Мій прогноз, що цей Євро завершиться фіналом між англійцями та французами, справдився на половину. До фіналу потрапили лише підопічні Гарета Саутгейта. Більшість уболівальників і фахівців cтавили на іспанців. Вони захоплювалися грою «червоної фурії», називаючи її гостроатакуючою командою, і збиралися вболівати саме за команду де ла Фуенте. І вони виявилися правими. Англійці в фіналі так і не продемонстрували своїх найкращих якостей, увімкнулися лише тоді, коли пропустили, але досягнути позитивного результату англійцям не судилося. І це було б не дуже справедливо, якби все ще нефартовий Кейн та його партнери саме цього разу здобули свій перший європейський титул. Іспанці були найкращою командою на цьому невидовищному Євро й перемогли абсолютно заслужено.
Євро 2024 не подарував багато неймовірних матчів і не став відкриттям з тактичної точки зору. Тут провалилися майже всі європейські зірки, які виглядали надзвичайно втомленими. І на цьому доволі сірому фоні перемогла найбільш приваблива команда, гравці якої підійшли до змагань в кращих, ніж конкуренти, фізичних кондиціях, які добре знали вимоги свого наставника, адже майже всі вони грали під керівництвом Луїса де ла Фуенте ще в збірних різних вікових груп.
Шлях до фіналу. Іспанія
На мою думку, збірна Іспанії була прикладом прагматизму, коли стикнулася з реально серйозним протиборством. Вже в групі, де іспанці переграли хорватів (3:0), албанців та італійців (двічі 1:0), відчувалося, що свій темп, який задавали з початку, вони не витримують й тому віддавали м’яч суперникам і навіть хорватам поступалися в володінні. І захист не виглядав взірцем надійності. Він навіть примудрився першим від грузинів пропустити, але ця весела дружина Віллі Саньоля просто не могла бути серйозним конкурентом фаворитам.
А вже в матчі з Німеччиною, коли були перекриті фланги, де не давали розбігтися Вільямсу з Кукурельою та Ямалю с Карвахалем, коли щильно зіграли з Родрі й відрізали найкращого гравця цієї Іспанії від м’яча, ми побачили всі суттєві проблеми цієї збірної де ла Фуенте. Я залишаюся при своїй думці, що ця Іспанія повинна була відправлятися додому ще після чвертьфіналу, адже бундестім після пропущеного м’яча й до останньої хвилини додатково часу, коли стався другий гол у ворота Нойєра, просто були кращими на полі. Але фарт і нові недолугі рекомендації УЄФА стосовно суддівства були на боці Іспанії.
Що стосується півфіналу «червоної фурії» проти французів, то тут на лебле негативно вплинув швидкий гол у ворота Сімона. Кукурелья, якого, як на мене, абсолютно заслужено засвистували всю гру (не за гру рукою, а за те, що він погодився з УЄФА, що не порушував правила з Німеччиною) не витримав стартового тиску. Він помилявся й не завадив Коло-Муані відгукнутися на передачу зліва від Мбаппе. За Кіліаном не встиг ветеран Навас, який замінив дискваліфікованого Карвахаля. Інші захисники іспанців просто дивилися футбол, і нападнику не склало труднощів головою вразити ціль із близької відстані. Це був перший гол збірної Франції на Євро самотужки. Адже до цього вони відзначалися після двох автоголів і пенальті, який реалізував Мбаппе. Але ж був дуже надійний захист і голкіпер Меньян, які взагалі не пропускали із гри. Єдиний м’яч у ворота Франції Левандовський забив із пенальті.
