нас не знайшлося. Шапаренко з Судаковим ніяк не могли налагодити креативну гру, Степаненко не встигав в опорній зоні, на флангах абсолютно не конструктивними виглядали Мудрик і Циганков, а Довбик взагалі м’яч не отримував. Та й та лінія, за яку ми наче не переживали, також посипалася. Мова йде про захист, який помилявся в простих ситуаціях. Безумовно, втрата травмованого Миколенка далася взнаки. Зінченко з точки зору захисної роботи й близько з Віталієм не стоїть. А звичних підключень та зміщень в середину ми від гравця лондонського «Арсенала» не побачили. Конопля був трохи активнішим, але забагато помилявся. Ну а дії центрбеків стали показовими, коли румуни забивали третій гол.

Хоча, пам’ятаючи попередні поєдинки команди Реброва, була надія на чергове перевтілення в другому таймі. Але чергового дива не сталося. За пасивності середньої лінії, яка не відборолася та не видряпала м’яч, і другої помилки Луніна, який не встиг зреагувати на «постріл» Развана Маріна, збірна України пропустила вдруге вже в дебюті другого тайму. Потім Андрій говорив, що не бачив моменту удару. Але, вибачте, воротар мадридського «Реала» просто зобов’язаний на інстинкті відбивати такі м’ячі. Ну а третій гол Драгуша, коли після кутового Мудрика та Шапаренка пройшли, наче вони фішки, а центрбеки чекали офсайду, остаточно добив наших гравців. Та це була тільки 57-ма хвилина. І можна було спробувати забити, що б суттєво допомогло з точки зору різниці забитих і пропущених. Але ми не побачили шаленого бажання та самовіддачі, які були в румунів.

Після такої безвольної поразки – 0:3, коли найкращими гравцями були ті, які взагалі не виходили на поле, настало суцільне розчарування. Такої хвилі негативних емоцій після матчу я давно не бачив і не чув. І виправдання такій грі важко було знайти, адже перед матчем було багато слів про патріотизм, про розуміння, заради чого вони грають, і обіцянок. Та за цим усім загубилося те, що головне для гравців – це гідно виглядати на полі. Те ж, що ми всі побачили, здавалося жахливим.

Після матчу футболісти провели серйозну розмову без тренерів, закрили тренування від сторонніх очей, а на пресконференціях лунали заяви, що реабілітуватися можна лише на футбольному полі. Ну й всі гадали, які зміни у складі зробить Сергій Ребров. Тренерський штаб замінив Луніна на Трубіна, Коноплю на Тимчика, травмованого Циганкова на Ярмоленка та Степаненка на Бражка.

Але румунський жах перші 17 хвилин гри зі словаками нікуди не подівся. Якби не блискучі дії Трубіна, то Євро б для нас закінчилося ще до перерви. Анатолій зробив три неймовірні сейви. Ми знову нікуди не встигали, все програвали й виглядали якось безнадійно. Гол, який українці пропустили, – явне тому підтвердження. Ярмоленко не добіг, Тимчик не накрив і дав подати, Зінченко не дострибнув, а Штранц спокійно пробив головою повз Трубіна. Крах усіх надій тоді бачився невідворотнім.

Та поступово, переважно завдяки активності Ярмоленка та Тимчика, наш холостий хід перейшов у робочий режим. Почали проходити довгі передачі на Мудрика, якому традиційно чогось не вистачало. М’яч став доходити й до Довбика, і біля воріт словаків виникала небезпека. Хоча підопічні Франческо Кальцони ще мали сили та рішучість відповідати, але нас знову рятував Трубін.

А по перерві у словаків «закінчилося пальне». Натомість українці додали в швидкості, динамічності та наполегливості. Наші конкуренти у своєму бажанні зустрічати конкурентів доволі високо втратили компактність, і передачі за спину першого ешелону пресингуючих відкривали українцям простір. І ці розриви між лініями стали для збірної Словаччини роковими. Ми відігралися тоді, коли отримали простір і розіграли зразкову комбінацію за участі Мудрика, Довбика, Судакова та Зінченка, який знайшов націленою передачею Шапаренка. Микола набіг другим темпом і пробив у дотик. А далі ми побачили, що словаки остаточно втомилися й вже не встигають за нашими швидкими випадами. Ну й Ребров вчергове провів результативну заміну Довбика на Яремчука. Лідером же в центрі поля став не розпіарений Судаков, який знову загубився з точки зору креативу, але непогано працював проти м’яча, а Шапаренко, який чудово розганяв атаки. Відчувалося, що ми зможемо дотиснути таку Словаччину. І Шапаренко просто неймовірною за виконанням передачею вивів у штрафну Яремчука. А Роман створив маленьке диво, коли першим дотиком так зупинив м’яч, що залишилося лише носком проштовхнути його повз воротаря словаків Дубравку.

Грати залишалося ще десять хвилин, і, враховуючи турнірні розклади, краще було б забити ще один м’яч. Але Ребров вибрав «синицю в руках» і зіграв на утримання рахунку. І ми ледь за це не поплатилися, адже на останній хвилині після кутового реальний гольовий шанс у суперників був. Та синьо-жовтим пощастило, і мінімальну перевагу вдалося втримати – 2:1.

Але багато питань ця гра залишила. Чому ми раз за разом за Реброва провалюємо перший тайм, а потім героїчно долаємо проблеми? Адже за керівництва Реброва це вже п’ята вольова перемога. З одного боку, це свідчить про характер, а з іншого – що ми не виходимо максимально сконцентрованими на гру. Чому так невпевнено виглядають ті, від кого були найбільші очікування, – Мудрик, якому взагалі немає альтернативи, і Судаков? Чому так незлагоджено діє захист і чому гра команди не виглядає збалансованою?