Здавалося б, Дешам все правильно розрахував. Дідьє залишив у запасі Грізманна і знову не випустив Жиру, які були опорою його переможної команди на двох останніх чемпіонатах світу, але зараз перебували не в найкращій формі. Тепер грали Коло-Муані з Рабьо, який повинен був відповідати за креатив і рух м’яча, коли Канте щільно діяв по Родрі. І французи мали пару шансів розвинути успіх, але потім заспокоїлися. Вони зробили ставку на свою, здавалося б, непрохідну оборону та надійність воротаря. Ну й начебто з лівим флангом іспанців, де в минулих матчах жах на суперників наводили Кукурелья й особливо Вільямс, зусиллями Кюнде, Канте й Дембеле вдалося впоратися. Але біда для французів прийшла звідки не чекали. Хесус Навас, який в свої 37-м став найбільш віковим учасником півфіналу Євро, своїми активними підключеннями дозволяв юному партнеру Ямалю зміщатися в центр частіше. І саме це призвело до першого неймовірного голу в ворота Меньяна. Якби на полі був Камавінга, якого Дешам чомусь вперто тримав на лавці, а не Рабьйо, то він би не дав юному таланту конкурентів стільки простору й не програв би елементарне єдиноборство. А Рабьйо не зіграв щільно, дозволив себе обіграти й не встиг заблокувати удар Ламіна. Вже після гри Ямаль, який став наймолодшим автором голу в фінальних частинах Євро та чемпіонатів світу, перевершивши самого Пеле, скаже, що цілив саме в ліву від себе «дев’ятку». Саме туди за неймовірною траєкторією влучив м’яч. Але я чомусь впевнений, що дай вундеркінду ще десять спроб, то якщо б одна була точною, то це було б гарно. Але майстерність і фарт дозволили Ямалю не тільки зрівняти рахунок, але й стати найкращим гравцем матчу. Адже саме його «постріл» став переломним. Після цього в французів наче щось зламалося, а хлопці де ла Фуенте повернули собі впевненість. І за чотири хвилини прийшов другий, як з’ясувалося, вирішальний гол. І знову в цій атаці участь взяли Ямаль і Навас, який прострілив у штрафну. Там головою не дуже вдало виніс м’яч Саліба прямо на Ольмо. Дані на замасі пробрав Чуамені й пробив, як мені здається, повз ворота. Але на шляху м’яча з’явився Кюнде, від якого той опинився в сітці. Цього разу гол чомусь записали на Ольмо, хоча в менш очевидних ситуаціях раніше фіксували автоголи. Мабуть в УЄФА вигадали вже нові рекомендації, щоб зменшити кількість влучань у власні ворота. А Ольмо забив у третьому матчі поспіль і став реальним претендентом не тільки на звання кращого бомбардира, але й кращого гравця турніру. І як тут іспанцям не подякувати Тоні Кроосу, який завдав ненавмисної травми Педрі, дозволивши розкритися Ольмо. А те, що номінальний резервіст став претендентом на звання найкращого, ще раз говорить, що з цим Євро було не все добре.
Так, збірна Іспанії демонструвала видовищний та яскравий футбол. Ви можете згадати хоча б щось реально небезпечне біля воріт збірної Франції, окрім ще одного удару Ямаля? Як і з Німеччиною, іспанці сконцентрувалися переважно на захисті, намагалися виводити суперників із себе за рахунок контролю м’яча, але й не цуралися відверто затягувати час. І, на щастя для збірної Іспанії, в поганій формі підійшов до цього турніру Кіліан Мбаппе. І справа тут не тільки в ушкодженні, а в ігровому тонусі. Навіть у цій грі капітан збірної Франції у другому таймі мав дві нагоди, які в своїх найкращих кондиціях неодмінно б використав, але не на цьому турнірі. Іншого ж лідера в складі «трикольорних» не знайшлося. Тож іспанцям не склало труднощів зберегти мінімальну перевагу, яку вони не дуже й намагалися збільшити. З такою невиразною Францією й цих зусиль вистачило. На жаль, керівництво національної французької федерації ця невдача не примусила піти на кардинальні зміни. Схоже, Дешам, від якого, на мою думку, гравці вже втомилися й нічого нового він цій команді вже не може дати, продовжить працювати з національною збірною. І як би французи при всіх своїх талантах не повторили шлях Німеччини, які перетримали Льова й досі не можуть вийти з кризи.
Шлях до фіналу. Англія
А ось приклад такого, як і з втомленими, але надзвичайно майстерними зірками, яких майже немає в Іспанії, можна досягати успіху, продемонстрував Гарет Саутгейт. Наставника збірної Англії всі, і я в тому числі, дружно критикували за нудний і нецікавий футбол із таким складом виконавців, але наставник «Трьох левів» все сприймав спокійно й робив свою справу. Він уже найуспішніший тренер своєї збірної, який вивів команду в два фінали чемпіонату Європи й до півфіналу чемпіонату світу. І якщо гравці горою стоять за свого наставника, вірять в нього й виконують його вимоги, то, мабуть, цей тренер гідний поваги. Саутгейт знає, що потрібно бути надійними у захисті, а попереду є кому щось вигадати. Правда, зі словаками в 1/8 фіналу це ледь не призвело до суцільного фіаско. Але ж є дивовижні Беллінгем та Кейн, якого вже тут прозвали опорним форвардом. І вже в чвертьфіналі проти швейцарців англійці трохи додали в швидкості, русі та варіативності. І цього та майстерності Сака у вирішальний момент виявилося достатньо для того, щоб проявити холоднокровність в серії післяматчевих 11-метрових. А в першому таймі півфіналу з нідерландцями ми вже побачили таку Англію, яка гідна бути чемпіоном Європи. Нарешті запрацювали разом Фоден, Сака, Беллінгем та Кейн, а з глибини підтримку здійснювали Тріп’єр, Мейну та Райс, що зробило англійців потужними, креативними та швидкими. Дуже сподобалася їхня готовність забігати за спину і пропонувати можливість для пасу, оскільки між ними потім відкривався простір. Інакше кажучи, переміщаючись і ведучі за собою захисників, вони створювали простір для інших.
Але Райс поки що все ж не виглядав тим опорником, який є систематизуючим для цієї команди. І саме після його невдалих дій одне з відкриттів цієї збірної Нідерландів Сімонс забив перший гол. Так, Англія відігралася швидко після неоднозначного пенальті. Але ж Думфріс точно в м’яч не грав і по нозі Кейна врізав. Інша справа, що то було вже після удару капітана англійців. І то вже знову питання до УЄФА. Але навіть не на один гол в цьому таймі англійці точно награли. А ось команда Рональда Кумана, яка сподобалася в попередніх матчах із румунами та турками, відверто побоювалася своїх суперників і була не проти нічиєї в основний та додатковий час. Хоча по перерві, коли хлопці Саутгейта знову ввімкнули економний режим, довелося Пікфорду продемонструвати, що він – один із найкращих воротарів як мінімум цього турніру. А за 15 хвилин до завершення основного часу Саутгейт знову здивував, коли зняв Фодена з Кейном і випустив Палмера з Воткінсом.
Пояснюючи, чому він випустив Воткінса, тренер збірної Англії сказав: «Ми відчували, що нам потрібно більше швидкості попереду. Гаррі [Кейн] отримав удар, коли заробив пенальті у першому таймі. Ви знаєте, що Оллі може пресингувати трохи краще, і він буде робити ті забіги, які є проблемою для захисників на початку гри, але безперечно й пізніше».
Саутгейт говорив про «менталітет гравців, які були готові все зробити», і це, безумовно, стосувалося і Уоткінса, і Палмера. На 91-й хвилині початковий ривок Букайо Сака залишив оборону суперників розрізненою, а Ван Дейк виявився зосередженим на Палмері ліворуч. Уоткінс відкрився у простір позаду Ван Дейка. Палмер знайшов його пасом у розріз. І хоча Стефан де Врей пішов за нападником, Уоткінс зміг закрити м’яч і завдати блискучого удару повз воротаря в дальній кут, оформивши збірній Англії другий поспіль фінал чемпіонату Європи.
Сам герой матчу зазначив: «Я сказав Коулу Палмеру, що ми обидва вийдемо на поле і він віддасть на мене, і це сталося. Така можливість надається нечасто, і мені довелося виявити жадібність і завдати удару».
Ще одним примітним аспектом стала стійкість Англії. Вона виявилась першою командою, яка вийшла у фінал ЄВРО, пропустивши першою в кожному з матчів плей-офф – 1/8 фіналу, чвертьфіналі та півфіналі.
Закономірний фініш
Перший тайм очікувано вийшов не дуже цікавим. Іспанці більше володіли м’ячем. Але Фоден закрив Родрі, а Шоу з Уокером не дали розбігтися Ямалю з Вільямсом. Проти Ольмо з Руїсом вдало працювали Райс із Мейну. Тож м’яч до Морати майже не доходив. А якщо й щось в штрафній англійців виникало, то вдало підстраховували Стоунс і Гехі. Отже, воротаря англійців Пікфорда ми бачили лише тоді, коли він перехоплював навісні передачі або коли дальніми ударами спрямовував м’яч уперед. Саме так підопічні Саутгейта намагалися переважно долати пресинг конкурентів. Та Кейну не вдавалося вигравати боротьбу, Беллінгем із Сака також не отримували своїх шансів. Єдиний небезпечний момент виник уже в компенсований час, коли Фоден після штрафного дотягнувся до м’яча, але Сімон закрив ближній кут і м’яч забрав.
А в перерві де ла Фуенте несподівано замінив Родрі на Субіменді. Англійці ж, здалося, залишилися в роздягальні. Вже перша атака іспанців стала результативною. Карвахаль зробив передачу на Ямаля, а Вокер вперше не встиг закрити зону, куди увірвався Вільямс. Завадити влучному удару в дальній кут ніхто не встиг – 1:0. І поки суперники приходили в себе після нокдауну, мав подвоювати рахунок Ольмо. Але його удар прийшовся поруч із дальньою стійкою.