Якщо пощастить вийти з групи, що перед початком вважалося простою задачею, то все відійде на другий план. Будь-який інший результат буде абсолютним провалом, за який доведеться комусь відповідати. Наразі ж впевненості, що ми досягнемо позитивного результату з навіть не дуже впевненими в собі бельгійцями, немає ніякої.

Очевидне – неймовірне

Якби хтось перед початком турніру сказав, що перед третім туром всі команди нашої групи будуть мати по три очки, то його б підняли на сміх. Але бельгійці примудрилися програти словакам – 0:1, які, на щастя для нас, віддали в цій грі дуже багато сил. Самі ж бельгійці при всьому виборі талановитих виконавців не виглядають збалансованою та потужною командою. І зараз вони – це більше збірна яскравих індивідуальностей, ніж злагоджений командний механізм. Кожен тягне ковдру на себе. Іноді це призводить до успіху, як у матчі з румунами, який червоні дияволи виграли – 2:0, хоча гра більше виглядала нічийною. А іноді призводить до болючих поразок, як із словаками, коли розбазарювалися гольові моменти та ще й ВАР відмінив два голи Лукаку. До речі, у грі з румунами в лідера атак бельгійців забрали ще один гол. І такі мінімальні офсайди, які фіксуються, все більше змушують задумуватися про доцільність використання ВАР саме в такому ракурсі. Це вбиває емоції та працює на користь тих, хто захищається.

Ну а якщо повернутися до бельгійців, то вони дійсно дуже потужні в атаці, але в них є проблеми в середній лінії та захисті, якими можна скористатися.

А ще кинулося в очі, що румуни, на відміну від словаків, чудово готові фізично й витримують темп протягом усього матчу. І це може стати вирішальним фактором у їх протиборстві зі збірною Словаччини. У разі перемоги румунів та, не дай Боже, поразки українців від Бельгії ми посядемо третє місце, яке може гарантувати вихід із групи. У разі нічиєї в обох зустрічах третього туру ми залишимося четвертими через найгіршу різницю забитих і пропущених м’ячів. Ось де нам відгукнуться три «сухі» пропущені м’ячі в стартовому протиборстві. Ну а в разі нашої перемоги ми гарантовано виходимо до плей-офф. Тож висновки робіть самі.

Так хто фаворити?

Із тих, хто перед турніром вважалися головними претендентами на перемогу в турнірі, дійсно поки що чудово за змістом гри виглядають команди Німеччини та Іспанії. Хоча команда Нагельсманна не мала такої серйозної конкуренції, як червона фурія. Підопічні де ла Фуенте не помітили хорватів – 3:0 і повністю переграли італійців, хоча забили лише один м’яч. При цьому саме натхненна атакуюча гра Морати, Родрі, Карвахаля та їх юних партнерів із різноманіттю швидких комбінацій, класним пресингом та великою кількістю небезпечних моментів дійсно вражає. У Німеччини не було такої потужної конкуренції, але наразі бундестім знову нагадує потужну машину, націлену на результат. Також не мають поки проблем португальці. Хоча перемога (2:1) над чехами Роналду, який у двох матчах не забив жодного голу, та його партнерам далася з великими труднощами вже в компенсований час. А ось з турками підопічні Роберто Мартінеса розібралися надупевнено – 3:0. І саме тут Роналду віддав свою восьму результативну передачу на Євро, наздогнавши за цим показником чеха Поборськи.

Збірні Франції та Нідерландів, які змагаються в одній групі, стартували не так впевнено, як від них очікувалося. Французи лише завдяки автоголу дотисли австрійців та ще й втратили Мбаппе, який отримав перелом носа наприкінці зустрічі. Хоча ушкодження виявилося не таким страшним, як здавалося спочатку, і капітан французів вже рветься в бій у захисній масці. Але в поєдинку з нідерландцями Дідьє Дешам вирішив свого лідера поберегти. А в не дуже видовищному протиборстві, де ніхто особливо не ризикував, суперники розійшлися нульовою нічиєю. І саме в цій групі визначилася поки що єдина команда, що втратила шанси на продовження боротьби. Поляки без травмованого Левандовськи дуже непогано виглядали проти команди Рональда Кумана, але джокер Вегхорст таки приніс ораньє перемогу – 2:1. А ось другий тайм проти австрійців кадра повністю провалила. Не допоміг і вихід Левандовськи, для якого, мабуть, останній в кар’єрі Євро склався дуже невдало. А ось інший ветеран – Арнаутович – зіграв чи не вирішальну роль в перемозі австрійської збірної – 3:1. Тепер гра поляків проти французів буде для них лише питанням престижу. А ось дуже організована та збалансована австрійська дружина Ральфа Рангніка може створити дуже великі проблеми нідерландцям і позбавити їх другого місця.

Найбільше розчарування старту Євро 2024 – це гра англійської збірної, яка ледь здолала сербів – 1:0, а потім не переграла датчан – 1:1. Гри в команди Гарета Саутгейта, при неймовірному підборі креативних виконавців, взагалі немає. Отже, головному тренеру вже зараз можна готуватися до відставки, яку він сам анонсував у разі не виграшу Євро. Хоча не виключено, що в плей-офф, якщо три леви туди таки прорвуться, ми побачимо вже іншого Беллінгема з партнерами.

Про всі інші розклади та завершення боротьби в груповому етапі ми поговоримо в наступному обзорі. Поки що цей Євро подобається динамічним футболом, конкурентною боротьбою, великою кількістю фантастичних голів і непередбачуваністю розв’язки групового турніру. А все найцікавіше попереду.