Тепер вже підопічні Саутгейта мали щось вигадувати в нападі. Але іспанці не закривалися, а стрімко відповідали. І вже Мората бив у порожні ворота, але Стоунз встиг винести м’яч, а Вільямс трохи не влучив здалеку. Англійці перебували в стані гроггі, втрачали м’яч і ніяк не могли наблизитися до ворот суперників. А Саутгейт замінив Кейна, який грав із ушкодженням й виглядав не найкращим чином. На поле вийшов герой півфіналу Олі Воткінс. Команда де ла Фуенте на деякий час відійшла назад. Англійці стали діяти активніше, і Беллінгем, обігравши двох візаві, потужно приклався з лівої – трохи не влучно. Іспанці відповіли швидким випадом, який завершував Ямаль. Пікфорд перевів удар у дальній кут на кутовий. Де ла Фуенте замінив Морату на Оярсабаля. А Саутгейт випустив Палмера замість Мейну для того, щоб додати швидкості. І знову спрацювала заміна англійського коуча. Сака виграв боротьбу в Кукурельї й зробив передачу на Беллінгема, а той скинув назад на Палмера, який набіг другим темпом. Удар в дотик метрів із 18-ти у дальній кут вийшов влучним – 1:1. За 9 хвилин до фінального свистка іспанці втратили супершанс. Вільямс вивів на ворота Ямаля, але Пікфорд виграв дуель у вундеркінда, відбивши удар в дальній кут. А де ла Фуенте укріпив захист, замінивши Ле Нормана на Начо. Але на 86-й хвилині іспанці таки знайшли свій шанс. Кукурелья зробив простріл на Оярсабаля, який випередив захисників і в дотик пробив влучно – 2:1. Цього разу спрацювала вже заміна де ла Фуенте.
Але англійці знайшли в собі сили знову ввімкнутися. І ледь знову не відігралися. Після кутового підопічні Саутгейта пробивали тричі. Спочатку врятував Сімон після удару Райса, потім Ольмо вибив із порожніх воріт після удару Тоні, а добивання Уокера прийшлося вище цілі. Часу на те, щоб створити ще одне диво, в англійців вже не залишилося. Іспанія вчетверте здобула титул чемпіонів Європи й стала найтитулованішою збірною Старого Світу. І це цілком заслужено.
Висновки по гарячих слідах
Таку перемогу іспанців, яку чи не всі зустріли з шаленою радістю, я можу пояснити тим, що в нових чемпіонів Європи більшість виконавців була зібрана із далеко не найкращих команд, що не грали на три або чотири фронти. Не дарма ж головна зірка цієї Іспанії Родрі так і не зміг дограти фінальний поєдинок. Тож іспанці виглядали менш втомленими й більш збалансованими, ніж інші. А фізичний стан гравців на цьому турнірі відігравав чи не головну роль. Адже на нормальних швидкостях і з нормальною динамікою грали лише одиниці збірних. Тому я й вважаю цю «фурію роху» найкращою командою на загальному непривабливому фоні. Але своїм великим попередникам, які двічі поспіль вигравали чемпіонат Європи й здобували титул чемпіонів світу, ця Іспанія поступається просто в космічних масштабах.
Розмови ж про те, що найближчим часом ми можемо стати свідками нової дуелі геніїв – Мбаппе та Ямаля – поки що є безпідставними. Не можна по одному турніру робити такі висновки. Так, на цьому Євро Ямаль виглядав краще, але нехай проведе на такому рівні два – три сезони для того, щоб ми зрозуміли, що цей хлопець прийшов надовго. Таких зірочок, які спалахували й швидко згасали, ми вже бачили чимало. Тим більше, що Ямін ще дитина і це також потрібно враховувати. Адже є приклад того ж Педрі, якого просто загнали. І те, що титул титул найкращого гравця Евро 2024 отримав Родрі, а не ще доволі «сирий» 17-річний юнак, це абсолютно правильно.
Та все ж те, що найкращим визнано опорного півзахисника, в той час, коли тут грали атакуючі виконавці світового рівня, свідчить, що не все так гарно в «цьому королівстві». Ну й те, що «Золоту бутсу» вручать відразу шістьом футболістам (Гакпо, Кейн, Мікаутадзе, Мусіала, Ольмо, Шранц), адже зараз результативні передачі та ігровий час вже не беруться до уваги, які забили аж по три голи, також говорить про рівень цього турніру, де на першому плані були фізика, прагматизм, захист і вміння пристосуватися під умови.
І як же правий видатний аргентинський фахівець Марсело Бьєлса, який нещодавно заявив наступне:
«Все більше і більше людей дивляться на футбол, але він стає все менш привабливим. Те, що зробило цю гру спортом номер один у світі, вже не є пріоритетом. Якщо ви не дасте людям привабливе видовище, то популярність футболу піде на користь тільки бізнесу. Тому що бізнесу важливі тільки перегляди. Проблема в тому, що через кілька років футболістів, які заслуговують на увагу, буде все менше і менше, а гра стане все менш цікавою. І тоді штучний бум популярності закінчиться».
І саме тому більшість з такою радістю сприйняли перемогу Іспанії – команди майже без видатних зірок, без неймовірної гри, але вона чи не єдина на цьому Євро давала людям видовище, якого в турнірах збірних ми бачимо все менше, менше й менше…
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...